Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Новопсков - одне з давніх поселень Луганської області, що виникло в першій половині XVII століття. Першими засновниками його були українські й російські селяни, які тікали на південний схід від гніту поміщиків-кріпосників. Зупинившись на лівому березі річки Айдар, де впадає в неї річка Кам'янка, втікачі назвали своє поселення Закам'янкою. Ріки, ліси та озера надійно захищали їх від набігів татар, а також від каральних експедицій, які розшукували селян-втікачів і повертали їх колишнім власникам. На курганах, що оточували Закам'янку, пильнували дозорці. З високого місця було добре видно степ і це давало можливість завчасно помічати небезпеку. З появою ворогів жителі ховались в глибоких печерах.
У 1707 році царський уряд послав на береги Айдару великий загін військ під командуванням князя Юрія Долгорукого, який повинен був виловлювати селян-втікачів і повертати їх поміщикам. Жителі Закам'янки та інших поселень, приєднавшись до військ козацького отамана К. Булавіна, із зброєю в руках стали на захист своєї свободи. Однак повстанці зазнали поразки. У 1708 році за наказом Петра І Закам'янку, як і багато інших населених пунктів по Дону, Айдару, Ведмедиці, Хопру, Бузулуку та Іловлі, було зруйновано вщент і спалено, а над жителями вчинено жорстоку розправу.
Після придушення Булавінського повстання землі по Айдару ввійшли до складу Воронезької губернії і були приписані до Острогозького слобідського козачого полку.
Зацам'янка піднялася з руїн лише через 24 роки, коли в 1732 році за наказом Воронезької губернської канцелярії сюди було переселено сотню козаків на чолі з
сотником Акимом Ємановим із сіл Урива, Гвоздівки, Єндовища і Перлівки Острогозького полку.
У 1797 році Закам'янка ввійшла до складу Старобільського повіту, адміністративно підпорядкованого Слобідсько-Українській губернії.
У 1829 році Закам'янка перетворюється в одне з військових поселень, які мали стати опорою царизму в боротьбі проти антикріпосницького руху, що дедалі зростав. У Закам'янці розташувався сформований у Пскові кірасирський полк, і поселення було перейменовано в Новопсков.
Тяжким було життя селян Но- вопскова. З року в рік вони переживали неврожаї й голод, епідемії та різні хвороби. Так, у 1847 році померло 407 чол. від холери, а в 1848 році 690 чол.- від цинги.
Особливо великою була смертність серед дітей. У 1847-1848 рр. з 1473 дітей, що народилися в Осинівській волості, до якої входив і Новопсков, померло 1058, тобто більше двох третин населення дитячого віку.
Економічне становище селян не поліпшилося і після реформи 1861 року. На 3414 жителів Новопскова припадало 905 ревізьких душ, кожна з яких одержала по 6,1 десятини землі. Оскільки кожна сім'я в середньому складалася з 6,79 душі населення, то на кожну душу припадало трохи більше 1,6 десятини землі. Деякі сім'ї були зовсім безземельними. Більшість з тих, що мали землю, через відсутність тяглової сили була неспроможною її обробляти.
Внаслідок диференціації села, яка особливо посилилася після буржуазної реформи 1861 року, становище селян дедалі погіршилося. Так, на початку XX століття з 503 селянських господарств лише 97 обробляли землю власною робочою силою, решта змушена була звертатися по допомогу до куркулів, а потім їм за це відробляти. 86 господарств взагалі не мали будь-якого тягла. Розорені селяни йшли на рудники і заводи.
Дуже повільно розвивалася і охорона здоров'я. Тут функціонувала лише невелика лікарня на 10 ліжок, в якій працювали лікар і 3 фельдшери. Вона обслуговувала населення всієї Осинівської та двох сусідніх волостей, де проживало понад 40 тис. чоловік.
