Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Землі, що належать місцевому колгоспу ім. Леніна, переважно чорноземні. Поблизу села виявлено кам'яне вугілля. У долині річки Борової залягають поклади чистого білого вапняку (товща шару до 100 метрів) і гончарні глини.
Часом заснування села вважають 1787 рік, коли тут оселився запорізький козак Гузь. Спочатку і хутір називався Гузіївкою. В 1791 році у зв'язку із спорудженням церкви святої Трійці, Гузіївку перейменували в Новотроїцьке (за іншими джерелами - в слободу Троїцьку).
Розташоване на великому торговому шляху із Слов'янська до Старобільська, Новотроїцьке швидко розросталося. Вже через 13 років після заснування, у 1800 році, тут налічувалося 1008 жителів.
Подальша історія села пов'язана із створенням військових поселень, які мали служити опорою для царизму, скоротити витрати на утримання армії, спростити підготовку резервів солдатів. Новотроїцьке попало в число сіл, які відводились під військові поселення. Тут у 20-х роках XIX століття перебував штаб Астраханського кірасирського полку 2-ї кірасирської дивізії, з того часу село почало називатися Нова Астрахань. У Новій Астрахані та навколишніх селах і хуторах розмістився перший поселений ескадрон з фурштатською ротою. В 1830 році в слободі налічувалось 360 будинків, де проживало 906 військових поселенців різного звання, в т. ч. 126 господарів і 163 помічники, а також 1020 жінок.
Новоастраханцям, як і іншим військовим поселенцям, довелося терпіти тяжкий гніт. Життя їх суворо регламентувалося. Польові роботи починалися і закінчувалися за командою унтер-офіцерів. Навіть одружуватися поселенці не мали права без дозволу начальства. Жорстокі тілесні покарання за найменшу провину були звичайним явищем. Муштра, караули, всілякі будівельні роботи забирали майже весь час поселенців. Вони не мали змоги працювати у своєму господарстві, рік у рік убожіли, розорялися. Про тяжке становище селян свідчить висока смертність серед населення, яка досягала особливо великих розмірів у роки епідемій. Так, у 1847 році в Новій Астрахані від холери померло 252 чоловіки, від цинги у 1849 році -270 чоловік.
Після ліквідації в 1857 році військових поселень селяни Нової Астрахані стали державними, а деякі навколишні хутори придбали поміщики Мазоха, Маринов, Гаркуша. Після проведення реформи 1861 року багато селян Новоастраханської волості відмовилися підписувати уставні грамоти, за якими встановлювалися грабіжницькі умови викупу землі в поміщиків. До 1867 року уставні грамоти не підписало 30 проц. жителів волості.
Земельні наділи колишніх кріпаків Нової Астрахані були невеликі - 5,5 десятини! на ревізьку душу. На 6 тис. чоловік припадало 7719 десятин землі. Бідняки й середняки мусили вдаватися до кабальної оренди землі в поміщиків. Користуючись злиденним становищем селян, землевласники весь час підвищували орендні ціни. В 1900 році, наприклад, у Новій Астрахані плата за оренду десятини землі зросла до 10-12 крб., сіно збирали за четверту копицю собі, хліб - за другу. Тимчасом, як раніше землю орендували по 3-5 крб. за десятину, а сіно й хліб збирали за третю або четверту копицю поміщику.
Черезсмужжя, примітивні засоби обробітку землі були причиною низьких урожаїв, і селянам не вистачало хліба навіть для потреб свого господарства. За даними Старобільської земської управи, 1903 року в Новоастраханській волості зібрано 11 672 чверті зерна, а для споживання і посіву потрібно було 14 469 чвертей. Отже, не вистачало 2797 чвертей хлібa.
Значна частина селян мусила по 3-6 місяців на рік працювати на стороні - на заводах, шахтах, будовах, у поміщицьких і куркульських господарствах, щоб якось прогодувати сім'ю. Протягом 1900-1903 рр. з Новоастраханської волості щорічно йшло на заробітки понад 1,5 тис. чоловік. Більшість їх поверталася в село тільки на косовицю або збирання врожаю.
І без того тяжке становище селян погіршували часті епідемії, які виникали внаслідок бруду, антисанітарії. Так, у 1901 році в селі поширився черевний тиф, дифтерія, а потім дизентерія1, від яких померло багато жителів, особливо дітей. Ніхто не дбав про охорону здоров'я трудящих. Нову
Нова Астрахань
Сторінка 1 з 9
Нова Астрахань - село, центр сільської Ради. Розташована на лівому березі річки Борової (притоки Сіверського Дінця), на відстані 45 км від районного центру і за 27 км від залізничної станції Рубіжне (на лінії Куп'янськ-Попасна). Населення-З тис. чоловік.Землі, що належать місцевому колгоспу ім. Леніна, переважно чорноземні. Поблизу села виявлено кам'яне вугілля. У долині річки Борової залягають поклади чистого білого вапняку (товща шару до 100 метрів) і гончарні глини.
