Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Ще йшла війна, а жителі міста вже приступили до відбудови зруйнованого господарства. На заклик райкому партії і міської Ради депутатів трудящих робітники і службовці розчищали вулиці, відбудовували промислові підприємства, школи, лікарні. Завдяки самовідданій праці, на 15 березня 1943 року було відбудовано кілька цехів ремонтного заводу, швейну фабрику, пивоварний завод, кілька промислових артілей. Відкриваються магазини та їдальні. До свята Першого травня відкрили двері перед відвідувачами районна бібліотека і кінотеатр. Восени почалося навчання в школах і педагогічному технікумі, а в січні 1944 року - в учительському інституті.
Великим піклуванням були оточені діти, батьки яких загинули в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками. В місті було відкрито дитячий будинок, в якому виховувалося 177 сиріт.
Прагнучи наблизити розгром ненависного ворога, робітники і службовці підприємств та установ міста працювали з потроєною енергією. Тільки в грудні 1943 року робітниці швейної фабрики пошили для воїнів Червоної Армії 585 шинелей, 314 гімнастьорок, реставрували 28075 комплектів військового обмундирування. Колектив маслосирзаводу з травня 1943 року по січень 1944 року виробив і відправив у госпіталі для поранених бійців 133 цнт вершкового масла, 237,5 цнт сиру, 772 цнт молока та іншу продукцію.
Жителі міста збирали і відправляли на фронт подарунки. Ольга Данилівна Ромашко купила на особисті заощадження зброю для взводу, в якому бився з ворогом її чоловік. У складі делегації трудівників Старобільського району Ромашко поїхала на фронт і передала зброю бійцям. Повернувшись додому, учасники поїздки виступили у всіх колгоспах району з розповідями про зустріч з радянськими воїнами.
Після переможного закінчення Великої Вітчизняної війни темпи відбудови народного господарства ще більш прискорилися. Особливо великі роботи розгорнулись на авторемонтному заводі. У 1949 році тут стають до ладу деревообробне і ковальське відділення, почалося будівництво автомобільного та інструментального цехів. Колектив підприємства почав випускати новий вид продукції - нафтодвигуни. Розширюються і поповнюються новим обладнанням швейна фабрика, маслосирзавод, хлібозавод, райхарчокомбінат і пивоварний завод. У листопаді стала до ладу нова міська електростанція. Відкрилося постійне автобусне сполучення з обласним центром, Сватовим, Містками, Новою Астраханню, Білолуцьком та іншими районними центрами області.
Районна партійна організація і міська Рада депутатів трудящих піклувалися про розвиток торговельної сітки міста, про поліпшення медичного обслуговування населення. Тільки у 1948 році в місті відкрилося 10 магазинів і ларків. Весною 1949 року вперше після війни прийняла хворих водолікарня.
Одночасно з найважливішими об'єктами відбудовуються і навчальні заклади Старобільська. У 1948 році почали працювати медична школа, ветеринарний технікум, технікум механізації сільського господарства.
Кращали і впорядковувались вулиці міста. Весною 1952 року трудящі виступили ініціаторами перетворення всіх населених пунктів області в квітучі сади. Цей почин був схвалений бюро Луганського обкому КП України. Учні шкіл і технікуму механізації сільського господарства, студенти вчительського інституту упорядкували площу ім. Гоголя. Тисячі фруктових і декоративних дерев було посаджено в шкільних дворах і на вулицях міста. За роки першої післявоєнної п'ятирічки в місті виросло понад 500 житлових будинків, з'явилися нова Агрономічна вулиця і площа Богдана Хмельницького.
