Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Назва річки виникла в період татаро-монгольської навали. Вона утворена, як гадають, від двох слів тюркського походження: «Су» - вода і «Йов» - степова, що дає підстави тлумачити назву як «Степова річка».
Село Євсуг було засноване наприкінці XVII - на початку XVIII століття. Першими його поселенцями були головним чином козаки Острогозького полку і вихідці з Чернігівської та Полтавської губерній і Центральної Росії, які тікали від гніту поміщиків на вільні землі. Жителі його називали себе «новодонцями». У 1765 році Євсуг був приписаний до Деркульського кінного заводу, а селяни стали кіннозаводськими, які в порівнянні з ін. категоріями державних селян були на більш привілейованому становищі.
Наприкінці XVIII століття Євсуг був досить значним, як на той час, населеним пунктом - з населенням 1769 чол., у т. ч. 913 чоловіків і 856 жінок.
З виникненням Новоолександрівського кінного заводу у 1810 році селяни Євсуга були приписані до нього, де виконували ті ж самі роботи і платили оброк.
Періодичні чорні бурі та суховії призводили до неврожаїв. Голод і нестатки були постійними супутниками біднішої частини населення. До того ж селяни дуже страждали від епідемічних захворювань. Тільки у 1848 році в Євсузі від холери померло 223 чоловіки.
Селянська реформа 1861 року звільнила селян і від обов'язків безкоштовно поставляти кінному заводу сіно та солому.
Проте економічне становище від цього, особливо у біднішої частини населення, не поліпшилось. Земельні наділи були урізані до 6,2 десятини на ревізьку душу. На час реформи у Євсузі налічувалось 612 дворів і проживало 4930 жителів, у т. ч. 1990 ревізьких душ, які мали право на наділи. Але ці наділи селяни одержали на кабальних умовах - вони повинні були щорічно сплачувати казні близько З0 тис. крб. викупних платежів.
Щоб якось зводити кінці з кінцями, бідніші селяни змушені були займатись різними промислами. В Євсузі особливо була поширена гончарна справа. Наявність доброї глини зробила Євсуг одним з головних пунктів гончарного виробництва в Старобільському повіті, до складу якого він входив.
Тяжкі умови життя і цілковита безправність селян викликали їх справедливе невдоволення і гнів. Весною 1887 року в селі сталося стихійне селянське заворушення. Приводом до виступу селян була конфіскація для сплати недоїмки єдиної корови у унтер-офіцера запасу К. С. Ткаченка, який мав шестеро дітей. Селяни, незадоволені вимогами старшини Семикоза про сплату податків і вилученням худоби з господарств неплатоспроможних, зібралися 8 квітня до волосного правління в кількості 500 чоловік. Пристав і урядник, які прибули з Біловодська, не змогли заспокоїти селян і змушені були рятуватися втечею. Заворушення тривало цілий тиждень і викликало переполох не тільки в повіті, ай у губернії. Селяни вимагали переобрати місцеві власті, представників яких вважали винуватцями усіх своїх бідувань. Обрані сільським сходом уповноважені поїхали до повітової управи у Старобільськ, але там їх заарештували. Потім була вчинена жорстока розправа над «бунтівниками». В тюрму було кинуто 26 селян Євсуга, в т. ч. призвідників заворушення К. С. Ткаченка, А. І. Сомченка і П. М. Роздимаху, яких потім засудили до тюремного ув'язнення. Стихійний виступ селян зазнав поразки, але він показав, що бідняцькі маси не хочуть миритися з своїм становищем.
Пореформений період характеризується дедалі більшим класовим розшаруванням села. Більше 1000 десятин надільної землі до 1905 року від селян-бідняків уже перейшло в руки куркулів. Значна частина населення Євсуга фактично являла собою напівпролетарів. На початку XX століття щороку по 600-640 жителів волості з числа бідняків йшли на сезонні заробітки на шахти і заводи Донбасу.
