Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Околиці міста багаті на поклади кам'яного вугілля, вапняку, пісковику, мертелю і глини. Багаті поклади приваблювали сюди іноземних і місцевих капіталістів. У 1896 році Бельгійське акціонерне товариство у районі теперішнього міста поблизу сіл Успенки і Коноплянівки почало будівництво першого в Росії спеціалізованого чавуноливарного заводу по виробництву валків, яке закінчилось у 1897 році. Штат інженерно-технічного персоналу акціонерне товариство укомплектувало іноземними спеціалістами: бельгійцями, німцями і французами. Найбільш трудомісткі і важкі роботи виконували місцеві робітники, які зазнавали нещадної експлуатації. Якщо денна заробітна плата робітника-іноземця становила близько 10 крб., то заробіток місцевого робітника становив від 70 коп. до 1 крб. 20 коп. Але й цю жалюгідну платню робітників підприємці зменшували з допомогою штрафів і обрахувань.
Більшість важких робіт виконувалася вручну. Тривалість робочого дня становила 12 годин і більше. Робітники страждали й від нелюдського поводження з ними з боку іноземних спеціалістів.
Робітники заводу підіймалися на боротьбу проти гнобителів. Допомагав їм Луганський комітет РСДРП. У лютому 1905 року серед робітників ливарного і механічного цехів розповсюджувалася листівка Луганського комітету РСДРП, в якій говорилося: «Товариші! Час і вам приєднатися до спільної боротьби наших товаришів і поряд з ними пред'явити свої вимоги: 8-го динний робочий день, збільшення заробітної плати на 30 процентів, повне скасування штрафів, відміна понаднормових робіт, людське ставлення до робітників».
У 1906-1907 рр. робітники селища читали газету луганських більшовиків «Донецкий колокол», на сторінках якої знаходили матеріал про економічне і політичне становище робітничого класу, про класову боротьбу. Щоб не допустити до страйків, адміністрація заводу змушена була піти на поступки: збільшити на 5-10 проц. заробітну плату, скоротити штрафи, висунути окремих робітників на посаду помічників майстрів і т. д.
Дальше зростання населеного пункту залежало від будівництва на його території у 1914 році станції Шмидтівки на залізничній лінії Лиман - Лиха. З цього часу заводське селище почали називати Шмидтівським. Тут вже проживало 1200 чоловік.
Медичного обслуговування робітників і їх сімей майже не було. На все селище був один фельдшер, який працював при заводі і подавав допомогу в основному іноземним спеціалістам.
Не кращим було становище і з освітою. Лише в 1914 році у Шмидтівці за ініціативою вчительки В. Ф. Треніної було відкрито початкову школу на 30 місць. Вона містилася в одному з житлових будинків, у тісній і мало зручній кімнаті. Віра Федорівна, яка жила в селі Успенці, виявила бажання безплатно навчати дітей робітників і дітей селян навколишніх сіл. Вона двічі на тиждень приходила у Шмидтівку і давала уроки. В інші дні школа не працювала.
Культурно-освітніх закладів у селищі взагалі не було.
В роки першої світової війни завод став виробляти корпуси снарядів. У період війни кількість робітників збільшилася майже у два рази, тобто з 222 до 400 чоловік. Умови праці і житла ще погіршали.
Лютнева революція 1917 року мала великий відгомін серед заводських робітників. У квітні 1917 року в селі Успенці створюється волосна Рада робітничих і селянських депутатів на чолі з П. Ю. Стрижаченком. До складу депутатів Ради входили і робітники заводу: колишній матрос з легендарного крейсера «Варяг», слюсар механічного цеху В. П. Удовенко і формувальник-ливарник В. С. Чернявський.
За завданням партійної організації, яка була створена у квітні 1917 року, вони проводили революційну роботу серед заводських робітників і жителів селища Шмидтівки, яке тоді входило до складу Успенської волості, розповсюджували газети «Правда» і «Донецкий пролетарий», читали і роз'яснювали статті В. І. Леніна та інші кореспонденції про необхідність боротьби за остаточну перемогу соціалістичної революції.
Лутугине
Сторінка 1 з 8
Лутугине - місто, районний центр, розташоване на правому березі річки Ольхової, на відстані 22 км на південний схід від Луганська по залізниці Родакове - Лиха і шосейному шляху Луганськ-Красний Луч. Населення 13,9 тис. чоловік. Більшість важких робіт виконувалася вручну. Тривалість робочого дня становила 12 годин і більше. Робітники страждали й від нелюдського поводження з ними з боку іноземних спеціалістів.
Робітники заводу підіймалися на боротьбу проти гнобителів. Допомагав їм Луганський комітет РСДРП. У лютому 1905 року серед робітників ливарного і механічного цехів розповсюджувалася листівка Луганського комітету РСДРП, в якій говорилося: «Товариші! Час і вам приєднатися до спільної боротьби наших товаришів і поряд з ними пред'явити свої вимоги: 8-го динний робочий день, збільшення заробітної плати на 30 процентів, повне скасування штрафів, відміна понаднормових робіт, людське ставлення до робітників».
У 1906-1907 рр. робітники селища читали газету луганських більшовиків «Донецкий колокол», на сторінках якої знаходили матеріал про економічне і політичне становище робітничого класу, про класову боротьбу. Щоб не допустити до страйків, адміністрація заводу змушена була піти на поступки: збільшити на 5-10 проц. заробітну плату, скоротити штрафи, висунути окремих робітників на посаду помічників майстрів і т. д.
Дальше зростання населеного пункту залежало від будівництва на його території у 1914 році станції Шмидтівки на залізничній лінії Лиман - Лиха. З цього часу заводське селище почали називати Шмидтівським. Тут вже проживало 1200 чоловік.
Медичного обслуговування робітників і їх сімей майже не було. На все селище був один фельдшер, який працював при заводі і подавав допомогу в основному іноземним спеціалістам.
Не кращим було становище і з освітою. Лише в 1914 році у Шмидтівці за ініціативою вчительки В. Ф. Треніної було відкрито початкову школу на 30 місць. Вона містилася в одному з житлових будинків, у тісній і мало зручній кімнаті. Віра Федорівна, яка жила в селі Успенці, виявила бажання безплатно навчати дітей робітників і дітей селян навколишніх сіл. Вона двічі на тиждень приходила у Шмидтівку і давала уроки. В інші дні школа не працювала.
Культурно-освітніх закладів у селищі взагалі не було.
В роки першої світової війни завод став виробляти корпуси снарядів. У період війни кількість робітників збільшилася майже у два рази, тобто з 222 до 400 чоловік. Умови праці і житла ще погіршали.
Лютнева революція 1917 року мала великий відгомін серед заводських робітників. У квітні 1917 року в селі Успенці створюється волосна Рада робітничих і селянських депутатів на чолі з П. Ю. Стрижаченком. До складу депутатів Ради входили і робітники заводу: колишній матрос з легендарного крейсера «Варяг», слюсар механічного цеху В. П. Удовенко і формувальник-ливарник В. С. Чернявський.
За завданням партійної організації, яка була створена у квітні 1917 року, вони проводили революційну роботу серед заводських робітників і жителів селища Шмидтівки, яке тоді входило до складу Успенської волості, розповсюджували газети «Правда» і «Донецкий пролетарий», читали і роз'яснювали статті В. І. Леніна та інші кореспонденції про необхідність боротьби за остаточну перемогу соціалістичної революції.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Юр'ївка
- Розкішне
- Першозванка
- Оріхівка
- Кам'янка
- Іллірія
- Георгіївка
- Врубівський
- Весела Тарасівка
- Білоріченський
- Біле
- Успенка