Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Перевальськ

Сторінка 1 з 9
Перевальськ - місто районного підпорядкування, центр Перевальського району, розташоване за 45 км від Луганська на східному схилі Донецького кряжа (перевалу). Місто сполучене тролейбусною лінією зі станцією Комунарськ Донецької залізниці. Через Перевальськ проходить автодорога Луганськ-Дебальцеве. Населення - 34 тис. чоловік.
Найважливіша галузь промисловості міста - вугільна. Тут знаходиться трест «Комунарськвугілля». В межах міста розташовані шахти: № 25, «Україна», № 2-біс та підприємства місцевого значення.
Місто виникло наприкінці другої половини XIX століття у зв'язку з розвитком вугільної промисловості Донецького басейну. В 1791 році у долині ріки Білої, в селі Селезнівці Слов'яносербського повіту Катеринославської губернії були відкриті пласти кам'яного вугілля, які виходили на поверхню. Застосовуючи працю кріпосних селян, місцеві поміщики організують видобування вугілля. Наприкінці XIX століття на землях з вугленосними надрами починається підприємницька діяльність. Поблизу Селезнівки 450 десятин землі купив підприємець Мсциховський, який у 1889 році разом з підрядчиком Степановим розпочинає тут розробку вугілля неглибокими шахтами. Вугілля доставлялося гужовим транспортом до станції Юр'ївна (нині станція Комунарськ) за 6 верст. Водночас ведеться розвідка вугільних пластів. У 1900 році Мсциховський заклав дві великі капітальні шахти № 1, № 2 за чотири-п'ять кілометрів від села Селезнівки. Тут же виникає робітниче селище, яке дістало назву Селезнівський рудник. У 1902 році на цих шахтах почалося вугледобування.
Конкурентна боротьба між підприємцями привела в 1906 році до створення Селезнівського акціонерного товариства кам'яновугільної і заводської промисловості,
засновниками якого були Мсциховський, Квятковський та Афенін. Щоб збільшити вивіз вугілля, підприємці будують залізницю від ст. Кипуча та Овраги до вугільних підприємств. У 1906 році на шахтах Селезнівського рудника було видобуто 12921 тис. пудів вугілля. Через рік шахти Селезнівського товариства дали 13995 тис. пудів вугілля. Ведучи конкурентну боротьбу, Мсциховський та його компаньйони прибирають до своїх рук розташовані поблизу дрібні шахти. В 1909 році акціонери купують у спадкоємців підприємця Толстикова рудник разом з 1000 десятинами землі, а також шахти Конжукова. Шляхом випуску акцій на суму 1,5 млн.крб. товариство збільшує основний капітал до 2,5 млн. крб. Річний видобуток у 1909 році становив 14-15 млн. пудів вугілля.
На шахтах Селезнівського товариства поряд з постійними робітниками працювало багато сезонних, завербованих у Воронезькій, Курській, Казанській, Рязанській та інших губерніях. Особливо багато захожих робітників було взимку. Жили артілями, по 10-20 чоловік, у тісних дерев'яних бараках і землянках, спали на двоярусних нарах.
Тяжким і виснажливим був шахтарський робочий день, що тривав під землею 12 годин. Вуглевидобуток здійснювався вручну (обушок, санки). Робітник сам рубав вугілля, вантажив його і видавав на поверхню. Ніякої охорони праці чи техніки безпеки не було. За тяжку виснажливу працю робітники Селезнівського рудника одержували від 75 коп. до 1 крб. 40 коп. в день. Цього не вистачало навіть на харчування. Ще гірше було сімейним робітникам. При цьому заробітку вони взагалі не могли звести кінці з кінцями, якщо не мали в сім'ї інших працюючих або якщо дружина шахтаря не мала заробітку від здачі кутка чи від прання білизни одиноким робітникам.
На шахтах Селезнівського рудника широко застосовувалась дитяча праця. Заробіток дітей і підлітків був зовсім мізерним. В одній з кореспонденцій до газети про жорстоку експлуатацію дітей на шахтах Селезнівського рудника говорилось: «На сортуванні
вугілля працюють малолітні робітники протягом 11 годин робочого дня і без півгодинної перерви на сніданок. Плата дітям визначається в середньому 30 копійок на день».
Каторжна праця, низька заробітна плата, політичне безправ'я - все це піднімало робітників на класову боротьбу. Уже наприкінці XIX століття серед шахтарів селища посилюється вплив соціал-демократів. Напередодні і в роки першої російської революції революційною роботою серед шахтарів Селезнівського рудника керувала Алмазно-Юр'ївська організація РСДРП.