Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
З перших днів перемоги соціалістичної революції рудниковій Раді довелося вести боротьбу за зміцнення Радянської влади. У зв'язку з загрозою каледінської контрреволюції на руднику введено воєнний стан. Для захисту революції Рада організувала два загони Червоної гвардії, які взяли участь у боях проти каледінців. Після розгрому контрреволюційних банд Рада розгорнула роботу по створенню загону Червоної Армії для боротьби з німецькими загарбниками. Наприкінці березня - на початку квітня 1918 року з шахтарів-добровольців було сформовано озброєний загін. Його очолив робітник М. А. Сошников. Загін вів бої з загарбниками на підступах до селища.
Але сили були нерівні. 29 квітня 1918 року Голубівський рудник окупували німецькі війська. Загарбники встановили кривавий режим. За вияв найменшого невдоволення жителі зазнавали жорстоких розправ. Але й вороги не знали спокою на донецькій землі. Загін шахтарів-добровольців, яким командував М. А. Сошников, удень і вночі сміливо нападав на окупантів і гетьманську варту, перешкоджав загарбникам вивозити устаткування шахт і хліб з навколишніх сіл.
У грудні 1918 року німецькі окупанти та їх пособники - українські буржуазні націоналісти - були вигнані з селища. На руднику відновлюється Радянська влада. У березні 1919 року проводилися вибори до Ради робітничих депутатів. Більшовики обиралися за списком № 1, за них було подано переважну більшість голосів. Під керівництвом виконавчого комітету Ради розпочато відбудовні роботи на вугільних підприємствах. Рада вживала заходів до ліквідації наслідків німецької окупації селища. Бригада робітників ремонтувала житлові й адміністративні будинки. Почалося навчання у школі.
Але недовго тривав період мирного перепочинку. В червні 1919 року селище захопили денікінці.
Перебуваючи в підпіллі, комуністи рудника очолили боротьбу гірників проти денікінського режиму. 15 серпня 1919 року створюється підпільний повстанський штаб. Всупереч лакейським діям меншовиків, що засіли в профспілках і намагалися будь-якими способами утримати робітників від проведення страйків, більшовики-підпільники піднімали шахтарів селища на рішучу боротьбу проти денікінців. Про це красномовно свідчить повідомлення партійного працівника, направленого ЦК КП(б)У для підпільної роботи в Донбас. Він писав: «...на Голубівських рудниках почалися страйки на грунті невидачі протягом двох місяців після відходу Радянської влади продуктів та грошей. Страйк тривав 12 днів». Керували ним більшовики-підпільники. Страйк проходив дружно, в ньому брало участь близько чотирьох тисяч робітників. Для приборкання страйкарів на рудник прибув каральний загін, що вчинив над робітниками криваву розправу.
Створений повстанським штабом Голубівський партизанський загін, що налічував у своїх рядах 270 чоловік, сміливими наскоками завдавав денікінцям відчутних ударів. У скаженій люті білогвардійці по-звірячому катували населення. Захопивши партизана Куценка, вони довго знущалися з нього, а потім у ще живого вирізали шашкою на грудях зірку, а далі серце.
Але ворогові не вдалося підкорити шахтарів. Під ударами Червоної Армії з фронту і партизанських загонів з тилу контрреволюційна денікінська армія зазнавала однієї поразки за одною. Мужньо билися з ворогами голубівські партизани X. І. Шамара, М. П. Михайлов, П. І. Трифонов, О. І. Тисленко, П. В. Акулов, М. І. Леонов та ін. В одному з боїв під час відступу білогвардійців партизани сміливим нальотом на станцію Голубівка розгромили загін денікінців, захопивши
в полон 18 білогвардійців. Партизанам дісталися багаті трофеї, в т. ч. три справні паровози. У грудні 1919 року частини Першої Кінної армії при активній підтримці голубівських партизанів і шахтарів визволили селище від денікінців.
