Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Час заснування селища припадає десь на першу половину XVII століття, коли в межиріччі Айдару і Білої зупинились українські поселенці, що прийшли сюди з-за Дніпра. Оскільки ліва притока Айдару -річка Біла - при впадінні утворила вигин, тобто луку, то й воно було назване Білолуцьком. Поселення знаходилося в досить зручному місці. Оточене Айдаром і Білою з обох боків, а також лісами й болотами, село було захищене самою природою від можливих нападів ворогів.
Проте це не врятовувало перших поселенців від небезпеки. В 1643 році на Білолуцьк напали татари, спалили його, пограбували жителів і багатьох погнали в рабство. Ті, що лишились, заснували на правому березі Айдару нове поселення, за яким зберегли колишню назву. На випадок ворожої навали поселенці укріпили містечко, спорудивши навколо нього вал і викопавши рів.
Мешканці Білолуцька не були кріпаками і вперто захищали своє право на волю, підтримували виступи селян проти феодально-кріпосницького ладу. Вони брали участь і в повстанні 1707-1708 рр. під проводом Кіндрата Булавіна. Після придушення повстання, в 1708 році Білолуцьк разом з іншими поселеннями було спалено, а багатьох його жителів страчено. Так, острогозький полковник І, І. Тев'яшов у листі від 6 травня 1709 року, адресованому в приказ адміралтейських справ у Воронежі, писав, що землі від верхів'я вниз до гирла Айдару, «...де поселені були без указу великого государя зайшлі з різних міст люди і в минулому 1708 році за їхні злочини і бунт, що вони бунтували з Булавіним і Голим..., розорені і спалені». Виходячи з цього, він просив передати спустошені землі для заселення служилим людям.
15 травня 1709 року служилі люди Острогозького полку із Землянська та інших міст дістали дозвіл оселятися у верхів'ї Айдару від Закотнинської станиці до слободи Ровеньок. Прибували вони окремими групами на чолі з сотниками.
Проте ця місцевість залишалась мало заселеною. Лише в 1732 році українці з сіл Урива, Гвоздівки, Єндовища, Перлівки, що входили до складу Острогозького полку, заснували під старою назвою містечко заново. Переважну частину переселенців становили селяни і козаки. Серед них були люди різного матеріального достатку. Так, у Білолуцьку оселилися сотник Я. Р. Головинський, старшини, служителі культу.
Під час повторного заселення Білолуцька, в 1732 році, було обмежено особовий склад полків.
Під час військових походів на Крим у 1735-1739 рр. білолуцька сотня прикривала від татар Тор (тепер Слов'янськ), Ізюм і Бахмут (тепер Артемівськ). Під час семирічної війни (1756-1763 рр.) сотня білолуцьких козаків Острогозького полку брала участь у знаменитій Гросс-Єгерсдорфській битві, де російські війська в 1757 році завдали поразки прусській армії.
У 1765 році слобідські козацькі полки, в тому числі й Острогозький, були реорганізовані в регулярні. Переважну більшість козаків царський уряд перевів у розряд військових обивателів і обклав подушним податком. З 1469 чол., що проживали в Білолуцьку, 1410 становили військові обивателі, які за своїм соціальним становищем були близькими до державних селян. Козацьких старшин, що одержали в 1785 році дворянські права, було 8. Решта належала до духівництва, військових у відставці, цивільних осіб та інших. Військові обивателі, що становили переважну більшість населення, займалися хліборобством, деякі з них - садівництвом. Великі плодові сади були в поміщицьких маєтках.
