Історія Луганська, Історія Луганської області
Одна з характерних рис нашого міста полягає в тому, що воно є най-східнішим обласним центром України. Завдяки такій територіальній позиції під час ВВВ Луганськ перебував в окупації 212 днів, що майже в чотири рази менше ніж такі міста, як до прикладу Київ, чи Донецьк. Проте, незважаючи на це, за певними підрахунками шкода, яка була нанесена місту, досягала близько мільярда радянських рублів. І це тільки одне місто, зі всієї області.
Тим не менше, руйнування та загальне спустошення Луганської області було не таким жахливим як у західних областях Української РСР. Це дозволило краю відносно швидше за інших відновити свій довоєнний стан та стати на шлях розвитку.
Будучи одним з промислових «сердець» нашої країни, Луганщина в першу чергу почала відновлювати важку індустрію. В найбільших містах, як то Луганськ, Лисичанськ, Алчевськ та інших, почали відновлюватися та створюватися нові, машинобудівельні заводи, сталеварні цехи, доменні печі та інші великі підприємства важкої промисловості.
Окрім того, Луганська область за часів Радянського Союзу зуміла зробити справжній подвиг у сфері видобування вугілля. При чому, мова йде не тільки про найбільш яскравий приклад – Олексія Стаханова, але і про область загалом, адже на той час вона мала чи не найбільшу кількість діючих вугільних шахт.
Стрімкий розвиток промисловості в містах спричинив перенесення робочої сили з сіл до великих міст. Так, до прикладу, відразу після війни частка сільського населення краю складала близько 65%, тоді як в містах жили 35%. Але вже через 10 років картина суттєво змінилася, а ще за 20 років змінилася діаметрально протилежним чином.
Цікавий ще й той факт, що за часів СРСР обласний центр декілька разів перейменовували. Після війни назва була – Ворошиловград, проте в 1958 році місто перейменували в Луганськ. А ще через певний період, після смерті Климента Ворошилова в 1970 році місто знову стало Ворошиловградом. І тільки в 1990 році воно отримало сучасну назву.
Луганськ дуже швидко розвивався і за першу п’ятирічку зміг досягнути довоєнного рівня розвитку. Тут будувалися об’єкти як промислового так і житлового призначення. А в 70-80-х роках завдяки невтомній праці луганчан обласний центр почав по справжньому квітнути. Зокрема було перенесено центр міста, що дозволило зробити його більш композиційно досконалим. Було проведено реконструкцію авто та залізничного вокзалів, які отримали оригінальний зовнішній вигляд. Крім того Луганськ став культурним центром з усіма необхідними для цього атрибутами.
Проте це не єдине місто області яке розвивалось, адже майже такий самий розвиток тривав і в інших містах області. Ба більше того, іноді він навіть перевершував той що відбувався в обласному центрі. До прикладу, хоч і за певним збігом обставин, але перший тролейбус в Луганській області за часів СРСР було запущено в Алчевську, а не Луганську. Так само в тому ж Алчевську та Лисичанську стрімко розвивалася хімічна промисловість, а в останньому в 1967 році навіть було створено Лисичанський нафтохімічний технікум.
Зрештою, якщо зупинитися на темі промисловості, то для того аби описати історію розвитку кожного міста Луганщини потрібно буде писати цілу книгу, адже для прикладу, у порівнянні із західними областями Української РСР підприємств та заводів тут було значно більше.
Та жоден завод чи підприємство не були б ефективними без світлих голів, які створювали їх. А таких Луганська земля мала дуже багато. Більше того, тут народилися та жили діячі, котрі з часом мали вплив на всю країну. Зокрема мова йде про таких персоналій як той же Климент Ворошилов, що народився в Лисичанську, відому оперну співачку – Ніну Каплієнко, Сергія Бубку (Луганськ), та багато інших.
Все це говорить про те, що Луганська область за часів Радянського союзу стрімко розвивалася та була зразковою за своїми економічними показниками. І автор цих рядків має надію, що колись наша область відновить свою славу та економічний розвиток заради власного майбутнього!