Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
У квітні 1918 року Старобільський повіт був окупований німецькими загарбниками. Вони повернули поміщикам землі, арештовували активних борців за встановлення Радянської влади, знущалися, грабували населення.
Заклик І з'їзду Комуністичної партії України про розгортання революційної боротьби українського народу проти німецьких окупантів знайшов широкий відгук в Старобільському повіті. На жовтень 1918 року тут уже діяли
партизанські загони під керівництвом Є. Решетняка, Є. Євдокимова, С. Чупруна та інших. Напередодні першої річниці Жовтня, зібравшись у селі Борівському, вони об'єднуються у Старобільський партизанський загін, який очолив Д. Щербак, а начальником штабу став С. К. Коваленко.
В кінці листопада 1918 року, коли німецькі війська були примушені залишити Старобільський повіт, до міста вступили білокозацькі частини. У перші ж дні білокозаки розстріляли в місті понад 40 мирних жителів.
27 грудня 1918 року Воронезький полк Всеросійської ЧК разом з Старобіль- ським партизанським загоном визволив місто від білогвардійців. Старобільський партизанський загін був перетворений на 1-й Старобільський революційний полк, командиром якого став С. К. Коваленко. В складі Червоної Армії полк пройшов великий і славний шлях: бився з білогвардійцями під Луганськом і Дебальцевим, брав участь у визволенні Криму від врангелівців, громив банди Махна. У боях за Радянську владу брали активну участь жителі Старобільська О. П. Попов, В. П. Іванов (Івановський), А. Д. Хорунжий, О. П. Ключко та багато інших. За славні бойові подвиги в роки громадянської війни Перший Старобільський революційний полк (згодом 372 стрілецький полк) був нагороджений Червоним Прапором ВЦВК, а його командир С. К. Коваленко - орденом Червоного Прапорa.
Зразу ж після визволення міста влада переходить до рук ревкому. В січні 1919 року в Старобільську створюється міська партійна організація, до складу якої ввійшло 25 комуністів. Першим секретарем міськкому став О. П. Кухтін.
Тільки з 20 травня по 1 червня 1919 року до лав Червоної Армії вступило 695 добровольців з числа жителів повіту.
У лютому 1919 року був скликаний II повітовий з'їзд Рад, на якому обирається виконавчий комітет.
Великою подією в житті молодої Радянської республіки був VIII з'їзд РКП(б), який відбувся в березні 1919 року. Комуністи Старобільського повіту послали на нього Ф. Д. Панфілова, якому на той час сповнилося 63 роки. Найстарішому делегатові з'їзду пощастило говорити з В. І. Леніним. Про цю зустріч у своїх спогадах Г. І. Петровський писав:
«Зал засідання VIII з'їзду партії був ледве натоплений, у коридорах лютував холод. Ленін, накинувши на плечі пальто, як завжди, просто ходив під час перерви серед делегатів. Помітивши у кількох кроках від себе донецького делегата Панфілова, який гаряче доводив щось Юрію Коцюбинському, Ілліч звернувся до мене:
- Яке розумне обличчя! Григорій Іванович, хто цей старик? Ви мене познайомте.
Але в цей час пролунав дзвоник, який запрошував делегатів до залу засідання».
Посланець старобільських комуністів виступив на заключному засіданні з'їзду з великою промовою про тодішнє становище на селі. Він розповів про те, як невелика комуністична організація далекого степового повіту виводить народ на світлий шлях соціалізму. Відвертість промовця сподобалась Іллічу. Разом з іншими делегатами він піднявся і довго аплодував Панфілову.
Було оголошено перерву. Тут же в залі Панфілова обступили товариші, поздоровляли з хвилюючим виступом. Потім до Федора Дмитровича підійшов поет Дем'ян Бєдний і, обнявши його, підвів до Леніна.
- Спасибі, товаришу Панфілов,- сказав Володимир Ілліч.- Багато матеріалу ви нам дали.
У цей час він побачив фотографа, що стояв неподалік.
- Підемо фотографуватися,- запропонував Ілліч.