Євсуг
Сторінка 1 з 9
Євсуг - село, центр Євсузької сільської Ради Біловодського району. Євсуг розташований на північному заході району, за 23 км від районного центру, за 35 км від залізничної станції Старобільськ на залізниці Валуйки - Кондрашівська. Село розкинулося більш як на 15 км по обох берегах річки Євсуг, притоці Сіверського Дінця. З заходу на схід через населений пункт проходить шосейна дорога Старобільськ-Мілове. Населення - 3,1 тис. чоловік. Сільській Раді підпорядковані також села: Копані, Черкаське, Гончарове, Калинове, Привільне, Парневе. Село Євсуг було засноване наприкінці XVII - на початку XVIII століття. Першими його поселенцями були головним чином козаки Острогозького полку і вихідці з Чернігівської та Полтавської губерній і Центральної Росії, які тікали від гніту поміщиків на вільні землі. Жителі його називали себе «новодонцями». У 1765 році Євсуг був приписаний до Деркульського кінного заводу, а селяни стали кіннозаводськими, які в порівнянні з ін. категоріями державних селян були на більш привілейованому становищі.
Наприкінці XVIII століття Євсуг був досить значним, як на той час, населеним пунктом - з населенням 1769 чол., у т. ч. 913 чоловіків і 856 жінок.
З виникненням Новоолександрівського кінного заводу у 1810 році селяни Євсуга були приписані до нього, де виконували ті ж самі роботи і платили оброк.
Періодичні чорні бурі та суховії призводили до неврожаїв. Голод і нестатки були постійними супутниками біднішої частини населення. До того ж селяни дуже страждали від епідемічних захворювань. Тільки у 1848 році в Євсузі від холери померло 223 чоловіки.
Селянська реформа 1861 року звільнила селян і від обов'язків безкоштовно поставляти кінному заводу сіно та солому.
Проте економічне становище від цього, особливо у біднішої частини населення, не поліпшилось. Земельні наділи були урізані до 6,2 десятини на ревізьку душу. На час реформи у Євсузі налічувалось 612 дворів і проживало 4930 жителів, у т. ч. 1990 ревізьких душ, які мали право на наділи. Але ці наділи селяни одержали на кабальних умовах - вони повинні були щорічно сплачувати казні близько З0 тис. крб. викупних платежів.
Щоб якось зводити кінці з кінцями, бідніші селяни змушені були займатись різними промислами. В Євсузі особливо була поширена гончарна справа. Наявність доброї глини зробила Євсуг одним з головних пунктів гончарного виробництва в Старобільському повіті, до складу якого він входив.
Тяжкі умови життя і цілковита безправність селян викликали їх справедливе невдоволення і гнів. Весною 1887 року в селі сталося стихійне селянське заворушення. Приводом до виступу селян була конфіскація для сплати недоїмки єдиної корови у унтер-офіцера запасу К. С. Ткаченка, який мав шестеро дітей. Селяни, незадоволені вимогами старшини Семикоза про сплату податків і вилученням худоби з господарств неплатоспроможних, зібралися 8 квітня до волосного правління в кількості 500 чоловік. Пристав і урядник, які прибули з Біловодська, не змогли заспокоїти селян і змушені були рятуватися втечею. Заворушення тривало цілий тиждень і викликало переполох не тільки в повіті, ай у губернії. Селяни вимагали переобрати місцеві власті, представників яких вважали винуватцями усіх своїх бідувань. Обрані сільським сходом уповноважені поїхали до повітової управи у Старобільськ, але там їх заарештували. Потім була вчинена жорстока розправа над «бунтівниками». В тюрму було кинуто 26 селян Євсуга, в т. ч. призвідників заворушення К. С. Ткаченка, А. І. Сомченка і П. М. Роздимаху, яких потім засудили до тюремного ув'язнення. Стихійний виступ селян зазнав поразки, але він показав, що бідняцькі маси не хочуть миритися з своїм становищем.
Пореформений період характеризується дедалі більшим класовим розшаруванням села. Більше 1000 десятин надільної землі до 1905 року від селян-бідняків уже перейшло в руки куркулів. Значна частина населення Євсуга фактично являла собою напівпролетарів. На початку XX століття щороку по 600-640 жителів волості з числа бідняків йшли на сезонні заробітки на шахти і заводи Донбасу.
Дивиться також інші населені пункти району: