Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Під час Великої Вітчизняної війни Гельфан Батаршин безстрашно громив німецько-фашистських загарбників. Ратні подвиги гірника відзначені чотирма урядовими нагородами. Добре відомі трудящим Кіровська імена повних кавалерів орденів Слави ветеранів праці Й. Т. Лесковського, Я. Л. Стерпула, Є. Д. Семенова. Гірники М. Н. Чорновалов і І. О. Волошин удостоїлися восьми урядових нагород кожний. Сім орденів і медалей заслужив шахтар І. Т. Кулаков.
Відступаючи, гітлерівці страшенно зруйнували шахтарське селище. Окупанти вивели з ладу шахти, висадили в повітря збагачувальні фабрики, перетворили на руїни клуби, лікарню, кінотеатри, бібліотеки, школи, більшість житлових будинків. Сума шкоди, заподіяної німецько-фашистськими загарбниками, становила 6 017 300 тис. крб. Лише гірничого устаткування було знищено на 25,9 млн. крб.4. Населення селища зменшилося проти довоєнного часу в 9 раз. У перші дні після визволення в селищі було менше 3 тис. жителів.
Потрібні були справді героїчні зусилля, щоб повернути до життя зруйновані вугільні підприємства, створити нормальні умови для праці і побуту гірників. Під керівництвом партійних організацій розгорнулася робота по відбудові шахт. Усе населення взяло участь у розчистці руїн шахт. День і ніч відкачували водуг відновлювали гірничі виробки. Уже наприкінці вересня почали видобувати вугілля на дрібних шахтах.
У січні 1944 року в селище прибула пересувна електростанція, що дала перший струм відбудовуваним підприємствам. В квітні 1944 року було здано в експлуатацію шахту № 6 і вона дала перше вугілля. Того ж року стала до ладу і перевершила довоєнний видобуток вугілля шахта № 1007.
Неоціниму допомогу в ліквідації наслідків війни в робітничому селищі подали посланці братнього російського народу і представники багатьох областей України.
З Кузбасу, Уралу і Караганди надходила нова гірнича техніка, прибували кадрові спеціалісти вугільної промисловості. З Житомирської області, що взяла шефство над трестом «Кіроввугілля», рудник одержував матеріали і продовольство. В подарунок шахтарям у середині липня 1944 року житомирці послали 43 вагони кріпильного лісу, а також продукти харчування.
Передовики колгоспних полів Житомирщини Марія Краєвська, Євдокія Дубок і Ганна Хоменко стали гірниками-стахановками. Дружба шахтарів з колгоспниками Житомирської області - яскрава сторінка відбудовного періоду на шахтах тресту «Кіроввугілля».
Важко перелічити всі приклади самовідданої праці учасників відбудови зруйнованих вугільних підприємств тресту «Кіроввугілля». Ось окремі з них. Електрослюсар шахти № 1-2 «Нова Голубівка» комсомолець Г. П'ятковський протягом двох місяців (червень-липень 1944 р.) добровільно, з власної ініціативи, працював по 12 годин підряд, прагнучи достроково завершити завдання по монтажу водовідливної установки ствола № 1.
У липні 1944 року у відпустку з фронту приїхав до рідного селища старший лейтенант І. Т. Кулаков, нагороджений на той час трьома бойовими орденами. До війни І. Т. Кулаков працював на шахті № 6 врубмашиністом. Фронтовик разом з іншими гірниками пішов у вибій і взявся за звичну справу. Він виконав денну норму на 250 проц., видобувши 172 тонни вугілля. Повернувшись на фронт, офіцер- шахтар І. Т. Кулаков знову безстрашно громив ворога.
На всіх ділянках особистий приклад показували комуністи. Вибійник шахти № 77 комуніст П. Ф. Філонов щодня виконував по дві норми. Так само працював пенсіонер К. П. Петренко і багато інших.
Активну участь у відбудові шахт та інших об'єктів брали комсомольці і молодь. Більшість створених комсомольсько-молодіжних бригад перевиконувала свої завдання. Одна з них, на чолі з В. Шевченком, на відбудованій шахті № 1-2 «Нова Голубівка» в 1944 році виконувала завдання на 500-600 проц. і завоювала перехідний Червоний прапор ЦК ВЛКСМ і Наркомату вугільної промисловості СРСР.