З великими труднощами налагоджувалося життя на визволеній землі. Перед відступом денікінці зруйнували рудник, вивезли цінне устаткування. Великі шахти не працювали. Відразу ж після визволення селища більшовики створили ревком. Члени ревкому розгорнули роботу по відбудові рудника, вживали заходів до забезпечення населення продуктами харчування. З 1 квітня 1920 року ревком передав свої повноваження обраній на руднику Раді. Місцеві органи Радянської влади вирішували різні питання життя
Кіровськ
Сторінка 6 з 16
під червоними прапорами пройшли вулицями. Цією урочистою демонстрацією гірники вітали здійснену соціалістичну революцію.З перших днів перемоги соціалістичної революції рудниковій Раді довелося вести боротьбу за зміцнення Радянської влади. У зв'язку з загрозою каледінської контрреволюції на руднику введено воєнний стан. Для захисту революції Рада організувала два загони Червоної гвардії, які взяли участь у боях проти каледінців. Після розгрому контрреволюційних банд Рада розгорнула роботу по створенню загону Червоної Армії для боротьби з німецькими загарбниками. Наприкінці березня - на початку квітня 1918 року з шахтарів-добровольців було сформовано озброєний загін. Його очолив робітник М. А. Сошников. Загін вів бої з загарбниками на підступах до селища.
Але сили були нерівні. 29 квітня 1918 року Голубівський рудник окупували німецькі війська. Загарбники встановили кривавий режим. За вияв найменшого невдоволення жителі зазнавали жорстоких розправ. Але й вороги не знали спокою на донецькій землі. Загін шахтарів-добровольців, яким командував М. А. Сошников, удень і вночі сміливо нападав на окупантів і гетьманську варту, перешкоджав загарбникам вивозити устаткування шахт і хліб з навколишніх сіл.
У грудні 1918 року німецькі окупанти та їх пособники - українські буржуазні націоналісти - були вигнані з селища. На руднику відновлюється Радянська влада. У березні 1919 року проводилися вибори до Ради робітничих депутатів. Більшовики обиралися за списком № 1, за них було подано переважну більшість голосів. Під керівництвом виконавчого комітету Ради розпочато відбудовні роботи на вугільних підприємствах. Рада вживала заходів до ліквідації наслідків німецької окупації селища. Бригада робітників ремонтувала житлові й адміністративні будинки. Почалося навчання у школі.
Але недовго тривав період мирного перепочинку. В червні 1919 року селище захопили денікінці.
Перебуваючи в підпіллі, комуністи рудника очолили боротьбу гірників проти денікінського режиму. 15 серпня 1919 року створюється підпільний повстанський штаб. Всупереч лакейським діям меншовиків, що засіли в профспілках і намагалися будь-якими способами утримати робітників від проведення страйків, більшовики-підпільники піднімали шахтарів селища на рішучу боротьбу проти денікінців. Про це красномовно свідчить повідомлення партійного працівника, направленого ЦК КП(б)У для підпільної роботи в Донбас. Він писав: «...на Голубівських рудниках почалися страйки на грунті невидачі протягом двох місяців після відходу Радянської влади продуктів та грошей. Страйк тривав 12 днів». Керували ним більшовики-підпільники. Страйк проходив дружно, в ньому брало участь близько чотирьох тисяч робітників. Для приборкання страйкарів на рудник прибув каральний загін, що вчинив над робітниками криваву розправу.
Створений повстанським штабом Голубівський партизанський загін, що налічував у своїх рядах 270 чоловік, сміливими наскоками завдавав денікінцям відчутних ударів. У скаженій люті білогвардійці по-звірячому катували населення. Захопивши партизана Куценка, вони довго знущалися з нього, а потім у ще живого вирізали шашкою на грудях зірку, а далі серце.
Але ворогові не вдалося підкорити шахтарів. Під ударами Червоної Армії з фронту і партизанських загонів з тилу контрреволюційна денікінська армія зазнавала однієї поразки за одною. Мужньо билися з ворогами голубівські партизани X. І. Шамара, М. П. Михайлов, П. І. Трифонов, О. І. Тисленко, П. В. Акулов, М. І. Леонов та ін. В одному з боїв під час відступу білогвардійців партизани сміливим нальотом на станцію Голубівка розгромили загін денікінців, захопивши
в полон 18 білогвардійців. Партизанам дісталися багаті трофеї, в т. ч. три справні паровози. У грудні 1919 року частини Першої Кінної армії при активній підтримці голубівських партизанів і шахтарів визволили селище від денікінців.
З великими труднощами налагоджувалося життя на визволеній землі. Перед відступом денікінці зруйнували рудник, вивезли цінне устаткування. Великі шахти не працювали. Відразу ж після визволення селища більшовики створили ревком. Члени ревкому розгорнули роботу по відбудові рудника, вживали заходів до забезпечення населення продуктами харчування. З 1 квітня 1920 року ревком передав свої повноваження обраній на руднику Раді. Місцеві органи Радянської влади вирішували різні питання життя