Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
району, розташований на півдні області. Відстань від Луганська по шосе -
185, по залізниці - 116 км. На південній околиці міста проходить залізниця
Дебальцеве-Звєрєво. Її станція Довжанська - в межах міста. Асфальтованими шляхами Свердловськ з'єднаний з Луганськом та навколишніми містами. Населення в місті 72,8 тис. чоловік.
За адміністративно-територіальним поділом до Свердловська належать місто Червонопартизанськ і чотири селища міського типу: Володарськ, Калінінський, Комсомольський і Ленінське. Тому загальна кількість населення міста становить близько 139,3 тис. чол. Селища розташовані навколо Свердловська на відстані 8-26 км. Виникли вони в місцях, де у свій час було організовано видобуток вугілля.
Заселення території нинішнього шахтарського міста почалось наприкінці XVIII століття, коли військовий отаман В. П. Орлов прибрав до рук у верхів'ї р. Довжина, або Шарапки, що впадає з правого боку в р. Велику Кам'янку, декілька осель втікачів з України на «вільні» землі Півдня і заснував тут селище, яке стало називатись Довжикове-Орловське (Шарапкине).
Подвійну назву річки Довжика, або Шарапки, вчені пов'язують з походом князя Ігоря на половців. За даними історика В. А. Афанасьєва, 10 травня 1185 року в степу на березі болотистої річки після багатоденного походу «славні русичі» зустрілись з половцями. Дружина Ігоря Святославича дала ворогам переможний бій, якого так довго чекала Русь, а його воїни захопили і поділили велику здобич, т. зв. шарап. Переслідуючи ворога, як розповідав невідомий автор «Слова о полку Ігоревім», дорогими оксамитами, покривалами і кожухами «Русь мости мостила на болотах» біля тієї річки.
Землі східної частини Донецького кряжу не славляться родючістю, тому заселення їх до початку промислового видобутку вугілля проходило повільно. Наприклад, у Шарапкиному 1801 року було всього 45 дворів і проживало 337 жителів, які займались хліборобством.
Поклади антрациту й залізної руди в долинах місцевих річок Довжика, Талової, Бургусти ще у 1797-1806 рр. знайшла геологічна партія Луганського чавуноливарного заводу. У 1870 році перші промислові шахти поблизу ПІарапкиного закладають Омелян Письменний і багаті козаки Петро Планиден та Іван Ющенків. Виникнення перших промислових шахт пов'язувалось з потребами збудованого на той час Сулінського чавуноливарного заводу, куди відправляли гужовим транспортом довжанську залізну руду й антрацит. Робочою силою на рудниках були селяни, «безпашпортні», що йшли сюди з Правобережної України, з Центральної Росії в пошуках кращої долі.
У 1874 році за п'ять кілометрів на південний схід від ПІарапкиного виник хутір Довжанка. Повз нього у 1876-1879 рр. проведено залізницю, яка з'єднала вузлові станції Дебальцеве і Звєрєво. Вісті про багате вугільне родовище біля Довжанки йшли далі за межі Донбасу.Тут виникло декілька невеликих копалень місцевих заможних козаків. Сюди поспішали закордонні підприємці. На початку XX століття між Довжинкою і Шарапкиним англійський капіталіст Транше та грецький Фундополло побудували шахту. Дві військові ділянки площею близько 204 десятин 1905 року орендував в управлінні Області Війська Донського норвежець В. А. Отто. Він збудував у 1908-1911 рр. рудник з трьох шахт (тепер шахта № 1-2 ім. Войкова).
Та ласий кусок Донбасу - високоякісні довжанські антрацити - російська буржуазія не думала повністю віддати іноземцям. Навпаки, у першому десятилітті XX століття вона робила все, щоб сконцентрувати у своїх руках переважну більшість вуглевидобутку. Починаючи з 1896 року відомий хліботорговець Ростова і Таганрога грек Вальяно, руйнуючи господарства дрібних шахтовласників, створив у 1909 році з п'яти копалень т. зв. «Англійське акціонерне товариство копалень», що мало капітал 1,9 млн. крб. Вже у 1912 році це товариство видобуло близько 15 млн. пудів антрациту.
Другу значну частину видобутку довжанського вугілля зосередила в своїх руках володарка двох економій (поблизу м. Ровеньок) княгиня 3. М. Юсупова. В 1901 році вона купує невелику копальню поблизу Шарапкиного, потім оформляє договір з правлінням Області Війська Донського на оренду всієї військової дільниці, т. зв. Провальської дачі. В 1902 році на східній околиці ПІарапкиного будуються для неї дві найбільші на той час
Свердловськ
Сторінка 1 з 13
Свердловськ - місто обласного підпорядкування, адміністративний центррайону, розташований на півдні області. Відстань від Луганська по шосе -
185, по залізниці - 116 км. На південній околиці міста проходить залізниця
Дебальцеве-Звєрєво. Її станція Довжанська - в межах міста. Асфальтованими шляхами Свердловськ з'єднаний з Луганськом та навколишніми містами. Населення в місті 72,8 тис. чоловік.
