Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Виникнення і розвиток Міусинська тісно пов'язані з історією Штерівської державної районної електростанції. На тому місці, де тепер сяють вогнями багатоповерхові будівлі електростанції і міста, на початку 20-х рр. ще був пустир. Червона Армія щойно розгромила війська білогвардійців та іноземних інтервентів. Молода Радянська республіка переживала величезні економічні труднощі. У промисловості і на транспорті панувала розруха. Більшість підприємств не діяла. Не вистачало сировини, вугілля, електроенергії.
VIII Всеросійський з'їзд Рад, що відбувся в грудні 1920 року, затвердив ленінський план електрифікації Радянської Республіки - ГОЕЛРО. Голова державної комісії по електрифікації Росії Г. М. Кржижановський, доповідаючи з'їздові про необхідність відбудови й розвитку народного господарства Півдня країни на базі електрифікації, назвав Штерівську ДРЕС первістком ГОЕЛРО. Ця електростанція потужністю 100 тис. квт мала працювати на донецькому вугіллі.
Влітку 1922 року на березі Міусу на будівельному майданчику геодезисти встановили великий щит з написом: «Тут за вказівкою В. І. Леніна буде побудовано електростанцію. Оголошується набір робітників». Сотні жителів найближчих рудників і сіл влилися до сім'ї будівельників. Серед тих, хто у 1923 році закладав перші камені у греблю електростанції і будинки робітничого селища, були селяни Новопавлівки П. О. Гордієнко, М. Є. Скидан, Р. Є. Ковбаса. З Тамбовської губернії на будівництво приїхали С. Д. Каширін, М.О. Альохін та багато інших. Ці люди не лише зводили електростанцію, але й віддали їй по 30 і більше років праці. П. О. Гордієнко став машиністом котла, Р. Є. Ковбаса - начальником зміни котельного цеху, С. Д. Каширін та М. О. Альохін - машиністами турбін, М. Є. Скидан - слюсарем по ремонту парових турбін.
Важко було в тодішніх умовах споруджувати енергетичне підприємство. Не вистачало спеціалістів, кваліфікованих робітників, техніки, усі земляні роботи виконувалися вручну - лопатами, кайлами та ломами. Землю вивозили з будівельного майданчика тачками і на возах. І все ж, завдяки ентузіазму людей, будівництво посувалося швидкими темпами. Будівельники працювали і вдень і вночі, в дощ і хуртовину, по 2 зміни.
На ці трудові подвиги робітників вів партійний осередок, створений навесні 1923 року. До нього входило 11 комуністів, зокрема II. Д. Кукуяшний, І. П. Станков, В. М. Соловйов та інші. Секретарем осередку обрали члена більшовицької партії з 1919 року Г. Г. Іванова, якого направив на будову Таганрозький окружком РКП(б)3. Комуністи глибоко вникали у всі сфери життя колективу штербудівців, вишукували резерви, стежили за виконанням виробничих планів на всіх ділянках будівництва.
Так, певний час темпи спорудження електростанції уповільнювались через нестачу щебеню для бетонних робіт. Його виготовляли тоді вручну. На цій роботі щодня були зайняті 120-180 чоловік, які молотками подрібнювали каміння. Партійний осередок поставив завдання механізувати трудомістку роботу. На партійних зборах, які відбулися у вересні 1923 року, комуністи з'ясували, що будівництву виділено 2 каменедробарки, однак деякі несумлінні працівники під різними приводами не поспішали їх одержувати і встановлювати. Збори ухвалили негайно доставити
дробарки і приступити до їх монтажу. Через 2 тижні машини вже працювали і цілком забезпечували потреби у щебені. Темпи спорудження греблі різко зросли. З ініціативи партосередку на кінець 1923 року до будівництва проклали вузькоколійку з шахти «Віра» (тепер шахта № 162). Звідти почало надходити вугілля для тимчасової електростанції. Завдяки цьому було освітлено будівельний майданчик, службові та жилі приміщення.
