Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
У сучасних межах Троїцьке утворилося в 1961 році внаслідок злиття його з селом Циганівкою.
Троїцьке і Циганівка виникли десь у 40-50 роках XVIII століття. Із слободи Уразової Валуйського повіту Воронезької губернії в ці місця переселилось 5 сімей на чолі з столітнім селянином Калиною, прозваним Кальним. Тому й поселення стало називатися Кальнівкою, або Калинівкою. Поблизу Кальнівки, за 2 версти біля річки Уразової, оселився якийсь циган, що торгував кіньми і шукав вільних земель для пасовищ. Тут виник хутір, що дістав назву Циганівський, або Циганівка.
Землі, на яких оселилися жителі Кальнівки і Циганівки, належали князю М. М. Голіцину. У другій половині XVIII століття селяни цих поселень були покрі- пачені.
Основним заняттям жителів було скотарство. Вони розводили овець, велику рогату худобу, коней. Хліб сіяли переважно для своїх потреб. Поширене було бджільництво. Крім того, кальнівці вирощували ще цибулю на продаж, чумакували.
У 1808 році князь О. М. Голіцин запропонував кальнівцям викуп на волю. Але вони були неспроможні внести за один раз величезну викупну плату. Тоді князь заклав свої землі в державний банк, а селян зобов'язав протягом 40 років вносити до банку взяту ним суму грошей з визначеними процентами. Так жителі Кальнівки
і сусідніх поселень, колишні кріпаки князів Голіциних, офіціально почали називатися банківськими селянами. Вони повинні були платити в банк по 35 крб. на рік з кожної душі чоловічої статі. Від цих непосильних платежів селяни через 10 років зовсім розорилися, перетворившись на жебраків.
У 1815 році в Кальнівці було вже близько 400, а з ближніми хуторами, в т. ч. і Циганівкою, 1500 душ чоловічої статі. Тут споруджується церква святої Трійці. З цього часу і до 70-х років XIX століття Кальнівка офіційно називалася слободою Новотроїцькою.
Власне господарство не давало новотроїцьким селянам достатніх засобів на життя, виплату податків і платежів у банк. Тому більшість з них ішли на заробітки на Дон, на північні береги Азовського і Чорного морів, усі зароблені гроші відсилали в банк.
У 1831-1833 рр. Новотроїцька слобода зазнала великого лиха - сильної посухи. На полях вигорів хліб, почався голод, спалахнула епідемія холери. Близько трьох чвертей жителів загинуло. Гніт ще посилився, бо майже на кожну душу припадав ще платіж за померлого. Внаслідок цього зростали недоїмки.
Посуха вразила посіви і в 1846-1847 рр. Селяни настільки збідніли, що відмовились платити оброчні в банк і послали своїх ходаків до Петербурга з проханням звільнити їх від платежу. Там вияснилось, що протягом 39 років вони вже внесли всю належну суму. За розпорядженням палати державного майна від 2 вересня 1848 року жителі слободи були віднесені до категорії державних селян.
У 1859 році в Новотроїцькій було 378 дворів і 2520 жителів, а в Циганівці - 211 дворів і 1471 житель. Щороку в слободі відбувалося 5 великих ярмарків, на яких збувалась велика кількість сільськогосподарських продуктів, худоби, промислових товарів, кустарних виробів.
Під час проведення аграрної реформи 1861 року селяни слободи Новотроїцької і Циганівки одержали по 4,6 десятини землі на ревізьку душу. Царська адміністрація виділила їм землю дуже далеко, аж за слободою Уразовою, за 40-45 км. Через велику віддаленість вони не могли обробляти ці землі. Тому фактично земельний наділ, яким селяни користувалися і раніше поблизу слободи, становив не більше 2,5 десятини на ревізьку душу.
Після реформи значно посилився розвиток капіталістичних відносин. З'являються місцеві торговці і підприємці. Заможні селяни, брати Коваленки, вели торгівлю худобою, скуповували поміщицьку землю і наділи селян, що розорилися. В їх руках зосередилося до 500 десятин землі. В 1863 році один купець з Валуйок оселився в слободі Новотроїцькій і відкрив тут першу лавку по продажу горілки і вина. Його справи ішли дуже вдало. Дивлячись
Троїцьке
Сторінка 1 з 8
Троїцьке - селище міського типу, центр Троїцького району. Розташоване у північній частині області, на річці У разовій - притоці Осколу, за 211 км від Луганська. Від найближчої залізничної станції Лантратове - 2 км. Населення - 6,4 тис. чоловік. Троїцьке і Циганівка виникли десь у 40-50 роках XVIII століття. Із слободи Уразової Валуйського повіту Воронезької губернії в ці місця переселилось 5 сімей на чолі з столітнім селянином Калиною, прозваним Кальним. Тому й поселення стало називатися Кальнівкою, або Калинівкою. Поблизу Кальнівки, за 2 версти біля річки Уразової, оселився якийсь циган, що торгував кіньми і шукав вільних земель для пасовищ. Тут виник хутір, що дістав назву Циганівський, або Циганівка.