Старобільськ
Сторінка 6 з 13
управа була розпущена. Однак проведенню в життя намічених виконкомом заходів перешкоджали ліві есери.У квітні 1918 року Старобільський повіт був окупований німецькими загарбниками. Вони повернули поміщикам землі, арештовували активних борців за встановлення Радянської влади, знущалися, грабували населення.
Заклик І з'їзду Комуністичної партії України про розгортання революційної боротьби українського народу проти німецьких окупантів знайшов широкий відгук в Старобільському повіті. На жовтень 1918 року тут уже діяли
В кінці листопада 1918 року, коли німецькі війська були примушені залишити Старобільський повіт, до міста вступили білокозацькі частини. У перші ж дні білокозаки розстріляли в місті понад 40 мирних жителів.
27 грудня 1918 року Воронезький полк Всеросійської ЧК разом з Старобіль- ським партизанським загоном визволив місто від білогвардійців. Старобільський партизанський загін був перетворений на 1-й Старобільський революційний полк, командиром якого став С. К. Коваленко. В складі Червоної Армії полк пройшов великий і славний шлях: бився з білогвардійцями під Луганськом і Дебальцевим, брав участь у визволенні Криму від врангелівців, громив банди Махна. У боях за Радянську владу брали активну участь жителі Старобільська О. П. Попов, В. П. Іванов (Івановський), А. Д. Хорунжий, О. П. Ключко та багато інших. За славні бойові подвиги в роки громадянської війни Перший Старобільський революційний полк (згодом 372 стрілецький полк) був нагороджений Червоним Прапором ВЦВК, а його командир С. К. Коваленко - орденом Червоного Прапорa.
Зразу ж після визволення міста влада переходить до рук ревкому. В січні 1919 року в Старобільську створюється міська партійна організація, до складу якої ввійшло 25 комуністів. Першим секретарем міськкому став О. П. Кухтін.
Тільки з 20 травня по 1 червня 1919 року до лав Червоної Армії вступило 695 добровольців з числа жителів повіту.
У лютому 1919 року був скликаний II повітовий з'їзд Рад, на якому обирається виконавчий комітет.
Великою подією в житті молодої Радянської республіки був VIII з'їзд РКП(б), який відбувся в березні 1919 року. Комуністи Старобільського повіту послали на нього Ф. Д. Панфілова, якому на той час сповнилося 63 роки. Найстарішому делегатові з'їзду пощастило говорити з В. І. Леніним. Про цю зустріч у своїх спогадах Г. І. Петровський писав:
«Зал засідання VIII з'їзду партії був ледве натоплений, у коридорах лютував холод. Ленін, накинувши на плечі пальто, як завжди, просто ходив під час перерви серед делегатів. Помітивши у кількох кроках від себе донецького делегата Панфілова, який гаряче доводив щось Юрію Коцюбинському, Ілліч звернувся до мене:
- Яке розумне обличчя! Григорій Іванович, хто цей старик? Ви мене познайомте.
Але в цей час пролунав дзвоник, який запрошував делегатів до залу засідання».
Посланець старобільських комуністів виступив на заключному засіданні з'їзду з великою промовою про тодішнє становище на селі. Він розповів про те, як невелика комуністична організація далекого степового повіту виводить народ на світлий шлях соціалізму. Відвертість промовця сподобалась Іллічу. Разом з іншими делегатами він піднявся і довго аплодував Панфілову.
Було оголошено перерву. Тут же в залі Панфілова обступили товариші, поздоровляли з хвилюючим виступом. Потім до Федора Дмитровича підійшов поет Дем'ян Бєдний і, обнявши його, підвів до Леніна.
- Спасибі, товаришу Панфілов,- сказав Володимир Ілліч.- Багато матеріалу ви нам дали.
У цей час він побачив фотографа, що стояв неподалік.
- Підемо фотографуватися,- запропонував Ілліч.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Чмирівка
- Хворостянівка
- Титарівка
- Тецьке
- Світле
- Половинкине
- Підгорівка
- Новоборове
- Нижньопокровка
- Малохатка
- Лиман
- Караяшник
- Калмиківка
- Верхня Покровка
- Шульгинка