Заселення території нинішнього шахтарського міста почалось наприкінці XVIII століття, коли військовий отаман В. П. Орлов прибрав до рук у верхів'ї р. Довжина, або Шарапки, що впадає з правого боку в р. Велику Кам'янку, декілька осель втікачів з України на «вільні» землі Півдня і заснував тут селище, яке стало називатись Довжикове-Орловське (Шарапкине).
Подвійну назву річки Довжика, або Шарапки, вчені пов'язують з походом князя Ігоря на половців. За даними історика В. А. Афанасьєва, 10 травня 1185 року в степу на березі болотистої річки після багатоденного походу «славні русичі» зустрілись з половцями. Дружина Ігоря Святославича дала ворогам переможний бій, якого так довго чекала Русь, а його воїни захопили і поділили велику здобич, т. зв. шарап. Переслідуючи ворога, як розповідав невідомий автор «Слова о полку Ігоревім», дорогими оксамитами, покривалами і кожухами «Русь мости мостила на болотах» біля тієї річки.
Землі східної частини Донецького кряжу не славляться родючістю, тому заселення їх до початку промислового видобутку вугілля проходило повільно. Наприклад, у Шарапкиному 1801 року було всього 45 дворів і проживало 337 жителів, які займались хліборобством.
Поклади антрациту й залізної руди в долинах місцевих річок Довжика, Талової, Бургусти ще у 1797-1806 рр. знайшла геологічна партія Луганського чавуноливарного заводу. У 1870 році перші промислові шахти поблизу ПІарапкиного закладають Омелян Письменний і багаті козаки Петро Планиден та Іван Ющенків. Виникнення перших промислових шахт пов'язувалось з потребами збудованого на той час Сулінського чавуноливарного заводу, куди відправляли гужовим транспортом довжанську залізну руду й антрацит. Робочою силою на рудниках були селяни, «безпашпортні», що йшли сюди з Правобережної України, з Центральної Росії в пошуках кращої долі.
У 1874 році за п'ять кілометрів на південний схід від ПІарапкиного виник хутір Довжанка. Повз нього у 1876-1879 рр. проведено залізницю, яка з'єднала вузлові станції Дебальцеве і Звєрєво. Вісті про багате вугільне родовище біля Довжанки йшли далі за межі Донбасу.Тут виникло декілька невеликих копалень місцевих заможних козаків. Сюди поспішали закордонні підприємці. На початку XX століття між Довжинкою і Шарапкиним англійський капіталіст Транше та грецький Фундополло побудували шахту. Дві військові ділянки площею близько 204 десятин 1905 року орендував в управлінні Області Війська Донського норвежець В. А. Отто. Він збудував у 1908-1911 рр. рудник з трьох шахт (тепер шахта № 1-2 ім. Войкова).
Та ласий кусок Донбасу - високоякісні довжанські антрацити - російська буржуазія не думала повністю віддати іноземцям. Навпаки, у першому десятилітті XX століття вона робила все, щоб сконцентрувати у своїх руках переважну більшість вуглевидобутку. Починаючи з 1896 року відомий хліботорговець Ростова і Таганрога грек Вальяно, руйнуючи господарства дрібних шахтовласників, створив у 1909 році з п'яти копалень т. зв. «Англійське акціонерне товариство копалень», що мало капітал 1,9 млн. крб. Вже у 1912 році це товариство видобуло близько 15 млн. пудів антрациту.
Другу значну частину видобутку довжанського вугілля зосередила в своїх руках володарка двох економій (поблизу м. Ровеньок) княгиня 3. М. Юсупова. В 1901 році вона купує невелику копальню поблизу Шарапкиного, потім оформляє договір з правлінням Області Війська Донського на оренду всієї військової дільниці, т. зв. Провальської дачі. В 1902 році на східній околиці ПІарапкиного будуються для неї дві найбільші на той час
Дивиться також інші населені пункти району:
- Провалля
- Олександрівка
- Новоборовиці
- Медвежанка
- Матвіївка
- Ленінське
- Комсомольський
- Калінінський
- Дар'їно-Єрмаківка
- Володарськ
- Благівка
- Бірюкове
- Червонопартизанськ