Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Нелюдські умови праці і побуту викликали справедливе обурення робітників проти своїх гнобителів. Несвоєчасна видача заробітної плати стала причиною страйку шахтарів вугільних копалень Уманського в квітні 1884 року. А через три роки 230 гірників Голубівського рудника, починаючи страйк, вимагали підвищення існуючих розцінок. Проте вимоги робітників не
було задоволено. 8 липня 1894 року на Голубівському руднику вибухнув один із найбільших страйків на Україні. Того ж дня понад 50 робітників прийшли в контору підприємства з вимогою підвищити заробітну плату. Управитель рудника заявив, що той, хто не хоче працювати на попередніх умовах, може звільнитися з роботи. Обурені цією відповіддю, страйкарі розгорнули агітацію серед своїх товаришів, закликаючи їх не виходити на роботу. Наступного дня, 9 липня, вже страйкувало 300 шахтарів. Крім головної вимоги - збільшити заробітну плату, страйкарі добивалися також видачі кожному робітникові забірної книжки до фабричної крамниці, бо тодішній порядок видачі однієї книжки на всю артіль був надзвичайно невигідним для шахтарів.
Налякана розмахом страйку, адміністрація змушена була піти на поступки, давши згоду збільшити заробітну плату на 25 коп. за кожний квадратний сажень пласта. Робітники вимагали вивісити про це оголошення. Але адміністрація відмовилася зробити це. Незважаючи на те, що місцеві власті викликали в селище роту козаків, робітники не припиняли боротьби. Число страйкарів збільшилося на 10 липня до 600 чоловік. Страйкували робітники трьох шахт Голубівського рудника. Почалася посилена агітація за страйк на сусідніх шахтах.
Для придушення страйку 14 липня на рудник приїхав катеринославський губернатор Шліппе з батальйоном піхоти і учинив жорстоку розправу над шахтарями. Понад 200 чоловік було побито різками, а 12 робітників віддано до суду.
Проте жорстокі репресії не зломили волі гірників. Не минуло й року, як шахтарі рудника застрайкували знову. 25 квітня 1895 року робітники парових шахт № 6 і № 22 не вийшли на вечірню зміну. Другого дня вранці близько 400 шахтарів зібралися біля контори і надіслали до управителя своїх уповноважених з вимогами: восьмигодинний робочий день, покращання побутових умов, збільшення плати, поліпшення медичної допомоги, безплатне підвезення вугілля на квартири шахтарів. З усіх цих вимог страйкарі особливо наполягали на збільшенні артілям плати
за вагонетку вугілля на 15 коп. Коли управитель відмовив їм, страйк розгорівся ще більше. Робітники зібралися біля шахти № 22 з погрозами розгромити підприємство. На переговори до страйкарів 26 квітня прибув помічник окружного інженера 4-го Луганського гірничого округу гірничий інженер Д. Орнатський. Того ж дня на рудник було викликано козаків. Але страйк тривав і 27 квітня. Слов'яносербський справник вислав до Голубівки свої козачі роз'їзди, з допомогою яких робітників кінних шахт змусили вийти на вечірню зміну, так і не задовольнивши їхніх вимог. Але гірники парових шахт № 6 і № 22 страйкували ще й 28 квітня. І тільки 29 квітня перша зміна спустилася в шахту.
Промислова криза, що вибухнула в 1900 році, принесла трудящим Голубівського рудника нові страждання. В 1901-1902 рр. безробіття досягло величезних розмірів. Близько тисячі шахтарів було звільнено майже одночасно.
У жовтні 1902 року в ленінській газеті «Искра» (№ 51) було вміщено повідомлення, в якому так описувалося становище робітників рудника: «На нашому Голубівському кам'яновугільному руднику за останній час становище значно погіршало. У зв'язку з кризою штат майстрових і шахтарів скорочують... працюємо 12-13 годин у вогких підземеллях темної шахти. Робота страшенно виснажлива і часом не під силу. Темно, як у могилі, холодно навколо, з стелі капає, часто доводиться витрачати години не на видобування вугілля, а на ремонт під час обвалів. Бувають вибухи газу. Особливо важко в бокових штольнях. Працюємо ціле життя, як кроти, і немає нам ні надії, ні просвітку».
