Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Історія виникнення селища відноситься' до другої половини XVIII століття. Першими поселенцями його були кріпаки - втікачі з різних місцевостей Росії та України. Одним з перших поселень була слобода Ольхова, яка виникла у 1755 році на березі річки Ольхової. З 1764 року село стало називатися Успенкою. Проте західну частину селища і досі ще називають Ольхівкою.
Майже одночасно з Успенкою на берегах ріки Ольхової виникли й інші поселення, розташовані на відстані 2-3 км від Успенки: Водяне, Куцурбівка і Малюки, які з часом злилися з Успенкою і утворили єдине селище.
У 1802 році в районі Успенки почали діяти перші шахти, які згодом дістали назву Успенського рудника. За період з 1803 по 1827 рік на шахтах Успенки було видобуто 903,5 тис. пудів вугілля.
Із збільшенням кількості шахт поступово зростала і сама Успенка. Напередодні скасування кріпацтва тут нараховувалось 338 дворів і проживало 2382 чоловіка. В селі почала діяти поштова станція, щороку відбувалися 2 ярмарки.
Розвиток в країні і насамперед на півдні, металургійної і металообробної галузей промисловості після скасування кріпацтва різко підвищив попит на вугілля. Скрізь у Донбасі починається будівництво нових шахт, реконструюються існуючі. Зазнають змін і шахти Успенки. Вони різко збільшують видобуток вугілля. Цьому особливо сприяло будівництво у 1870 році залізниці Харків - Царицин. У ці роки іноземний капітал проникає і в Успенку. З 1891 року навколо Успенки почали будувати шахти німець Шмідт, французи Клод, де Вуар та інші. В південно-західній частині Успенки у 1896 році бельгійське акціонерне товариство доменних печей і фабрик почало будівництво Ольховського чавуноливарного заводу. Будівництво закінчилося у 1898 році. У 1900 році завод видав 5,6 проц. усієї кількості чавуну, який вироблявся на півдні Росії. Будівництво Ольховського металургійного заводу, швидке промислове зростання Луганська збільшували попит на вугілля. У зв'язку з цим у кінці 90-х років XIX століття в районі Успенки виникає кілька нових шахт, найбільшими з яких були три шахти іноземного капіталіста Кукса - «Марія», «Аліса» і «Микола».
Розвиток промисловості супроводжувався пролетаризацією селян Успенки і зростанням чисельності населення селища. За 20 років воно зросло більш як у 2 рази і на 1897 рік вже дорівнювало 4967 чоловік.
Умови праці на заводі і особливо на навколишніх шахтах, у тому числі на шахтах Успенки, були нестерпно тяжкими. Робочий день, як правило, тривав 12 годин на добу, а нерідко дорівнював 14-16 годин. Шахти майже не вентилювалися, вміст вуглекислоти у повітрі перевищував норму у 10 разів і становив 0,4 процента замість допустимих 0,04 процента. У таких умовах робітник міг працювати не більше 10-12 років, після чого він ставав зовсім непрацездатним. Широко застосовувалася дитяча праця. Малолітні працювали в шахтах Успенки у дві зміни по 12 годин кожна.
У гонитві за наживою місцеві й іноземні капіталісти заощаджували за рахунок робітників на всьому і, насамперед, на техніці безпеки, яка майже повністю була
відсутня на підприємствах. Нещасні випадки, які призводили до каліцтва і смерті робітників, були звичайним явищем. До того ж адміністрація застосовувала систему штрафів, обрахувань і недоплачувань з будь-якого приводу, урізуючи тим самим і без того злиденні заробітки робітників.
Вкрай тяжкими були житлові умови. Більшість шахтарів Успенки жило у будівлях барачного типу площею у 27 кв. м і обсягом 51,7 кубічних метра, зроблених в одну дошку. У такому приміщенні жило від 10 до 15 чоловік. Якщо виключити обсяг печі, меблів і різного начиння, то на кожного жителя рудника у середньому припадало від 4,56 до 2,1 куб. метра повітря і від 2,68 до 1,46 кв. метра підлоги. І ці окремі будиночки ще вважалися кращим житлом. Що ж до артільних балаганів, то в них була ще більша скупченість.
