Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Старобільськ

Сторінка 7 з 13
Всю перерву Ленін не відпускав від себе Панфілова, цікавився його роботою.
Окрилений зустріччю з Володимиром Іллічем, Панфілов знову поринув у роботу. Він обирається членом ВЦВКу і ВУЦВКу, бореться з денікінцями, бандами Петлюри і Григор'єва. Потім його призначають політінспектором дивізії Червоного козацтва, в рядах якої він брав участь у штурмі Перекопу. За героїзм, проявлений в роки громадянської війни, Ф. Д. Панфілов був нагороджений орденом Червоного Прапора.
У квітні 1919 року в місті відбулася Перша повітова партійна конференція, яка обговорила основні питання будівництва нового життя. Однак, у зв'язку з наступом денікінців здійснити її рішення не вдалося. На початку червня 1919 року місто захопили білогвардійці. Почалися масові арешти. Денікінці повертали поміщикам відібрані у них землі, грабували селян. У Старобільському повіті знову розгортається партизанська боротьба, організаторами якої були М. Калиновський і Солодкий. З грудня 1919 року місто було визволене частинами Червоної Армії. У січні 1920 року в Старобільську створюється військово-революційний комітет на чолі з комуністом Карзубовим.
У квітні 1920 року відбувся III повітовий з'їзд Рад, що обрав повітовий виконком, головою якого став О. П. Кухтін. 11 квітня в місті був створений перший комсомольський осередок, а в травні - повітова комсомольська організація, що об'єднувала близько 100 чол. Першими комсомольцями міста були В. Дмитрієв, Г. Роздимаха, О. Щолоков, П. Дреєв, О. Циганков, О. Панфілов, Г. Вітченко, О. Олійников. Засновуються перші профспілкові організації працівників освіти, торгівлі, підприємств харчової промисловості; створюється жінвідділ (голова Татаринова), який 15-18 травня 1921 року провів першу міську жіночу конференцію.
Основна увага партійних, комсомольських і профспілкових організацій була зосереджена на забезпеченні фронту і робітників Донбасу продовольством, на згуртуванні сільської бідноти навколо створених у повіті влітку 1920 року 235 комітетів незаможних селян. Місцеві куркулі всіляко саботували заходи Радянської влади.
Протягом півтора року в повіті безчинствували кілька куркульських банд. Найбільшою з них була банда Каменюки, в якій налічувалося 300 вершників, 10 кулеметів і 2 гармати. Бандити нападали на села Старобільського повіту, вбивали комуністів і комсомольців, членів комнезамів та інших сільських активістів. З вересня 1920 року місто захопили махновці. Три дні вони громили склади з продовольством, приміщення радянських і партійних установ, арештовували комуністів. Від рук бандитів загинули комуністи Пастухов, Жуков, Білоусов, Шевченко і Попов. На боротьбу з бандитизмом було мобілізовано 40 проц. членів повітової партійної організації. Створюються А ударні політичні групи, які, спираючись на бідноту, організовують боротьбу з бандитами на місцях. У повіті також діяло кілька спеціальних комсомольських загонів. Один з них під командуванням начальника повітової міліції І. К. Лисенка вступив у селі Олексіївці (колишня Розбігайлівка) у нерівний бій з бандою Каменюки. Мужньо боролися молоді захисники Радянської влади з контрреволюціонерами. До останнього подиху вони не випускали з рук зброї. З усього загону залишилось в живих тільки п'ятеро.
За активну участь у боротьбі з бандитизмом Старобільська комсомольська організація в 1921 році
була нагороджена Червоним Прапором Донецького губкому комсомолу.
Назавжди залишилися в пам'яті імена тих, хто віддав своє життя в боротьбі з бандитами: секретаря Старобільського повітового партійного комітету П. П. Нехорошого, комуністів А. Л. Білоусова, В. А. Щербака, І. С.Тютюнникова, К. X. Дерев'яненка, П. М. Блинова, П. Т. Яценка та інших.
Хазяйнування інтервентів, білогвардійців, напади бандитів заподіяли Старобільську великої матеріальної шкоди. Необхідно було багато відбудовувати, будувати заново. Завдяки трудовому героїзмові робітників і службовців одне за одним ставали до ладу промислові підприємства. У 1925 році замість колишніх дрібних підприємств почали працювати 2 маслоробні заводи з пропускною спроможністю 1600 пудів сировини на добу, 2 вальцьові млини, пивоварний завод. Всі ці підприємства були об'єднані у промкомбінат. На цей час у місті діяло 25 дрібних підприємств по обробці