Землі, на яких оселилися жителі Кальнівки і Циганівки, належали князю М. М. Голіцину. У другій половині XVIII століття селяни цих поселень були покрі- пачені.
Основним заняттям жителів було скотарство. Вони розводили овець, велику рогату худобу, коней. Хліб сіяли переважно для своїх потреб. Поширене було бджільництво. Крім того, кальнівці вирощували ще цибулю на продаж, чумакували.
У 1808 році князь О. М. Голіцин запропонував кальнівцям викуп на волю. Але вони були неспроможні внести за один раз величезну викупну плату. Тоді князь заклав свої землі в державний банк, а селян зобов'язав протягом 40 років вносити до банку взяту ним суму грошей з визначеними процентами. Так жителі Кальнівки
і сусідніх поселень, колишні кріпаки князів Голіциних, офіціально почали називатися банківськими селянами. Вони повинні були платити в банк по 35 крб. на рік з кожної душі чоловічої статі. Від цих непосильних платежів селяни через 10 років зовсім розорилися, перетворившись на жебраків.
У 1815 році в Кальнівці було вже близько 400, а з ближніми хуторами, в т. ч. і Циганівкою, 1500 душ чоловічої статі. Тут споруджується церква святої Трійці. З цього часу і до 70-х років XIX століття Кальнівка офіційно називалася слободою Новотроїцькою.
Власне господарство не давало новотроїцьким селянам достатніх засобів на життя, виплату податків і платежів у банк. Тому більшість з них ішли на заробітки на Дон, на північні береги Азовського і Чорного морів, усі зароблені гроші відсилали в банк.
У 1831-1833 рр. Новотроїцька слобода зазнала великого лиха - сильної посухи. На полях вигорів хліб, почався голод, спалахнула епідемія холери. Близько трьох чвертей жителів загинуло. Гніт ще посилився, бо майже на кожну душу припадав ще платіж за померлого. Внаслідок цього зростали недоїмки.
Посуха вразила посіви і в 1846-1847 рр. Селяни настільки збідніли, що відмовились платити оброчні в банк і послали своїх ходаків до Петербурга з проханням звільнити їх від платежу. Там вияснилось, що протягом 39 років вони вже внесли всю належну суму. За розпорядженням палати державного майна від 2 вересня 1848 року жителі слободи були віднесені до категорії державних селян.
У 1859 році в Новотроїцькій було 378 дворів і 2520 жителів, а в Циганівці - 211 дворів і 1471 житель. Щороку в слободі відбувалося 5 великих ярмарків, на яких збувалась велика кількість сільськогосподарських продуктів, худоби, промислових товарів, кустарних виробів.
Під час проведення аграрної реформи 1861 року селяни слободи Новотроїцької і Циганівки одержали по 4,6 десятини землі на ревізьку душу. Царська адміністрація виділила їм землю дуже далеко, аж за слободою Уразовою, за 40-45 км. Через велику віддаленість вони не могли обробляти ці землі. Тому фактично земельний наділ, яким селяни користувалися і раніше поблизу слободи, становив не більше 2,5 десятини на ревізьку душу.
Після реформи значно посилився розвиток капіталістичних відносин. З'являються місцеві торговці і підприємці. Заможні селяни, брати Коваленки, вели торгівлю худобою, скуповували поміщицьку землю і наділи селян, що розорилися. В їх руках зосередилося до 500 десятин землі. В 1863 році один купець з Валуйок оселився в слободі Новотроїцькій і відкрив тут першу лавку по продажу горілки і вина. Його справи ішли дуже вдало. Дивлячись
Дивиться також інші населені пункти району:
- Тополі
- Тимонове
- Тарасівка
- Розсипне
- Роспасіївка
- Привілля
- Новочервоне
- Новоолександрівка
- Лантратівка
- Демино-Олександрівка
- Воєводське
- Вівчарове
- Багачка
- Арапівка
- Покровське