Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Молодогвардійськ

Сторінка 1 з 8
Молодогвардійськ - місто районного підпорядкування, адміністративно підпорядкований Краснодонській міськраді. Розташований за 9 км на північний захід від Краснодона і за 3 км від залізничної станції Сімейкине Нове (на лінії Родакове-Лиха). Через місто проходить автотраса Луганськ-Краснодон. Населення - 11,6 тис. чоловік.
Молодогвардійськ - наймолодше місто на Луганщині. Виникнення його зв'язане з початком промислового освоєння багатих запасів коксівного вугілля у північно-західній частині Краснодонського геологічного району. Перші свердловини тут були пробурені в 1936 році. Проте широка розвідка вугільних пластів почалася в 1944 році. У 1949 році було закінчено розвідку пластів Атаманського комплексу для талівських шахт, а на 1952 рік - Самсонівських вугільних полів.
Слідом за геологорозвідниками в донецький степ йшли шахтобудівники. Ще у серпні 1951 року вони почали споруджувати першу шахту майбутнього міста - «Талівську» № 1, в 1953 році заклали шахту «Талівську» № 2, а в 1955 році почалось будівництво шахт «Самсонівської» № 1, «Молодогвардійської» («Самсонівської» №2) і Самсонівської центральної збагачувальної фабрики.
Майже одночасно з закладанням перших шахт неподалік від новозбудованої «Талівської» № 1 виникло шахтарське селище. Спочатку тут будувалися одноповерхові будинки. А в 1952 році Міністерство вугільної промисловості СРСР прийняло рішення про будівництво шахтарського селища індустріальними методами. Державним проектним інститутом «Південдіпрошахт» було складено генеральний план і проект планування об'єднаного селища талівських і самсонівських шахт.
Морозною зимою 1953 року в степу з'явилися геодезисти і проектувальники. А слідом за ними прийшли будівельники. Сюди, на нове будівництво, прибувала молодь з багатьох областей України, Білорусії, РРФСР. Вона становила 90 проц. усіх робітників. Степ ожив. Рокотіли машини, йшов гарячий димок від похідних кухонь. Жили у вагончиках, наметах. Багато хто з комсомольців-добровольців і тепер продовжує працювати в Молодогвардійську. Це машиніст першого підйомного крану «Піонер» Раїса Хромовська, штукатури і маляри Тетяна Бобер, Лідія Бондарєва, Раїса Молчанова, Ніна Обузова, Валентина Любець та багато інших.
Серед перших добровольців були і досвідчені будівельники: виконроб М. С. Пересипкін, мулярі І. О. Василенко, С. Н. Шилов, І. Г. Синельников, теслярі О. І. Морозов, Г. С. Кенкебашвілі, штукатур О. С. Недайводіна, які до цього працювали на будівництві Верхньодуванської та Гундорівської збагачувальних фабрик.
Протягом майже року провадились підготовчі роботи: планували будівельні майданчики, копали котловани, завозили матеріали. Влітку 1954 року приступили до мурування перших будинків по центральній вулиці майбутнього міста - імені
B. І. Леніна. Ця подія вилилася у велике свято. На будівельному майданчику відбулися урочисті збори робітників та інженерно-технічних працівників. Право забити перші кілочки було надано учасникам Великої Вітчизняної війни муляру В. Д. Пономарьову і тесляру О. І. Морозову, перші камені у фундаменти будинків уклали мулярі
C. В. Нестерук, П. І. Новиков, С. Г. Гуменний.
У 1955 році було закладено ще три чотириповерхових будинки по вулиці Леніна і фундамент Палацу культури, а в 1957 році перших новоселів прийняли шість нових багатоквартирних будинків.
Бурхливий розвиток вугільної промисловості і широкий розмах шахтного будівництва обумовили швидке зростання селища. В 1959 році за ініціативою і клопотанням Краснодонського райкому комсомолу воно назване на честь героїв Краснодона Молодогвардійськом, а у 1961 році віднесене до категорії міст районного підпорядкування.
Вся історія Молодогвардійська - це насамперед літопис трудових звершень його жителів - будівельників і шахтарів. Зразки самовідданої праці показували гірники на будівництві шахт. Так, у грудні 1954 року бригада прохідників І. П. Нікули пройшла за місяць 50,4 погонного метра клітьового стовбура на шахті «Талівська» № 2 і зайняла перше місце у змаганні гірничопрохідницьких бригад новозбудованих шахт Луганської області.