Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Старобільськ

крб. 80 коп., то після реформи селяни повинні були платити за надільну десятину від 30 до 46 крб.4. У зв'язку з цим у багатьох селах повіту селяни рішуче відмовлялися підписувати уставні грамоти. Відбуваються заворушення. Так, на початку травня 1861 року повстали селяни Олександрівни, а слідом за ними й інших сіл. Проти селянських виступів за наказом губернатора в Старобільськ було послано
2 роти Одеського піхотного полку. Міська знать зустріла карателів з хлібом-сіллю, а архієрей Арістов «кропив їх святою водою». Так за допомогою військ царизм придушив селянські виступи.
В пореформений період посилюється класове розшарування міського населення. Відбувається процес збагачення буржуазної верхівки і розорення дрібних ремісників. У місті на 1870 рік було збудовано 3 сально-свічкові і 3 салотопні заводи, паровий млин. В руках місцевих торговців тоді було 52 лавки і 6 заїжджих дворів для тих, що приїздили на ярмарок. В той же час тут налічувалися 378 дрібних ремісників - кравців, шевців, шапкарів, ковалів і теслярів. Всього в цей час у місті проживало до 13 тис. чол. Переважна більшість
3 них знаходилася в нестерпно важких умовах. Відомий російський письменник В. М. Гаршин, який провів
тут своє дитинство, згодом у своїх листах до матері називав місто «старобільським тванищем». «Мертвечина така, що страх»,- скаржився він у листі, посланому в 1873 році своєму товаришеві А. П. Налимову. 5 березня 1876 року в листі до матері писав: «...літом закидаю «Молву» нарисами Старобільського життя». Проте задуми письменника здійснилися не повністю. Він зміг написати лише «Справжню історію Н-ських земських зборів», яка з'явилася 11 квітня 1876 року в п'ятнадцятому номері «Молвьі». Старобільські враження 70-х років були згодом використані письменником в оповіданні «Ведмеді».
Проти соціального гніту у 80-х роках виступили народники. Так, восени 1886 року в Старобільську за участю Миколи Ожигова, одного із керівників луганських народовольців, створюється гурток учнів місцевої гімназії, до якого входило 8 чол. Його активними діячами стають Михайло та Юлія Естровичі, брат і сестра луганського народовольця Йосипа Естровича. Члени гуртка проводили революційну пропаганду серед населення, розповсюджували надруковані на гектографі звернення, брошури та інші видання партії «Народна воля». Проте жандармам вдалося натрапити на слід старобільських народовольців. У квітні 1887 року вони були заарештовані.
На кінець XIX століття багато селянських господарств були розорені. Так, в руках куркулів, які становили 14 проц. селян Старобільського повіту, було зосереджено 43 проц. надільної і майже вся купча земля. Куркульські господарства володіли 48 проц. тяглової сили. Щороку понад 10 тис. батраків працювало в їх господарствах.
У роки, що передували першій російській революції, продовжується розшарування селянства. За даними земської статистики в 1905 році 74,4 проц. селянських господарств волості мали від 0,5 до 3 десятин землі; 8,65 проц. дворів взагалі не мали худоби, 22,87 проц.- корів, 18,26 проц. не мали робочої худоби.
Селяни, що страждали від малоземелля, експлуатації поміщиків і куркулів, змушені були залишати свої мізерні наділи і шукати роботу на капіталістичних підприемствах Донбасу, на Дону і Кубані. Тільки в 1903 році на промисел в інші губернії з повіту пішло 30 872 чоловікa.
У першому десятиріччі XX століття Старобільськ лишався, як і раніше, більше відомим як торговий центр. Промислові підприємства, які почали виникати, були місцевого значення. Дещо збільшилася потужність парового млина, закінчилося розпочате в 1897 році будівництво пивоварні. У 1900 році в місті налічувалось близько 30 дрібних лавок, 14 мануфактурних, 7 бакалійних, 8 шорних та залізоскоб'яних крамниць, 6 заїжджих дворів, 1 готель і 7 пивних. Щороку проводилось 5 ярмарків, на які привозились товари і з інших губерній. Найбільшим з них були весняний (Миколаївський) і осінній (Покровський), річні обороти яких досягали 10 млн. крб. Особливо жваво йшла торгівля хлібом. Через залізничну станцію Сватове зерно відправлялось у різні райони країни й на експорт. Так, протягом 1905-1909 рр. з Старобільська щороку вивозилося в середньому 562 100 пудів борошна і 474 500 пудів пшениці - знаменитої «арнаутки» і «гірки». Користуючись