У цьому ж номері «Искры» шахтарі Голубівського рудника нарікали на те, що ніде дістати потрібну літературу, що у них немає політичної організації, а
Кіровськ
Сторінка 3 з 16
стеля протікала, повітря в приміщенні завжди було вогке, з запахом гнилизни.Нелюдські умови праці і побуту викликали справедливе обурення робітників проти своїх гнобителів. Несвоєчасна видача заробітної плати стала причиною страйку шахтарів вугільних копалень Уманського в квітні 1884 року. А через три роки 230 гірників Голубівського рудника, починаючи страйк, вимагали підвищення існуючих розцінок. Проте вимоги робітників не
Налякана розмахом страйку, адміністрація змушена була піти на поступки, давши згоду збільшити заробітну плату на 25 коп. за кожний квадратний сажень пласта. Робітники вимагали вивісити про це оголошення. Але адміністрація відмовилася зробити це. Незважаючи на те, що місцеві власті викликали в селище роту козаків, робітники не припиняли боротьби. Число страйкарів збільшилося на 10 липня до 600 чоловік. Страйкували робітники трьох шахт Голубівського рудника. Почалася посилена агітація за страйк на сусідніх шахтах.
Для придушення страйку 14 липня на рудник приїхав катеринославський губернатор Шліппе з батальйоном піхоти і учинив жорстоку розправу над шахтарями. Понад 200 чоловік було побито різками, а 12 робітників віддано до суду.
Проте жорстокі репресії не зломили волі гірників. Не минуло й року, як шахтарі рудника застрайкували знову. 25 квітня 1895 року робітники парових шахт № 6 і № 22 не вийшли на вечірню зміну. Другого дня вранці близько 400 шахтарів зібралися біля контори і надіслали до управителя своїх уповноважених з вимогами: восьмигодинний робочий день, покращання побутових умов, збільшення плати, поліпшення медичної допомоги, безплатне підвезення вугілля на квартири шахтарів. З усіх цих вимог страйкарі особливо наполягали на збільшенні артілям плати
за вагонетку вугілля на 15 коп. Коли управитель відмовив їм, страйк розгорівся ще більше. Робітники зібралися біля шахти № 22 з погрозами розгромити підприємство. На переговори до страйкарів 26 квітня прибув помічник окружного інженера 4-го Луганського гірничого округу гірничий інженер Д. Орнатський. Того ж дня на рудник було викликано козаків. Але страйк тривав і 27 квітня. Слов'яносербський справник вислав до Голубівки свої козачі роз'їзди, з допомогою яких робітників кінних шахт змусили вийти на вечірню зміну, так і не задовольнивши їхніх вимог. Але гірники парових шахт № 6 і № 22 страйкували ще й 28 квітня. І тільки 29 квітня перша зміна спустилася в шахту.
Промислова криза, що вибухнула в 1900 році, принесла трудящим Голубівського рудника нові страждання. В 1901-1902 рр. безробіття досягло величезних розмірів. Близько тисячі шахтарів було звільнено майже одночасно.
У жовтні 1902 року в ленінській газеті «Искра» (№ 51) було вміщено повідомлення, в якому так описувалося становище робітників рудника: «На нашому Голубівському кам'яновугільному руднику за останній час становище значно погіршало. У зв'язку з кризою штат майстрових і шахтарів скорочують... працюємо 12-13 годин у вогких підземеллях темної шахти. Робота страшенно виснажлива і часом не під силу. Темно, як у могилі, холодно навколо, з стелі капає, часто доводиться витрачати години не на видобування вугілля, а на ремонт під час обвалів. Бувають вибухи газу. Особливо важко в бокових штольнях. Працюємо ціле життя, як кроти, і немає нам ні надії, ні просвітку».
У цьому ж номері «Искры» шахтарі Голубівського рудника нарікали на те, що ніде дістати потрібну літературу, що у них немає політичної організації, а