У закабаленні і зубожінні робітників чималу роль відігравала і тодішня система торгівлі. У рудничних крамницях ціни на товари були вище звичайних на 20-50 процентів. Робітники не мали змоги купувати необхідні товари в інших місцях, бо більшу частину своєї заробітної плати вони
Успенка
Сторінка 1 з 8
Успенка - селище міського типу, розташоване на правому березі річки Ольхової, притоки річки Лугані, на відстані 25 км на південний схід від Луганська і 4 км від станції Лутугине (на залізничній лінії Родакове-Лиха). Через селище проходить автомагістраль Луганськ - Красний Луч. Населення 18,8 тис. чоловік. Майже одночасно з Успенкою на берегах ріки Ольхової виникли й інші поселення, розташовані на відстані 2-3 км від Успенки: Водяне, Куцурбівка і Малюки, які з часом злилися з Успенкою і утворили єдине селище.
У 1802 році в районі Успенки почали діяти перші шахти, які згодом дістали назву Успенського рудника. За період з 1803 по 1827 рік на шахтах Успенки було видобуто 903,5 тис. пудів вугілля.
Із збільшенням кількості шахт поступово зростала і сама Успенка. Напередодні скасування кріпацтва тут нараховувалось 338 дворів і проживало 2382 чоловіка. В селі почала діяти поштова станція, щороку відбувалися 2 ярмарки.
Розвиток в країні і насамперед на півдні, металургійної і металообробної галузей промисловості після скасування кріпацтва різко підвищив попит на вугілля. Скрізь у Донбасі починається будівництво нових шахт, реконструюються існуючі. Зазнають змін і шахти Успенки. Вони різко збільшують видобуток вугілля. Цьому особливо сприяло будівництво у 1870 році залізниці Харків - Царицин. У ці роки іноземний капітал проникає і в Успенку. З 1891 року навколо Успенки почали будувати шахти німець Шмідт, французи Клод, де Вуар та інші. В південно-західній частині Успенки у 1896 році бельгійське акціонерне товариство доменних печей і фабрик почало будівництво Ольховського чавуноливарного заводу. Будівництво закінчилося у 1898 році. У 1900 році завод видав 5,6 проц. усієї кількості чавуну, який вироблявся на півдні Росії. Будівництво Ольховського металургійного заводу, швидке промислове зростання Луганська збільшували попит на вугілля. У зв'язку з цим у кінці 90-х років XIX століття в районі Успенки виникає кілька нових шахт, найбільшими з яких були три шахти іноземного капіталіста Кукса - «Марія», «Аліса» і «Микола».
Розвиток промисловості супроводжувався пролетаризацією селян Успенки і зростанням чисельності населення селища. За 20 років воно зросло більш як у 2 рази і на 1897 рік вже дорівнювало 4967 чоловік.
Умови праці на заводі і особливо на навколишніх шахтах, у тому числі на шахтах Успенки, були нестерпно тяжкими. Робочий день, як правило, тривав 12 годин на добу, а нерідко дорівнював 14-16 годин. Шахти майже не вентилювалися, вміст вуглекислоти у повітрі перевищував норму у 10 разів і становив 0,4 процента замість допустимих 0,04 процента. У таких умовах робітник міг працювати не більше 10-12 років, після чого він ставав зовсім непрацездатним. Широко застосовувалася дитяча праця. Малолітні працювали в шахтах Успенки у дві зміни по 12 годин кожна.
У гонитві за наживою місцеві й іноземні капіталісти заощаджували за рахунок робітників на всьому і, насамперед, на техніці безпеки, яка майже повністю була
відсутня на підприємствах. Нещасні випадки, які призводили до каліцтва і смерті робітників, були звичайним явищем. До того ж адміністрація застосовувала систему штрафів, обрахувань і недоплачувань з будь-якого приводу, урізуючи тим самим і без того злиденні заробітки робітників.
Вкрай тяжкими були житлові умови. Більшість шахтарів Успенки жило у будівлях барачного типу площею у 27 кв. м і обсягом 51,7 кубічних метра, зроблених в одну дошку. У такому приміщенні жило від 10 до 15 чоловік. Якщо виключити обсяг печі, меблів і різного начиння, то на кожного жителя рудника у середньому припадало від 4,56 до 2,1 куб. метра повітря і від 2,68 до 1,46 кв. метра підлоги. І ці окремі будиночки ще вважалися кращим житлом. Що ж до артільних балаганів, то в них була ще більша скупченість.
У закабаленні і зубожінні робітників чималу роль відігравала і тодішня система торгівлі. У рудничних крамницях ціни на товари були вище звичайних на 20-50 процентів. Робітники не мали змоги купувати необхідні товари в інших місцях, бо більшу частину своєї заробітної плати вони
Дивиться також інші населені пункти району:
- Юр'ївка
- Розкішне
- Першозванка
- Оріхівка
- Кам'янка
- Іллірія
- Георгіївка
- Врубівський
- Весела Тарасівка
- Білоріченський
- Біле