Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Мілове

Мілове - селище міського типу, адміністративний центр району. Розташоване на сході області, на кордоні з РРФСР. Найближча залізнична станція- Чорткове Ростовської області розташована на залізничній магістралі Москва-Кавказ. Асфальтована шосейна дорога з'єднує Мілове з Біловодськом, Старобільськом і Луганськом. Населення - 4,8 тис. чоловік.
Поблизу селища археологами розкопані кургани епохи бронзи.
Мілове - порівняно молодий населений пункт в Луганській області. Перші згадки про нього в літературі стосуються кінця XIX століття. Заснування селища пов'язане з завершенням у 1872 році будівництва залізничної лінії Воронеж-Ростов-на-Дону Південно-Східної залізниці. На новій магістралі виник роз'їзд, а потім станція Чорткове. Спорудження залізниці викликало підвищений інтерес до земель, що ними вона проходила.
Ще в час проведення реформи 1861 року за селянською общиною села Марківки Старобільського повіту було закріплено великі земельні ділянки в районі майбутнього залізничного будівництва. Але поки не було роз'їзду, лише окремі сім'ї приїжджали сюди на літо з Марківки. Масове заселення цих земель відбувається у 90 рр. XIX століття. Кілька десятків родин заснували поблизу станції Чорткове хутір Міловий.
Назва хутора походить від назви невеликої річки Мілової, яка бере початок у крейдяних відкладах, що залягають досить високим пасмом.
У 1905 році хутір Міловий, який входив тоді до Марківської волості Старобільського повіту Харківської губернії, мав уже 80 селянських господарств, що володіли 1138 десятинами землі. Населення хутора становило 604 чол.3. Вже на той час
чітко вимальовується диференціація міловської селянської общини. 29 проц. господарств мали від 7,5 до 10 десятин, 53 проц.- від 10 до 20десятин, 18 проц.- від 20 до 50 десятин надільної і купленої землі. 17 міловських господарств мали торгово-промислові заклади.
Хоча переважна більшість міловських селян мала достатню кількість землі, значна частина її не могла обробити самостійно. Невистачало сільськогосподарського інвентаря, робочої худоби. Близько 30 проц. господарств обробляли свої землі супрягою, об'єднували наявне живе тягло і знаряддя.
Техніка обробітку землі була низькою, а це негативно позначалося на врожайності. У 1905 році було одержано в середньому з десятини ярої пшениці трохи більше 5 цнт, ячменю - близько 4,5 цнт, соняшнику - близько 7,5 цнт. У вільний від сільськогосподарських робіт час селяни перевозили вантажі з Чорткового до Біловодська.
На початку XX століття станція Чорткове відігравала все більшу роль у вивезенні сільськогосподарських продуктів, особливо хліба. Якщо наприкінці XIX століття вантажооборот станції був досить мізерним, то в 1903-1905 рр. вона вже ввійшла до першої десятки залізничних станцій Харківської губернії, які спеціалізувалися на відвантаженні зернa. У 1907 році з Чорткового відправлялось уже 858,8 тис. пудів зерна, 2,4 тис. пудів борошна, 5,8 тис. пудів висівок та інших відходів. Хліб вивозили до Ростова-на-Дону, а також на Поволжя і до Новоросійська. В 1906 році, з Чорткового було відвантажено до Петербурга, в порти Балтійського і Чорного морів, а також на прикордонні залізничні станції 35,3 тис. пудів яєць, 41,5 тис. пудів живої та битої птиці.
Все це сприяло зростанню пристанційного селища. В Міловому будувалися великі склади для засипки зерна, зберігання борошна і яєць. Споруджено млин та олійню по переробці насіння соняшнику, а також цегельний завод і дрібні приватні підприємства по вичинці шкір, виготовленню мила, пива та інших товарів і продуктів. Переважно бідняки наймалися до місцевих торговців та підприємців на поденні роботи. Наймитували в Міловому і селяни сусідніх сіл.
З розширенням вантажообороту станції хутір Міловий став відомим і як торговельний пункт. У ньому кожного дня збиралися базари. На центральній, т. зв. Комерційній вулиці розмістились численні ларки і крамниці, які торгували мануфактурою, готовим одягом, господарськими товарами, бакалією. Ближче до околиці хутора розташувались лісові та вугільні склади. Будівельний ліс, вугілля, нафтопродукти і сіль доставляли сюди залізницею.