Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Метод безперервного видобування вугілля дав чудові наслідки. Якщо продуктивність врубових машин раніше становила 2,5-3 тис. тонн, то завдяки новій системі роботи вони в тій самій лаві почали видавати на-гора 5100 тонн.
Починання К. К. Карташова і М. Д. Касаурова високо оцінили партія й уряд. 8 лютого 1931 року їх було нагороджено орденом Леніна. А восени того ж року за організацію безперервного потоку вугілля і впровадження механізації в очисних вибоях найвищу нагороду - орден Леніна - одержав також парторг ЦК ВКП(б) на шахті № 22 О. О. Рогов.
Боротьба за збільшення видобутку вугілля і підвищення продуктивності праці на шахтах Голубівського рудника супроводилася масовим розвитком соціалістичного змагання. В 1933 році гірники шахти № 22 перші на руднику за прикладом знатного донецького шахтаря М. О. Ізотова почали рух за підвищення продуктивності праці. Колишній саночник-шахтар М. І. Крицький досконало освоїв врубові машини різних марок, став досвідченим майстром своєї справи. Свої знання він
охоче передавав іншим. На кінець 1934 року М. І. Крицький навчив керувати врубовими машинами З0 чоловік.
1 грудня 1934 року був по-злодійському вбитий С. М. Кіров. Гірники Голубівки на увічнення пам'яті полум'яного борця за
справу революції порушили перед урядом клопотання про присвоєння передовому вугільному підприємству - шахті № 22-ім'я Сергія Миро- новича Кірова. Прохання гірників було задоволене. З 1935 року ця шахта почала називатися шахтою № 22 ім. С. М. Кірова.
У вересні 1935 року в країні розгорнувся стахановський рух. Для голубівських шахтарів, як і для всіх трудящих Радянського Союзу, він став новою віхою на шляху підвищення продуктивності праці. Наприкінці 1937 року на шахтах селища вперше у вугільній промисловості впроваджується новий метод організації праці - багатоциклічний графік в очисному вибої. Ініціатором його став начальник дільниці № 2 шахти № 22 ім. С. М. Кірова М. Є. Гвоздирьков. Графік циклічної роботи грунтувався на суміщенні всіх операцій і на повнішому використанні гірничої техніки. В результаті цього методу за добу по всій довжині лави знімалася не одна смуга вугілля (цикл), як це було раніше, а дві, три і навіть більше. За досягнуті успіхи у впровадженні нових методів праці колектив шахти № 22 ім. С. М. Кірова у 1939 році нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. Високими урядовими нагородами відзначено багатьох передовиків виробництва, у т. ч. орденом Леніна М. Є. Гвоздирькова.
Метод багатоциклічного графіка дістав широке застосування на шахтах Донбасу.
Успіхи соціалістичної індустріалізації країни дали можливість оснастити вугільні підприємства тресту «Кіроввугілля» найновішою вітчизняною вугільною технікою. Напередодні Великої Вітчизняної війни тут використовувалися 94 врубові машини, 36 електровозів, понад 200 лебідок, 112 конвейєрів для транспортування вугілля, 1035 електродвигунів.
Нові методи праці гірників і технічне переозброєння вугільних підприємств привели до значного збільшення видобутку вугілля і зростання продуктивності праці. В першій половині червня 1941 року шахтарі селища давали Батьківщині за добу в середньому 4684 тонни вугілля. Це було в три рази більше, ніж видобувалося його в 1913 році.
За роки довоєнних п'ятирічок змінився зовнішній вигляд робітничого селища, майже вдвоє збільшилася кількість його жителів. За переписом 1939 року тут жило 26 541 чоловік. На території селища зникли старі землянки і казарми. На їх місці з'явилися дво- і чотириквартирні котеджі та впорядковані гуртожитки для робітничої молоді з загальною житловою площею 76 989 кв. метрів. До впорядкованих за роки Радянської влади десяти вулиць селища додалися нові - С. М. Кірова, П. Л. Войкова, «Правды», Я. М. Свердлова, Садова та ін. Вдвоє збільшилася кількість індивідуальних будинків. З 1927 року селище дістало електроенергію від первенця ленінського плану ГОЕЛРО - Штерівської ДРЕС. Збудовано шосейні шляхи і тротуари, прокладено водопровідну і каналізаційну сітки.
