Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Старобільськ

Сторінка 9 з 13
Наприкінці 30-х років вводиться в експлуатацію залізниця Москва - Донбас, що пройшла через Старобільськ. У місті будується депо і ще одна електростанція.
У 1938 році Старобільськ стає районним центром створеної в Донбасі Луганської області. Його населення зростає на 1939 рік до 14,3 тис. чоловік.
Старобільськ стає відомим в області культурним центром. Перед Великою Вітчизняною війною тут працювало 5 загальноосвітніх шкіл, де навчалось понад 3 тис. учнів. Середніх медичних працівників готувала медична школа, що почала діяти з 1932 року. Ряди радянської інтелігенції поповнювали вихованці Старобільського учительського інституту, заснованого в 1940 році, педагогічного технікуму, відкритого ще в 1930 році, ветеринарного технікуму, відкритого в 1932 році, а також технікуму механізації сільського господарства. У всіх цих закладах навчалося понад 1,5 тис. чоловік.
З перших днів Великої Вітчизняної війни тисячі робітників і службовців міста пішли захищати Батьківщину. Авторемонтний завод переходить на виконання військових замовлень. Всі почали працювати під лозунгом - «Все для фронту, все для перемоги!».
Восени 1941 року, в зв'язку з наближенням лінії фронту, в Старобільську формуються загони народного ополчення, створюються дружини протиповітряної оборони і винищувальний батальйон у складі 136 чол., з якого згодом утворилося 7 партизанських груп. Жителі міста багато працювали на будівництві оборонних споруд вздовж Сіверського Дінця.
13 липня 1942 року Старобільськ був окупований німецько-фашистськими військами. В умовах жорстокого окупаційного режиму жителі міста вірили в перемогу Червоної Армії. В місті регулярно розповсюджувалися листівки, а також зведення Радянського інформбюро про хід військових подій. Формувалися партизанські групи. Проте гітлерівцям вдалося натрапити на слід радянських патріотів. Були заарештовані і розстріляні підпільники П. П. Приладних - коваль «Заготзерна», В. М. Кучма - колгоспник, Т. С. Костиря та інші. Проте діяльність партизанських груп у Старобільському районі не припинялася. Так, комсомолки Н. П. Козлова, Л. Ф. Ветліцина і Л. М. Ізвєкова в ніч з 6 на 7 листопада 1942 року вивісили на міській парашутній вишці червоний прапор. Гордо майорів він над містом, вселяючи в серця радянських людей віру в неминучий розгром гітлерівської Німеччини.
23 січня 1943 року частини 195-ї стрілецької дивізії у взаємодії з 183-ю танковою бригадою підійшли до Старобільська. Ворожий гарнізон, сформований з 5 тис. есесівців і офіцерів-штрафників, чинив шалений
опір. Проте ніщо не зупинило радянських воїнів. Невмирущою славою вкрили себе в боях за визволення міста політрук Сошкін, артилеристи Чабанець, Заліков, Халімов, Садиков, танкіст Становий та багато інших.
23 січня Старобільськ було визволено. Після цього у місті на деякий час розмістилися ЦК КП України і уряд Української РСР.
Тяжких ран завдали окупанти Старобільську. В місті було виявлено кілька могил, які свідчать про фашистські злодіяння. У більшості закатованих жителів, виявлених у могилах, були відрізані вуха і носи, роздроблені черепи, перебиті руки і ноги. У дворі будинку № 12 по вулиці Фрунзе, де була німецька військова комендатура, знайдено закривавлену металеву нагайку довжиною 1,1 мі вагою 1,75 кг. Вона була зроблена із сталевого оцинкованого дроту і використовувалася для катування радянських людей.
За час окупації фашисти замордували понад 400 жителів міста. Серед розстріляних були комуністи С. П. Звєрєв, Д. Р. Висоцька, Я. І. Іщенко, завідуючий районним відділом народної освіти В. П. Солодкий, секретар райкому комсомолу Г. Ф. Решетняк, комсомолка Г. Кабиляцька та інші. Більш як 740 чол. було вигнано на фашистську каторгу.
Окупанти завдали місту великої матеріальної шкоди. Було зруйновано і спалено майже всі підприємства й установи міста. Загальна сума збитків по Старобільську становила 34 488 000 карбованців.
На фронтах Великої Вітчизняної війни героїчно боролися до 4 тис. жителів міста, 1018 з них полягли в боротьбі з ворогом, а 894 чол. повернулися інвалідами. Півтори тисячі бійців із Старобільська за мужність і героїзм були удостоєні високих урядових нагород. Чудово володіючи німецькою мовою, І. І. Фесенко за завданням радянського командування відмінно зіграв у тилу ворога роль німецького солдата, що відстав від частини, і добув дуже цінні відомості. За цю сміливу операцію його було нагороджено орденом Червоного Прапора.