Кіровськ
Сторінка 10 з 16
уродженцеві селища вихованцеві колективу ордена Трудового Червоного Прапора шахти № 22 ім. С. М. Кірова комуністу Г. А. Батаршину. Ще в 1938 році за героїчні подвиги у боях проти японських самураїв на озері Хасан вій був удостоєний звання Героя Радянського Союзу.Під час Великої Вітчизняної війни Гельфан Батаршин безстрашно громив німецько-фашистських загарбників. Ратні подвиги гірника відзначені чотирма урядовими нагородами. Добре відомі трудящим Кіровська імена повних кавалерів орденів Слави ветеранів праці Й. Т. Лесковського, Я. Л. Стерпула, Є. Д. Семенова. Гірники М. Н. Чорновалов і І. О. Волошин удостоїлися восьми урядових нагород кожний. Сім орденів і медалей заслужив шахтар І. Т. Кулаков.
Відступаючи, гітлерівці страшенно зруйнували шахтарське селище. Окупанти вивели з ладу шахти, висадили в повітря збагачувальні фабрики, перетворили на руїни клуби, лікарню, кінотеатри, бібліотеки, школи, більшість житлових будинків. Сума шкоди, заподіяної німецько-фашистськими загарбниками, становила 6 017 300 тис. крб. Лише гірничого устаткування було знищено на 25,9 млн. крб.4. Населення селища зменшилося проти довоєнного часу в 9 раз. У перші дні після визволення в селищі було менше 3 тис. жителів.
Потрібні були справді героїчні зусилля, щоб повернути до життя зруйновані вугільні підприємства, створити нормальні умови для праці і побуту гірників. Під керівництвом партійних організацій розгорнулася робота по відбудові шахт. Усе населення взяло участь у розчистці руїн шахт. День і ніч відкачували водуг відновлювали гірничі виробки. Уже наприкінці вересня почали видобувати вугілля на дрібних шахтах.
У січні 1944 року в селище прибула пересувна електростанція, що дала перший струм відбудовуваним підприємствам. В квітні 1944 року було здано в експлуатацію шахту № 6 і вона дала перше вугілля. Того ж року стала до ладу і перевершила довоєнний видобуток вугілля шахта № 1007.
Неоціниму допомогу в ліквідації наслідків війни в робітничому селищі подали посланці братнього російського народу і представники багатьох областей України.
З Кузбасу, Уралу і Караганди надходила нова гірнича техніка, прибували кадрові спеціалісти вугільної промисловості. З Житомирської області, що взяла шефство над трестом «Кіроввугілля», рудник одержував матеріали і продовольство. В подарунок шахтарям у середині липня 1944 року житомирці послали 43 вагони кріпильного лісу, а також продукти харчування.
Передовики колгоспних полів Житомирщини Марія Краєвська, Євдокія Дубок і Ганна Хоменко стали гірниками-стахановками. Дружба шахтарів з колгоспниками Житомирської області - яскрава сторінка відбудовного періоду на шахтах тресту «Кіроввугілля».
Важко перелічити всі приклади самовідданої праці учасників відбудови зруйнованих вугільних підприємств тресту «Кіроввугілля». Ось окремі з них. Електрослюсар шахти № 1-2 «Нова Голубівка» комсомолець Г. П'ятковський протягом двох місяців (червень-липень 1944 р.) добровільно, з власної ініціативи, працював по 12 годин підряд, прагнучи достроково завершити завдання по монтажу водовідливної установки ствола № 1.
У липні 1944 року у відпустку з фронту приїхав до рідного селища старший лейтенант І. Т. Кулаков, нагороджений на той час трьома бойовими орденами. До війни І. Т. Кулаков працював на шахті № 6 врубмашиністом. Фронтовик разом з іншими гірниками пішов у вибій і взявся за звичну справу. Він виконав денну норму на 250 проц., видобувши 172 тонни вугілля. Повернувшись на фронт, офіцер- шахтар І. Т. Кулаков знову безстрашно громив ворога.
На всіх ділянках особистий приклад показували комуністи. Вибійник шахти № 77 комуніст П. Ф. Філонов щодня виконував по дві норми. Так само працював пенсіонер К. П. Петренко і багато інших.
Активну участь у відбудові шахт та інших об'єктів брали комсомольці і молодь. Більшість створених комсомольсько-молодіжних бригад перевиконувала свої завдання. Одна з них, на чолі з В. Шевченком, на відбудованій шахті № 1-2 «Нова Голубівка» в 1944 році виконувала завдання на 500-600 проц. і завоювала перехідний Червоний прапор ЦК ВЛКСМ і Наркомату вугільної промисловості СРСР.