Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Шульгинка

Шульгинка - село, розташоване на лівому березі річки Айдару, за 15 км від районного центру, міста Старобільська. Через село, із сходу на захід, протікає невелика річка Шульга. З півночі на південь Шульгинку перетинає залізнична магістраль Москва-Донбас і шосейна дорога Старобільськ - Луганськ. Населення - 2600 чоловік.
Назва села походить від прізвища отамана Шульгейка, що оселився тут на початку XVII століття. Після розгрому військами В. ПІуйського в 1607 році селянського повстання під Тулою, очоленого Іваном Болотниковим, один із його сподвижників - отаман Шульгейко з частиною уцілілих повстанців пішов на т. зв. Дике поле і оселився на місці нинішньої Шульгинки. З того часу в народі село почали називати Шульгинкою, а невелику річку, що протікає через нього - Шульгою.
Масове заселення Шульгинки, головним чином переселенцями з Правобережної України, проходило у 1686 році. Рятуючись від гніту польської шляхти, селяни тікали на Дике поле, будували тут укріплені городки і освоювали навколишні землі. Поселялось на цих землях і немало селян з Росії, які тікали від поміщиків-кріпос- ників. Засновники Шульгинки вирили навколо неї рів і огородили частоколом.
Невдоволені втратою селян-утікачів, поміщики не раз зверталися до царя з проханнями вжити заходів для їх повернення. Згідно з указом Петра І від 6 липня 1707 року про розшук «новоприйшлих з Русі усяких чинів людей», на Дон відрядили каральний загін під командуванням полковника князя Юрія Долгорукого. Карателі мали розшукувати втікачів, а потім «відвозити до колишніх поміщиків і вотчинників, звідки хто втік».
У вересні 1707 року, розділившись на кілька груп, загін Долгорукого почав розшук утікачів на місцях, прилеглих до верхів'я Дону, вздовж Сіверського Дінця та в козацьких городках по Деркулу, Євсугу, Айдару.
Особливо жорстоко розправлялась з невинними людьми та частина загону, яка діяла під командуванням князя Долгорукого в козацьких городках по Деркулу, Євсугу і Айдару. Карателі палили городки, в яких місцеве населення намагалося сховати прийшлих людей, відрізували вуха і носи втікачам, били нагаями «домовитих і старожилих козаків», щоб привести їх «до покори государю», чинили насильства над жінками, старими, дітьми.
Чутки про звірства карателів розійшлись по окрузі. Задовго до їх приходу на Айдар багато селян-утікачів сховалося неподалік від Новоайдарського городка в Горіховому байраці. Тут вони радилися про те, як уникнути розшуку. В цих радах брали участь син отамана Трьохізбенської станиці козак К. Булавін, отаман Староайдарського городка С. Драний, козак Новоайдарського городка Г. Банников та інші. На одній з них було вирішено знищити загін карателів, а самого Долгорукого - вбити.
В ніч на 9 жовтня 1707 року загін повстанців чисельністю понад 200 чоловік на чолі з К. Булавіним захопив карателів, які заночували в Шульгин-городку. Повстанці вбили Долгорукого, кількох дяків, піддячих та офіцерів і визволили близько трьох тисяч утікачів. Одночасно вони захопили обоз, відібрали у солдатів та козаків рушниці і все інше спорядження. В розгромі карального загону діяльну участь брали жителі Шульгинки.
Населення козацьких городків, прилеглих до Айдару, радісно зустріло звістку про розгром загону Долгорукого. Полум'я повстання охопило величезну територію
і загрожувало центру феодальної Росії. Занепокоєний розмахом Булавинського повстання Петро І послав для його придушення 32-тисячне військо під командуванням Василя Долгорукого, брата убитого в Шульгин- городку Юрія. В нерівній боротьбі повстанці зазнали поразки. У 1708 році Шульгин-городок був захоплений і спалений каральним загоном В. Долгорукого. Багато жителів села було вбито, інші розбіглися.
Повторне заселення Шульгин - городка відбулося в 1719 році в результаті переселення сюди селян Новоайдарської слободи Бахмут-
ського повіту. Першим з цих иереселенців був однодворець Федот Терем'язов.
Спочатку Шульгинка вважалась казенною слободою. В 1759 році обер-прокурор сенату Глєбов купив тут за 5 крб. недобудований млин, а потім оголосив навколишні землі «порожніми» і присвоїв їх разом з селянами, що тут жили. Мешканці Шульгинки недовго були власністю Глєбова. В 1765 році за указом сенату їх знову оголосили державними. На цей час у селі