Розташоване на великому торговому шляху із Слов'янська до Старобільська, Новотроїцьке швидко розросталося. Вже через 13 років після заснування, у 1800 році, тут налічувалося 1008 жителів.
Подальша історія села пов'язана із створенням військових поселень, які мали служити опорою для царизму, скоротити витрати на утримання армії, спростити підготовку резервів солдатів. Новотроїцьке попало в число сіл, які відводились під військові поселення. Тут у 20-х роках XIX століття перебував штаб Астраханського кірасирського полку 2-ї кірасирської дивізії, з того часу село почало називатися Нова Астрахань. У Новій Астрахані та навколишніх селах і хуторах розмістився перший поселений ескадрон з фурштатською ротою. В 1830 році в слободі налічувалось 360 будинків, де проживало 906 військових поселенців різного звання, в т. ч. 126 господарів і 163 помічники, а також 1020 жінок.
Новоастраханцям, як і іншим військовим поселенцям, довелося терпіти тяжкий гніт. Життя їх суворо регламентувалося. Польові роботи починалися і закінчувалися за командою унтер-офіцерів. Навіть одружуватися поселенці не мали права без дозволу начальства. Жорстокі тілесні покарання за найменшу провину були звичайним явищем. Муштра, караули, всілякі будівельні роботи забирали майже весь час поселенців. Вони не мали змоги працювати у своєму господарстві, рік у рік убожіли, розорялися. Про тяжке становище селян свідчить висока смертність серед населення, яка досягала особливо великих розмірів у роки епідемій. Так, у 1847 році в Новій Астрахані від холери померло 252 чоловіки, від цинги у 1849 році -270 чоловік.
Після ліквідації в 1857 році військових поселень селяни Нової Астрахані стали державними, а деякі навколишні хутори придбали поміщики Мазоха, Маринов, Гаркуша. Після проведення реформи 1861 року багато селян Новоастраханської волості відмовилися підписувати уставні грамоти, за якими встановлювалися грабіжницькі умови викупу землі в поміщиків. До 1867 року уставні грамоти не підписало 30 проц. жителів волості.
Земельні наділи колишніх кріпаків Нової Астрахані були невеликі - 5,5 десятини! на ревізьку душу. На 6 тис. чоловік припадало 7719 десятин землі. Бідняки й середняки мусили вдаватися до кабальної оренди землі в поміщиків. Користуючись злиденним становищем селян, землевласники весь час підвищували орендні ціни. В 1900 році, наприклад, у Новій Астрахані плата за оренду десятини землі зросла до 10-12 крб., сіно збирали за четверту копицю собі, хліб - за другу. Тимчасом, як раніше землю орендували по 3-5 крб. за десятину, а сіно й хліб збирали за третю або четверту копицю поміщику.
Черезсмужжя, примітивні засоби обробітку землі були причиною низьких урожаїв, і селянам не вистачало хліба навіть для потреб свого господарства. За даними Старобільської земської управи, 1903 року в Новоастраханській волості зібрано 11 672 чверті зерна, а для споживання і посіву потрібно було 14 469 чвертей. Отже, не вистачало 2797 чвертей хлібa.
Значна частина селян мусила по 3-6 місяців на рік працювати на стороні - на заводах, шахтах, будовах, у поміщицьких і куркульських господарствах, щоб якось прогодувати сім'ю. Протягом 1900-1903 рр. з Новоастраханської волості щорічно йшло на заробітки понад 1,5 тис. чоловік. Більшість їх поверталася в село тільки на косовицю або збирання врожаю.
І без того тяжке становище селян погіршували часті епідемії, які виникали внаслідок бруду, антисанітарії. Так, у 1901 році в селі поширився черевний тиф, дифтерія, а потім дизентерія1, від яких померло багато жителів, особливо дітей. Ніхто не дбав про охорону здоров'я трудящих. Нову
Дивиться також інші населені пункти району:
- Червонопопівка
- Новомикільське
- Новокраснянка
- Невське
- Михайлівка
- Макіївка
- Кудряшівка
- Єпіфанівка
- Голубівка
- Варварівка
- Булгаківка
- Боровеньки