Сторінка 1 з 2
Міловський район - розташований у північно-східній частині області. Межує на півдні і заході з Біловодським та на заході - з Марківським районами Луганської області, на сході - з Чортківським районом Ростовської і на півночі з Кантемирівським районом Воронезької областей.
Уперше був створений у 1920 році, в сучасних межах - з 8 грудня 1966 року.
Площа району 1 тис. кв. км. Населення 20,4 тис. чол., з них 4,8 тис. чол. (23,5 проц.) - міського, 15,6 тис. чол. (76,5 проц.) - сільського. Густота населення 21,3 чол. на 1 кв. кілометр.
До складу району входять селищна і 6 сільських Рад, усього 33 населені пункти.
Територію району перетинає залізнична магістраль Москва-Кавказ, а також автострада Мілове - Старобільськ. Тече річка Комишня (басейн Сіверського Дінця).
Грунти переважно чорноземні. Рослинність степового і лісостепового характеру. Де-не-де збереглись ділянки цілинного степу з типовими цілинними рослинами.
На території району є поклади крейди, мергелю, глини.
В районі є 11 колгоспів і 2 радгоспи. Основний напрям господарства - виробництво зерна (пшениця, ячмінь, кукурудза), соняшнику, продуктів тваринництва.
Всього сільськогосподарських угідь 94,5 тис. га, в т. ч. орної землі 62,7 тис. га (66,4 проц.), луків і пасовиськ 16,5 тис. га (15,4 проц.), садів 1,2 тис. га (1,3 проц.). Решта площі - під лісами, лісосмугами тощо.
У 1967 році була така структура посівної площі: під зерновими культурами 46,2 проц., під технічними 16,5 проц., під кормовими 27,4 проц., під картоплею, овочами 1,7 проц., під іншими культурами 8,2 проц. орної землі.
У 1964-1966 рр. в середньому по району зібрано з одного га 20,2 цнт озимої пшениці, 12,2 цнт соняшнику, 18,2 цнт ячменю.
На 1 січня 1967 року в районі було великої рогатої худоби 24,9 тис. голів (в т. ч. 8,1 тис. корів), 24,8 тис. свиней, 20 тис. овець. У 1966 році колгоспи і радгоспи виробили 3,5 тис. тонн м'яса, 15 тис. тонн молока, 2,9 млн. штук яєць. Виробництво
м'яса в 1966 році порівняно з 1964 роком збільшилось на 2,2 тис. тонни.
Всі основні сільськогосподарські роботи механізовані. В районі є 349 тракторів, 194 різні комбайни, 463 культиватори та багато іншої техніки. Колгоспи і радгоспи електрифіковані. З 1968 року всі господарства одержують уже електроенергію від державних електростанцій.
У колгоспах запроваджено гарантовану грошову оплату праці, внутрігосподарський розрахунок.
За успіхи у виробництві сільськогосподарської продукції 34 трудівники колгоспів і радгоспів у 1966 році нагороджено орденами і медалями Союзу РСР.
Промислові підприємства району мають місцеве значення: харчокомбінат, молокозавод, промкомбінат, два відділення «Сільгосптехніки». 60 проц. продукції олійницького заводу йде на експорт.
Розгортається промислове, культурно-побутове і житлове будівництво.
Працює 99 магазинів, ларків, кіосків, підприємств громадського харчування. Райспоживспілка об'єднує 6 споживчих товариств. У 1966 році продано населенню різних товарів на суму 8,3 млн. крб., або на 252 тис. крб. більше, ніж у 1965 році.
В межах району є 14 майстерень побутового обслуговування (пошиття одягу, взуття та ін.).
За найкращі показники в роботі 25 колективам підприємств, колгоспів, радгоспів, торговельних і побутових закладів присвоєно звання колективів комуністичної праці; 326 трудівників удостоєно звання ударників комуністичної праці.
Густа сітка медичних, навчальних і культурно-освітніх закладів обслуговує населення.
Тут діють селищна і 3 сільські лікарні, 14 фельдшерсько-акушерських пунктів і 5 пологових будинків. Працює 15 лікарів, 92 працівники середнього медичного персоналу. Лікар районної лікарні Г. М. Сидоренко удостоєний почесного звання заслуженого лікаря УРСР, 55 працівників охорони здоров'я нагороджені орденами і медалями Союзу РСР.
Дивиться також інші населені пункти району: