Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Назва села походить від прізвища отамана Шульгейка, що оселився тут на початку XVII століття. Після розгрому військами В. ПІуйського в 1607 році селянського повстання під Тулою, очоленого Іваном Болотниковим, один із його сподвижників - отаман Шульгейко з частиною уцілілих повстанців пішов на т. зв. Дике поле і оселився на місці нинішньої Шульгинки. З того часу в народі село почали називати Шульгинкою, а невелику річку, що протікає через нього - Шульгою.
Масове заселення Шульгинки, головним чином переселенцями з Правобережної України, проходило у 1686 році. Рятуючись від гніту польської шляхти, селяни тікали на Дике поле, будували тут укріплені городки і освоювали навколишні землі. Поселялось на цих землях і немало селян з Росії, які тікали від поміщиків-кріпос- ників. Засновники Шульгинки вирили навколо неї рів і огородили частоколом.
Невдоволені втратою селян-утікачів, поміщики не раз зверталися до царя з проханнями вжити заходів для їх повернення. Згідно з указом Петра І від 6 липня 1707 року про розшук «новоприйшлих з Русі усяких чинів людей», на Дон відрядили каральний загін під командуванням полковника князя Юрія Долгорукого. Карателі мали розшукувати втікачів, а потім «відвозити до колишніх поміщиків і вотчинників, звідки хто втік».
У вересні 1707 року, розділившись на кілька груп, загін Долгорукого почав розшук утікачів на місцях, прилеглих до верхів'я Дону, вздовж Сіверського Дінця та в козацьких городках по Деркулу, Євсугу, Айдару.
Особливо жорстоко розправлялась з невинними людьми та частина загону, яка діяла під командуванням князя Долгорукого в козацьких городках по Деркулу, Євсугу і Айдару. Карателі палили городки, в яких місцеве населення намагалося сховати прийшлих людей, відрізували вуха і носи втікачам, били нагаями «домовитих і старожилих козаків», щоб привести їх «до покори государю», чинили насильства над жінками, старими, дітьми.
Чутки про звірства карателів розійшлись по окрузі. Задовго до їх приходу на Айдар багато селян-утікачів сховалося неподалік від Новоайдарського городка в Горіховому байраці. Тут вони радилися про те, як уникнути розшуку. В цих радах брали участь син отамана Трьохізбенської станиці козак К. Булавін, отаман Староайдарського городка С. Драний, козак Новоайдарського городка Г. Банников та інші. На одній з них було вирішено знищити загін карателів, а самого Долгорукого - вбити.
В ніч на 9 жовтня 1707 року загін повстанців чисельністю понад 200 чоловік на чолі з К. Булавіним захопив карателів, які заночували в Шульгин-городку. Повстанці вбили Долгорукого, кількох дяків, піддячих та офіцерів і визволили близько трьох тисяч утікачів. Одночасно вони захопили обоз, відібрали у солдатів та козаків рушниці і все інше спорядження. В розгромі карального загону діяльну участь брали жителі Шульгинки.
Населення козацьких городків, прилеглих до Айдару, радісно зустріло звістку про розгром загону Долгорукого. Полум'я повстання охопило величезну територію
і загрожувало центру феодальної Росії. Занепокоєний розмахом Булавинського повстання Петро І послав для його придушення 32-тисячне військо під командуванням Василя Долгорукого, брата убитого в Шульгин- городку Юрія. В нерівній боротьбі повстанці зазнали поразки. У 1708 році Шульгин-городок був захоплений і спалений каральним загоном В. Долгорукого. Багато жителів села було вбито, інші розбіглися.
Повторне заселення Шульгин - городка відбулося в 1719 році в результаті переселення сюди селян Новоайдарської слободи Бахмут-
ського повіту. Першим з цих иереселенців був однодворець Федот Терем'язов.