Взятий Комуністичною партією і Радянським урядом курс на планомірне піднесення сільського господарства знайшов широку підтримку трудящих міста. Колективи всіх підприємств і організацій взяли шефство над колгоспами району. На заклик партії понад 130 юнаків і дівчат поїхали на
Старобільськ
Сторінка 10 з 13
Мужньо боровся з ворогом і кавалер трьох орденів Слави розвідник С. М. Шокотов. Ризикуючи життям, він не раз доставляв у штаб фашистських «язиків». Під час боїв за визволення Польщі Шокотов брав участь у рейдах по тилах ворога і одного разу доставив радянському командуванню німецького штабного офіцера на його ж машині. Великим піклуванням були оточені діти, батьки яких загинули в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками. В місті було відкрито дитячий будинок, в якому виховувалося 177 сиріт.
Прагнучи наблизити розгром ненависного ворога, робітники і службовці підприємств та установ міста працювали з потроєною енергією. Тільки в грудні 1943 року робітниці швейної фабрики пошили для воїнів Червоної Армії 585 шинелей, 314 гімнастьорок, реставрували 28075 комплектів військового обмундирування. Колектив маслосирзаводу з травня 1943 року по січень 1944 року виробив і відправив у госпіталі для поранених бійців 133 цнт вершкового масла, 237,5 цнт сиру, 772 цнт молока та іншу продукцію.
Жителі міста збирали і відправляли на фронт подарунки. Ольга Данилівна Ромашко купила на особисті заощадження зброю для взводу, в якому бився з ворогом її чоловік. У складі делегації трудівників Старобільського району Ромашко поїхала на фронт і передала зброю бійцям. Повернувшись додому, учасники поїздки виступили у всіх колгоспах району з розповідями про зустріч з радянськими воїнами.
Після переможного закінчення Великої Вітчизняної війни темпи відбудови народного господарства ще більш прискорилися. Особливо великі роботи розгорнулись на авторемонтному заводі. У 1949 році тут стають до ладу деревообробне і ковальське відділення, почалося будівництво автомобільного та інструментального цехів. Колектив підприємства почав випускати новий вид продукції - нафтодвигуни. Розширюються і поповнюються новим обладнанням швейна фабрика, маслосирзавод, хлібозавод, райхарчокомбінат і пивоварний завод. У листопаді стала до ладу нова міська електростанція. Відкрилося постійне автобусне сполучення з обласним центром, Сватовим, Містками, Новою Астраханню, Білолуцьком та іншими районними центрами області.
Районна партійна організація і міська Рада депутатів трудящих піклувалися про розвиток торговельної сітки міста, про поліпшення медичного обслуговування населення. Тільки у 1948 році в місті відкрилося 10 магазинів і ларків. Весною 1949 року вперше після війни прийняла хворих водолікарня.
Одночасно з найважливішими об'єктами відбудовуються і навчальні заклади Старобільська. У 1948 році почали працювати медична школа, ветеринарний технікум, технікум механізації сільського господарства.
Кращали і впорядковувались вулиці міста. Весною 1952 року трудящі виступили ініціаторами перетворення всіх населених пунктів області в квітучі сади. Цей почин був схвалений бюро Луганського обкому КП України. Учні шкіл і технікуму механізації сільського господарства, студенти вчительського інституту упорядкували площу ім. Гоголя. Тисячі фруктових і декоративних дерев було посаджено в шкільних дворах і на вулицях міста. За роки першої післявоєнної п'ятирічки в місті виросло понад 500 житлових будинків, з'явилися нова Агрономічна вулиця і площа Богдана Хмельницького.
Взятий Комуністичною партією і Радянським урядом курс на планомірне піднесення сільського господарства знайшов широку підтримку трудящих міста. Колективи всіх підприємств і організацій взяли шефство над колгоспами району. На заклик партії понад 130 юнаків і дівчат поїхали на
Дивиться також інші населені пункти району:
- Чмирівка
- Хворостянівка
- Титарівка
- Тецьке
- Світле
- Половинкине
- Підгорівка
- Новоборове
- Нижньопокровка
- Малохатка
- Лиман
- Караяшник
- Калмиківка
- Верхня Покровка
- Шульгинка