Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Червонопартизанськ

Сторінка 1 з 7
Червонопартизанськ - місто, центр однойменної міської Ради, підпорядкованої Свердловській міській Раді. Розташований на південному сході області, в центрі південної частини головного Донецького вододілу, що відокремлює басейн річки Великої Кам'янки на півночі від басейнів річок Кундрючої та Бургусти на півдні. З півночі місто огинає залізнична лінія Дебальцеве- Звєрєво зі станцією Красна Могила, що входить у межі міста.
Населення в місті 24,8 тис. чол., з них 16 тис. чол., або 63 проц., віком до 25 років.
Створено місто в листопаді 1960 року в центрі Провальського степу, який так називають за глибоку, з крутими схилами мальовничу долину. Століттями дивує вона людей своєю незвичайністю і недоречністю серед рівнинного простору. Схили долини поросли дубняком, кленом, дикою грушею, а понад говірливою річкою - буйним верболозом. Кожного, хто живе чи буває тут, ваблять вони своєю красою.
Своїм виникненням серед Провальського степу Червонопартизанськ зобов'язан передусім радянським геологам, які ще в 30-і рр. відкрили тут великі запаси антрациту. Першу шахту № 63 побудовано в часи Великої Вітчизняної війни (1944 рік), 1947 року закладено велике вугільне підприємство - шахту «Червоний партизан». Її проектна потужність - 2,5 тис. т палива на добу. Водночас із цим у 1949-1955 рр. споруджено менш потужні шахти «Провалля» № 1, «Провалля» № 2.1956 року всі ці шахти давали Батьківщині 2,3 тис. тонн антрациту, або 16,5 проц. всього видобутку шахт тресту «Свердловськвугілля».
Водночас зростали темпи будівництва селища. Будувалося 120 збірних будинків і 5 гуртожитків, споруджувались клуб, лазня, дитячі ясла. Прокладались траси асфальтованих шляхів до міст Свердловська і Тукового (за 14 км, Ростовська обл., РРФСР).
У вересні 1956 року кілька населених пунктів: Вознесенівка, Новомиколаївка,. залізнична станція Красна Могила і новий житловий масив шахти «Червоний партизан» об'єднались у робітниче селище міського типу Червонопартизанськ, яке мало вже 15 тис. чол. населення. Та справжнього розмаху житлове і культурно-побутове будівництво набуло тут з зими 1956 року, коли в Провальському степу почалося спорудження нових вугільних шахт.
Заклик Комуністичної партії і комсомолу «Молодь - на будівництво шахт Донбасу!» підняв тисячі молодих патріотів. До Провальського степу з комсомольськими путівками прибуло понад дві тисячі юнаків і дівчат, щоб на північному схилі Бургустинської балки протягом року збудувати п'ять шахт.
Підготовку до зустрічі молодих добровольців своєчасно організував Свердловський районний комітет КП України. Тому, коли почали прибувати на будівництво-комсомольці, мало хто з них жив у наметах. Багато поселилося в селах, на хуторах. Крім того, заселено близько 400 обладнаних під житло вагонів у тупиках станції. Будівельники боролись за дострокове введення в експлуатацію нового житлового .масиву.
Юнаки і дівчата, які прибували в грудні 1956 року з Одеської і Чернівецької областей, з Молдавії, відразу включилися у високий трудовий ритм. Спочатку було дуже важко, але «ніхто не ховав перед молоддю труднощів, ніхто не говорив хлопцям і дівчатам, що їх чекає легке життя,- писав про той час секретар ЦК ЛКСМ України В. І. Дрозденко.- Всі, хто від'їздив на будови, знали, що вони їдуть туди, де все доведеться робити власними руками: спорудити будинок, в якому вони житимуть, збудувати клуб, де вони відпочиватимуть, посадити навколо селища дерева. А головне - у тяжку пору непривітної донецької осені і лютої зими закласти в степу шахти і потім зробити те, що ніхто не робив: за 12 місяців збудувати їх».
У небаченому ритмі тієї осені і зими працювали залізничники станції Красна Могила. Сюди з усіх кінців країни вдень і вночі йшов потік найрізноманітніших вантажів. До грудня надійшли 243 збірні будинки загальною площею 15 тис. кв. метрів, велика кількість будівельного лісу, гірничопрохідницького устаткування тощо. Все це треба було розвантажити, доставити до місць споруджень шахт і селища. Ось запис комсомольського щоденника шахти: «16 грудня. Вивантажували з вагонів величезну кількість деталей збірних будиночків, лісу, дощок, цегли, цементу, піску. Найважче було з піском. Вологий, замерзлий, він був твердішим за камінь. Один вагон бригада з 15 чоловік ледве розвантажувала за 9 годин».