Спочатку Шульгинка вважалась казенною слободою. В 1759 році обер-прокурор сенату Глєбов купив тут за 5 крб. недобудований млин, а потім оголосив навколишні землі «порожніми» і присвоїв їх разом з селянами, що тут жили. Мешканці Шульгинки недовго були власністю Глєбова. В 1765 році за указом сенату їх знову оголосили державними. На цей час у селі
Шульгинка
Сторінка 1 з 8
Шульгинка - село, розташоване на лівому березі річки Айдару, за 15 км від районного центру, міста Старобільська. Через село, із сходу на захід, протікає невелика річка Шульга. З півночі на південь Шульгинку перетинає залізнична магістраль Москва-Донбас і шосейна дорога Старобільськ - Луганськ. Населення - 2600 чоловік. Масове заселення Шульгинки, головним чином переселенцями з Правобережної України, проходило у 1686 році. Рятуючись від гніту польської шляхти, селяни тікали на Дике поле, будували тут укріплені городки і освоювали навколишні землі. Поселялось на цих землях і немало селян з Росії, які тікали від поміщиків-кріпос- ників. Засновники Шульгинки вирили навколо неї рів і огородили частоколом.
Невдоволені втратою селян-утікачів, поміщики не раз зверталися до царя з проханнями вжити заходів для їх повернення. Згідно з указом Петра І від 6 липня 1707 року про розшук «новоприйшлих з Русі усяких чинів людей», на Дон відрядили каральний загін під командуванням полковника князя Юрія Долгорукого. Карателі мали розшукувати втікачів, а потім «відвозити до колишніх поміщиків і вотчинників, звідки хто втік».
У вересні 1707 року, розділившись на кілька груп, загін Долгорукого почав розшук утікачів на місцях, прилеглих до верхів'я Дону, вздовж Сіверського Дінця та в козацьких городках по Деркулу, Євсугу, Айдару.
Особливо жорстоко розправлялась з невинними людьми та частина загону, яка діяла під командуванням князя Долгорукого в козацьких городках по Деркулу, Євсугу і Айдару. Карателі палили городки, в яких місцеве населення намагалося сховати прийшлих людей, відрізували вуха і носи втікачам, били нагаями «домовитих і старожилих козаків», щоб привести їх «до покори государю», чинили насильства над жінками, старими, дітьми.
Чутки про звірства карателів розійшлись по окрузі. Задовго до їх приходу на Айдар багато селян-утікачів сховалося неподалік від Новоайдарського городка в Горіховому байраці. Тут вони радилися про те, як уникнути розшуку. В цих радах брали участь син отамана Трьохізбенської станиці козак К. Булавін, отаман Староайдарського городка С. Драний, козак Новоайдарського городка Г. Банников та інші. На одній з них було вирішено знищити загін карателів, а самого Долгорукого - вбити.
В ніч на 9 жовтня 1707 року загін повстанців чисельністю понад 200 чоловік на чолі з К. Булавіним захопив карателів, які заночували в Шульгин-городку. Повстанці вбили Долгорукого, кількох дяків, піддячих та офіцерів і визволили близько трьох тисяч утікачів. Одночасно вони захопили обоз, відібрали у солдатів та козаків рушниці і все інше спорядження. В розгромі карального загону діяльну участь брали жителі Шульгинки.
Населення козацьких городків, прилеглих до Айдару, радісно зустріло звістку про розгром загону Долгорукого. Полум'я повстання охопило величезну територію
і загрожувало центру феодальної Росії. Занепокоєний розмахом Булавинського повстання Петро І послав для його придушення 32-тисячне військо під командуванням Василя Долгорукого, брата убитого в Шульгин- городку Юрія. В нерівній боротьбі повстанці зазнали поразки. У 1708 році Шульгин-городок був захоплений і спалений каральним загоном В. Долгорукого. Багато жителів села було вбито, інші розбіглися.
Повторне заселення Шульгин - городка відбулося в 1719 році в результаті переселення сюди селян Новоайдарської слободи Бахмут-
ського повіту. Першим з цих иереселенців був однодворець Федот Терем'язов.
Спочатку Шульгинка вважалась казенною слободою. В 1759 році обер-прокурор сенату Глєбов купив тут за 5 крб. недобудований млин, а потім оголосив навколишні землі «порожніми» і присвоїв їх разом з селянами, що тут жили. Мешканці Шульгинки недовго були власністю Глєбова. В 1765 році за указом сенату їх знову оголосили державними. На цей час у селі
Дивиться також інші населені пункти району:
- Чмирівка
- Хворостянівка
- Титарівка
- Тецьке
- Світле
- Половинкине
- Підгорівка
- Новоборове
- Нижньопокровка
- Малохатка
- Лиман
- Караяшник
- Калмиківка
- Верхня Покровка