У роки першої російської революції 1905-1907 рр. трудове селянство Новопскова виступало проти поміщиків і царизму. В цей час уродженці Новопскова брали участь у революційних подіях на флоті: Й. Журавльов - у
Новопсков
Сторінка 1 з 10
Новопсков - селище міського типу, центр Новопсковського району, розташоване у північно-східній частині області за 45 км від найближчої залізничної станції Старобільськ і за 150 км від Луганська, з яким сполучене шосейною дорогою. Населення - 5700 чоловік. У 1707 році царський уряд послав на береги Айдару великий загін військ під командуванням князя Юрія Долгорукого, який повинен був виловлювати селян-втікачів і повертати їх поміщикам. Жителі Закам'янки та інших поселень, приєднавшись до військ козацького отамана К. Булавіна, із зброєю в руках стали на захист своєї свободи. Однак повстанці зазнали поразки. У 1708 році за наказом Петра І Закам'янку, як і багато інших населених пунктів по Дону, Айдару, Ведмедиці, Хопру, Бузулуку та Іловлі, було зруйновано вщент і спалено, а над жителями вчинено жорстоку розправу.
Після придушення Булавінського повстання землі по Айдару ввійшли до складу Воронезької губернії і були приписані до Острогозького слобідського козачого полку.
Зацам'янка піднялася з руїн лише через 24 роки, коли в 1732 році за наказом Воронезької губернської канцелярії сюди було переселено сотню козаків на чолі з
сотником Акимом Ємановим із сіл Урива, Гвоздівки, Єндовища і Перлівки Острогозького полку.
У 1797 році Закам'янка ввійшла до складу Старобільського повіту, адміністративно підпорядкованого Слобідсько-Українській губернії.
У 1829 році Закам'янка перетворюється в одне з військових поселень, які мали стати опорою царизму в боротьбі проти антикріпосницького руху, що дедалі зростав. У Закам'янці розташувався сформований у Пскові кірасирський полк, і поселення було перейменовано в Новопсков.
Тяжким було життя селян Но- вопскова. З року в рік вони переживали неврожаї й голод, епідемії та різні хвороби. Так, у 1847 році померло 407 чол. від холери, а в 1848 році 690 чол.- від цинги.
Особливо великою була смертність серед дітей. У 1847-1848 рр. з 1473 дітей, що народилися в Осинівській волості, до якої входив і Новопсков, померло 1058, тобто більше двох третин населення дитячого віку.
Економічне становище селян не поліпшилося і після реформи 1861 року. На 3414 жителів Новопскова припадало 905 ревізьких душ, кожна з яких одержала по 6,1 десятини землі. Оскільки кожна сім'я в середньому складалася з 6,79 душі населення, то на кожну душу припадало трохи більше 1,6 десятини землі. Деякі сім'ї були зовсім безземельними. Більшість з тих, що мали землю, через відсутність тяглової сили була неспроможною її обробляти.
Внаслідок диференціації села, яка особливо посилилася після буржуазної реформи 1861 року, становище селян дедалі погіршилося. Так, на початку XX століття з 503 селянських господарств лише 97 обробляли землю власною робочою силою, решта змушена була звертатися по допомогу до куркулів, а потім їм за це відробляти. 86 господарств взагалі не мали будь-якого тягла. Розорені селяни йшли на рудники і заводи.
Дуже повільно розвивалася і охорона здоров'я. Тут функціонувала лише невелика лікарня на 10 ліжок, в якій працювали лікар і 3 фельдшери. Вона обслуговувала населення всієї Осинівської та двох сусідніх волостей, де проживало понад 40 тис. чоловік.
У роки першої російської революції 1905-1907 рр. трудове селянство Новопскова виступало проти поміщиків і царизму. В цей час уродженці Новопскова брали участь у революційних подіях на флоті: Й. Журавльов - у
Дивиться також інші населені пункти району:
- Танюшівка
- Степне
- Риб'янцеве
- Піски
- Павленкове
- Осинове
- Новорозсош
- Новобіла
- Кам'янка
- Закотне
- Заайдарівка
- Донцівка
- Булавинівка
- Білолуцьк