Внаслідок насадження в Росії військових поселень у Білолуцьку розташувались частини Псковського 1-го поселеного ескадрону 2-ї кірасирської дивізії. За даними 1830 року, тут було 486 господарств військових поселенців. Жорстокий режим, нескінченна муштра і непосильна
Білолуцьк
Сторінка 1 з 7
Білолуцьк - селище міського типу, розташоване на правому березі річки Айдар при впадінні в неї річки Білої, за 150 км на північний схід від обласного центру і за 18 км на північ від районного центру Новопскова. З Луганськом сполучений асфальтованого дорогою. Найближча залізнична станція - Солідарна - за 32 км від Білолуцька на колії Валуйки - Кіндрашівська. Населення 6400 чоловік. Проте це не врятовувало перших поселенців від небезпеки. В 1643 році на Білолуцьк напали татари, спалили його, пограбували жителів і багатьох погнали в рабство. Ті, що лишились, заснували на правому березі Айдару нове поселення, за яким зберегли колишню назву. На випадок ворожої навали поселенці укріпили містечко, спорудивши навколо нього вал і викопавши рів.
Мешканці Білолуцька не були кріпаками і вперто захищали своє право на волю, підтримували виступи селян проти феодально-кріпосницького ладу. Вони брали участь і в повстанні 1707-1708 рр. під проводом Кіндрата Булавіна. Після придушення повстання, в 1708 році Білолуцьк разом з іншими поселеннями було спалено, а багатьох його жителів страчено. Так, острогозький полковник І, І. Тев'яшов у листі від 6 травня 1709 року, адресованому в приказ адміралтейських справ у Воронежі, писав, що землі від верхів'я вниз до гирла Айдару, «...де поселені були без указу великого государя зайшлі з різних міст люди і в минулому 1708 році за їхні злочини і бунт, що вони бунтували з Булавіним і Голим..., розорені і спалені». Виходячи з цього, він просив передати спустошені землі для заселення служилим людям.
15 травня 1709 року служилі люди Острогозького полку із Землянська та інших міст дістали дозвіл оселятися у верхів'ї Айдару від Закотнинської станиці до слободи Ровеньок. Прибували вони окремими групами на чолі з сотниками.
Проте ця місцевість залишалась мало заселеною. Лише в 1732 році українці з сіл Урива, Гвоздівки, Єндовища, Перлівки, що входили до складу Острогозького полку, заснували під старою назвою містечко заново. Переважну частину переселенців становили селяни і козаки. Серед них були люди різного матеріального достатку. Так, у Білолуцьку оселилися сотник Я. Р. Головинський, старшини, служителі культу.
Під час повторного заселення Білолуцька, в 1732 році, було обмежено особовий склад полків.
Під час військових походів на Крим у 1735-1739 рр. білолуцька сотня прикривала від татар Тор (тепер Слов'янськ), Ізюм і Бахмут (тепер Артемівськ). Під час семирічної війни (1756-1763 рр.) сотня білолуцьких козаків Острогозького полку брала участь у знаменитій Гросс-Єгерсдорфській битві, де російські війська в 1757 році завдали поразки прусській армії.
У 1765 році слобідські козацькі полки, в тому числі й Острогозький, були реорганізовані в регулярні. Переважну більшість козаків царський уряд перевів у розряд військових обивателів і обклав подушним податком. З 1469 чол., що проживали в Білолуцьку, 1410 становили військові обивателі, які за своїм соціальним становищем були близькими до державних селян. Козацьких старшин, що одержали в 1785 році дворянські права, було 8. Решта належала до духівництва, військових у відставці, цивільних осіб та інших. Військові обивателі, що становили переважну більшість населення, займалися хліборобством, деякі з них - садівництвом. Великі плодові сади були в поміщицьких маєтках.
Внаслідок насадження в Росії військових поселень у Білолуцьку розташувались частини Псковського 1-го поселеного ескадрону 2-ї кірасирської дивізії. За даними 1830 року, тут було 486 господарств військових поселенців. Жорстокий режим, нескінченна муштра і непосильна
Дивиться також інші населені пункти району:
- Танюшівка
- Степне
- Риб'янцеве
- Піски
- Павленкове
- Осинове
- Новорозсош
- Новобіла
- Кам'янка
- Закотне
- Заайдарівка
- Донцівка
- Булавинівка