Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Сватове

Сторінка 1 з 10
Сватове (до 1923 року - Сватова Лучка) - місто районного підпорядкування, центр однойменного району. Розташоване на берегах річки Красної, притоки Сіверського Дінця. Відстань від обласного центру - 160 км. Через місто проходять Донецька залізниця (залізнична станція - Сватове), автошлях Харків-Луганськ. Населення - 23,2 тис. чоловік. Сватівській міській Раді підпорядковані населені пункти Дачне, Зміївка, Нестукаївка, Сосновий.
Територія, на якій розташоване Сватове, була заселена ще в давні часи. Тут виявлено кургани бронзового віку (кінець III - початок І тисячоліття до н. е.), пам'ятки сарматської культури (І століття н. е.), кочівницькі поховання (XII століття н. е.).
Точної дати заснування Сватової Лучки, або, як її ще називали, Сватової Пристені, не встановлено. Проте в грамоті Петра І за 1704 рік вказувалося, що ці землі почали освоюватися ще в 60-х рр. XVII століття. Тоді ж, мабуть, засноване і поселення. Щодо виникнення його назви є кілька легенд. За однією - родини перших поселенців були між собою сватами, що і дало назву поселення. Інша - пов'язує її з річкою Свахою, на берегах якої козаки і збудували свої оселі. Ця легенда, мабуть, ближча до істини, бо на плані Сватової Лучки 1763 року зазначена річка Сваха, що впадала в Красну.
Перші поселенці мусили вести постійну боротьбу проти татарських грабіжників. Захист поселень забирав чимало сил, заважав займатися хліборобством. Протягом багатьох десятиліть поселенці отримували від російського уряду хліб, насіння, гроші й ліс для будівництва оборонних споруд і жител, а також людей і зброю.
Завдяки цій допомозі населені пункти, що виникали на Слобідській Україні, і, зокрема, Сватова Лучка могли існувати й розвиватися.
На початку XVIII століття (не раніше 1704 року) Сватова Лучка ввійшла до складу Ізюмського слобідського полку. На тодішніх картах вона позначена як сотенне містечко, що має укріплення. Навколо неї було викопано рів, споруджено частокол і дерев'яний паркан. Основну масу населення тут становили козаки, які, залежно від свого економічного стану, ділилися на 3 групи: полкових козаків, помічників й підсусідків. Жителі Сватоволуцької сотні у складі Ізюмського полку брали участь в Азовському поході, а в червні 1709 року - в Полтавській битві.
У 1765 році слобідські полки були розформовані. Замість них на Слобідській Україні створюються комісарські управління. Сватова Лучка стала центром одного з них. Її мешканців було позбавлено козацьких привілеїв, переведено в розряд військових обивателів і обкладено податком - 95 коп. на душу чоловічої статі. Це викликало невдоволення населення, яке розпочало боротьбу за повернення своїх привілеїв. Однією з форм цієї боротьби була гайдамаччина. У Сватовій Лучці гайдамаки діяли в 1770-1771 рр. їх невеликі рухливі загони, що переховувалися в лісах і степах, уночі нападали на комісарське управління, місцевих багатіїв, купців.
Про соціальний склад населення Сватової Лучки свідчать такі дані. У 1773 році із загальної кількості 2928 жителів військових обивателів було 2664, селян - 96, військових - 35, чиновників - 33, купців - 3 тощо. Основним заняттям мешканців Сватової Лучки було рільництво й скотарство. Наприкінці XVIII століття середній розмір земельного наділу на ревізьку душу становив 6,7 десятини. Були досить широко розвинуті і ремесла, особливо швацьке та кравецьке. Крім того, сватоволучани займалися ґуральництвом, виготовляли вози, колеса, плуги, гнали дьоготь. Жінки ткали полотно й сукно для власних потреб, а також на продаж.
Розвитку торгівлі сприяли ярмарки, що бували тут 4 рази на рік і тривали по кілька днів. Сюди приїздили купці з різних кінців України й Росії. Вони торгували шовковими тканинами, китайським ситцем, лисячим та заячим хутром, килимами, посудом, вином. Місцеві жителі продавали на ярмарках хліб, солону рибу, горшки, дьоготь, мило, а також коней. У 1785 році в слободі постійно торгували 15 лавок і 12 шинків. Були тут і млини.
У 1-й чверті XIX століття Сватова Лучка була перетворена на одне з аракчеєвських військових поселень. У 1825 році в слободі і навколишніх селах було розквартировано Катеринославський полк 2-ї кірасирської дивізії. Сватова Лучка, де містився штаб полку й штаб дивізії, почала називатися Новокатеринославом.