Кіровськ
Сторінка 8 з 16
вугілля почали вибирати слідом за просуванням врубової машини. Всі виробничі процеси - кріплення, проходження штреків тощо - також пристосовувалися до безперервної роботи машини і здійснювалися слідом за її просуванням.Метод безперервного видобування вугілля дав чудові наслідки. Якщо продуктивність врубових машин раніше становила 2,5-3 тис. тонн, то завдяки новій системі роботи вони в тій самій лаві почали видавати на-гора 5100 тонн.
Починання К. К. Карташова і М. Д. Касаурова високо оцінили партія й уряд. 8 лютого 1931 року їх було нагороджено орденом Леніна. А восени того ж року за організацію безперервного потоку вугілля і впровадження механізації в очисних вибоях найвищу нагороду - орден Леніна - одержав також парторг ЦК ВКП(б) на шахті № 22 О. О. Рогов.
Боротьба за збільшення видобутку вугілля і підвищення продуктивності праці на шахтах Голубівського рудника супроводилася масовим розвитком соціалістичного змагання. В 1933 році гірники шахти № 22 перші на руднику за прикладом знатного донецького шахтаря М. О. Ізотова почали рух за підвищення продуктивності праці. Колишній саночник-шахтар М. І. Крицький досконало освоїв врубові машини різних марок, став досвідченим майстром своєї справи. Свої знання він
охоче передавав іншим. На кінець 1934 року М. І. Крицький навчив керувати врубовими машинами З0 чоловік.
1 грудня 1934 року був по-злодійському вбитий С. М. Кіров. Гірники Голубівки на увічнення пам'яті полум'яного борця за
справу революції порушили перед урядом клопотання про присвоєння передовому вугільному підприємству - шахті № 22-ім'я Сергія Миро- новича Кірова. Прохання гірників було задоволене. З 1935 року ця шахта почала називатися шахтою № 22 ім. С. М. Кірова.
У вересні 1935 року в країні розгорнувся стахановський рух. Для голубівських шахтарів, як і для всіх трудящих Радянського Союзу, він став новою віхою на шляху підвищення продуктивності праці. Наприкінці 1937 року на шахтах селища вперше у вугільній промисловості впроваджується новий метод організації праці - багатоциклічний графік в очисному вибої. Ініціатором його став начальник дільниці № 2 шахти № 22 ім. С. М. Кірова М. Є. Гвоздирьков. Графік циклічної роботи грунтувався на суміщенні всіх операцій і на повнішому використанні гірничої техніки. В результаті цього методу за добу по всій довжині лави знімалася не одна смуга вугілля (цикл), як це було раніше, а дві, три і навіть більше. За досягнуті успіхи у впровадженні нових методів праці колектив шахти № 22 ім. С. М. Кірова у 1939 році нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. Високими урядовими нагородами відзначено багатьох передовиків виробництва, у т. ч. орденом Леніна М. Є. Гвоздирькова.
Метод багатоциклічного графіка дістав широке застосування на шахтах Донбасу.
Успіхи соціалістичної індустріалізації країни дали можливість оснастити вугільні підприємства тресту «Кіроввугілля» найновішою вітчизняною вугільною технікою. Напередодні Великої Вітчизняної війни тут використовувалися 94 врубові машини, 36 електровозів, понад 200 лебідок, 112 конвейєрів для транспортування вугілля, 1035 електродвигунів.
Нові методи праці гірників і технічне переозброєння вугільних підприємств привели до значного збільшення видобутку вугілля і зростання продуктивності праці. В першій половині червня 1941 року шахтарі селища давали Батьківщині за добу в середньому 4684 тонни вугілля. Це було в три рази більше, ніж видобувалося його в 1913 році.
За роки довоєнних п'ятирічок змінився зовнішній вигляд робітничого селища, майже вдвоє збільшилася кількість його жителів. За переписом 1939 року тут жило 26 541 чоловік. На території селища зникли старі землянки і казарми. На їх місці з'явилися дво- і чотириквартирні котеджі та впорядковані гуртожитки для робітничої молоді з загальною житловою площею 76 989 кв. метрів. До впорядкованих за роки Радянської влади десяти вулиць селища додалися нові - С. М. Кірова, П. Л. Войкова, «Правды», Я. М. Свердлова, Садова та ін. Вдвоє збільшилася кількість індивідуальних будинків. З 1927 року селище дістало електроенергію від первенця ленінського плану ГОЕЛРО - Штерівської ДРЕС. Збудовано шосейні шляхи і тротуари, прокладено водопровідну і каналізаційну сітки.