Багатьма славними ділами відзначились на спорудженні Штерівської ДРЕС комсомольці. Комсомольський осередок виник у жовтні 1923 року. Спочатку до нього входили 4 молоді будівельники. Надалі ряди членів ЛКСМУ швидко зростали. У вересні 1925 року комсомольська організація Штербуду налічувала вже 108 юнаків і дівчат. Вони показували приклад ударної роботи, поширювали досвід передовиків через стіннівку, були активними
Міусинськ
Сторінка 1 з 7
Міусинськ - місто районного підпорядкування. Розташований у долині річки Міусу, за 76 км на південний захід від Луганська і за 8 км від залізничної станції Красний Луч. Адміністративно підпорядкований Красно луцькій міськраді. Через місто проходить автомагістраль Луганськ-Донецьк. Населення - 11,1 тис. чоловік. VIII Всеросійський з'їзд Рад, що відбувся в грудні 1920 року, затвердив ленінський план електрифікації Радянської Республіки - ГОЕЛРО. Голова державної комісії по електрифікації Росії Г. М. Кржижановський, доповідаючи з'їздові про необхідність відбудови й розвитку народного господарства Півдня країни на базі електрифікації, назвав Штерівську ДРЕС первістком ГОЕЛРО. Ця електростанція потужністю 100 тис. квт мала працювати на донецькому вугіллі.
Влітку 1922 року на березі Міусу на будівельному майданчику геодезисти встановили великий щит з написом: «Тут за вказівкою В. І. Леніна буде побудовано електростанцію. Оголошується набір робітників». Сотні жителів найближчих рудників і сіл влилися до сім'ї будівельників. Серед тих, хто у 1923 році закладав перші камені у греблю електростанції і будинки робітничого селища, були селяни Новопавлівки П. О. Гордієнко, М. Є. Скидан, Р. Є. Ковбаса. З Тамбовської губернії на будівництво приїхали С. Д. Каширін, М.О. Альохін та багато інших. Ці люди не лише зводили електростанцію, але й віддали їй по 30 і більше років праці. П. О. Гордієнко став машиністом котла, Р. Є. Ковбаса - начальником зміни котельного цеху, С. Д. Каширін та М. О. Альохін - машиністами турбін, М. Є. Скидан - слюсарем по ремонту парових турбін.
Важко було в тодішніх умовах споруджувати енергетичне підприємство. Не вистачало спеціалістів, кваліфікованих робітників, техніки, усі земляні роботи виконувалися вручну - лопатами, кайлами та ломами. Землю вивозили з будівельного майданчика тачками і на возах. І все ж, завдяки ентузіазму людей, будівництво посувалося швидкими темпами. Будівельники працювали і вдень і вночі, в дощ і хуртовину, по 2 зміни.
На ці трудові подвиги робітників вів партійний осередок, створений навесні 1923 року. До нього входило 11 комуністів, зокрема II. Д. Кукуяшний, І. П. Станков, В. М. Соловйов та інші. Секретарем осередку обрали члена більшовицької партії з 1919 року Г. Г. Іванова, якого направив на будову Таганрозький окружком РКП(б)3. Комуністи глибоко вникали у всі сфери життя колективу штербудівців, вишукували резерви, стежили за виконанням виробничих планів на всіх ділянках будівництва.
Так, певний час темпи спорудження електростанції уповільнювались через нестачу щебеню для бетонних робіт. Його виготовляли тоді вручну. На цій роботі щодня були зайняті 120-180 чоловік, які молотками подрібнювали каміння. Партійний осередок поставив завдання механізувати трудомістку роботу. На партійних зборах, які відбулися у вересні 1923 року, комуністи з'ясували, що будівництву виділено 2 каменедробарки, однак деякі несумлінні працівники під різними приводами не поспішали їх одержувати і встановлювати. Збори ухвалили негайно доставити
дробарки і приступити до їх монтажу. Через 2 тижні машини вже працювали і цілком забезпечували потреби у щебені. Темпи спорудження греблі різко зросли. З ініціативи партосередку на кінець 1923 року до будівництва проклали вузькоколійку з шахти «Віра» (тепер шахта № 162). Звідти почало надходити вугілля для тимчасової електростанції. Завдяки цьому було освітлено будівельний майданчик, службові та жилі приміщення.
Багатьма славними ділами відзначились на спорудженні Штерівської ДРЕС комсомольці. Комсомольський осередок виник у жовтні 1923 року. Спочатку до нього входили 4 молоді будівельники. Надалі ряди членів ЛКСМУ швидко зростали. У вересні 1925 року комсомольська організація Штербуду налічувала вже 108 юнаків і дівчат. Вони показували приклад ударної роботи, поширювали досвід передовиків через стіннівку, були активними
Дивиться також інші населені пункти району: