Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Швидко зростала в селищі мережа медичного обслуговування. В 1927 році почала працювати поліклініка з лабораторією і фізіотерапевтичним кабінетом.
Через рік на руднику було відкрито дитячу консультацію; на всіх шахтах працювали пункти охорони здоров'я, амбулаторії. В 1939 році гірники дістали новий будинок лікарні на 115 ліжок. У тому ж році почав функціонувати рентгенівський кабінет. У лікарні працювало 12 лікарів і понад З0 медичних працівників з середньою освітою.
Здійснена за роки Радянської влади культурна революція справила свій благотворний вплив і на робітниче селище. Серед жителів у 30-і роки було ліквідовано неписьменність. В 1940/1941 навчальному році в селищі функціонували 3 середні, 2 неповні середні і 5 початкових шкіл. У них було 4500 учнів. Усі діти шкільного віку були охоплені навчанням. У школах провадилася велика робота по комуністичному вихованню підростаючого покоління.
За роки Радянської влади в селищі було створено мережу культурно-освітніх установ. До послуг шахтарів та їхніх сімей було 7 літніх і 3 зимові клуби. Крім клубних, було 5 шахтних бібліотек. На кожній шахті працювали червоні кутки. В кожній сім'ї було радіо.
Центром усієї культурно-масової роботи в селищі був клуб ім. В. І. Леніна, що вважався найкращим шахтарським клубом у Донбасі. Завідував ним виходець з шахтарського середовища І. Т. Олейников. Щоранку через клубну радіостанцію транслювалися шахтарські новини. В червоних кутках, у гуртожитках виступали учасники апткультбригади, на сцені клубу давали спектаклі і концерти драматичний і хоровий колективи, духовий оркестр, демонструвалися кінофільми. Клубні активісти випускали фотогазети. Тут організовувалися сімейні і молодіжні вечори.
На сцені клубу ім. В. І. Леніна почали свій шлях у велике мистецтво В. В. Чекарьов, А. М. і В. М. Курасови, які стали згодом професійними акторами, удостоєними звання заслужених артистів УРСР.
З перших днів віроломного нападу німецько-фашистських загарбників на нашу країну шахтарі на чолі з комуністами піднялися на боротьбу проти ворога. Незважаючи на зменшення чисельності робітників, трест «Кіроввугілля» не скоротив видобування вугілля. Замість чоловіків, що йшли до лав Червоної Армії, у вибій спускалися жінки, юнаки і дівчата, пенсіонери. 3200 голубовчан утворили загін ополченців. Серед ополченців були учасники громадянської війни комуністи І. П. Рощин, І. В. Ручкін та інші.
З наближенням ворога шахтні партійні організації провели велику роботу по евакуації населення та устаткування підприємств.
12 липня 1942 року фашистам вдалося захопити селище Голубівський рудник. У перші ж дні свого хазяйнування окупанти по-звірячому вбили 82 передовиків виробництва, які не встигли евакуюватися, і серед них зачинателя багатоциклічних методів праці, комуніста-орденоносця, депутата Верховної Ради УРСР М. Є. Гвоздирькова. Фашисти під загрозою розстрілу зганяли на роботу шахтарів, які залишилися на тимчасово окупованій території. Проте гірники саботували накази німецького командування, затягували ремонт устаткування, неправильно ставили кріплення. Група старих робітників на чолі з І. Т. Шулікою близько року «працювала» над монтажем копра найменш зруйнованої шахти № 6, але так і не закінчила цю
роботу до визволення рудника радянськими військами.
Погрозами, катуванням і розстрілами фашисти намагалися примусити шахтарів працювати на них. Але ворог прорахувався. Гірники не здалися, і гітлерівці змушені були у вугільний Донбас привозити вугілля з Німеччини.
З вересня 1943 року об 11 годині дня частини 266-ї Артемівської Червонопрапорної дивізії під командуванням полковника К. Г. Ребрикова (тепер генерал-майор у відставці, Почесний громадянин м. Кіровська) визволили селище Голубівський рудник.
Перебуваючи на фронті, шахтарі хоробро билися з загарбниками. Близько трьох тисяч жителів Кіровська нагороджено бойовими орденами і медалями Радянського Союзу. Серед них почесне місце по праву належить
Кіровськ
Сторінка 9 з 16
Підвищився матеріальний добробут голубовчан. Тільки за період 1935-1939 рр. середньомісячна заробітна плата робітника зросла більш як у два рази. Шахтарі та їх сім'ї добре харчувалися і одягалися, мали в будинках добротні меблі, цінні речі.Швидко зростала в селищі мережа медичного обслуговування. В 1927 році почала працювати поліклініка з лабораторією і фізіотерапевтичним кабінетом.
Через рік на руднику було відкрито дитячу консультацію; на всіх шахтах працювали пункти охорони здоров'я, амбулаторії. В 1939 році гірники дістали новий будинок лікарні на 115 ліжок. У тому ж році почав функціонувати рентгенівський кабінет. У лікарні працювало 12 лікарів і понад З0 медичних працівників з середньою освітою.
Здійснена за роки Радянської влади культурна революція справила свій благотворний вплив і на робітниче селище. Серед жителів у 30-і роки було ліквідовано неписьменність. В 1940/1941 навчальному році в селищі функціонували 3 середні, 2 неповні середні і 5 початкових шкіл. У них було 4500 учнів. Усі діти шкільного віку були охоплені навчанням. У школах провадилася велика робота по комуністичному вихованню підростаючого покоління.
За роки Радянської влади в селищі було створено мережу культурно-освітніх установ. До послуг шахтарів та їхніх сімей було 7 літніх і 3 зимові клуби. Крім клубних, було 5 шахтних бібліотек. На кожній шахті працювали червоні кутки. В кожній сім'ї було радіо.
Центром усієї культурно-масової роботи в селищі був клуб ім. В. І. Леніна, що вважався найкращим шахтарським клубом у Донбасі. Завідував ним виходець з шахтарського середовища І. Т. Олейников. Щоранку через клубну радіостанцію транслювалися шахтарські новини. В червоних кутках, у гуртожитках виступали учасники апткультбригади, на сцені клубу давали спектаклі і концерти драматичний і хоровий колективи, духовий оркестр, демонструвалися кінофільми. Клубні активісти випускали фотогазети. Тут організовувалися сімейні і молодіжні вечори.
На сцені клубу ім. В. І. Леніна почали свій шлях у велике мистецтво В. В. Чекарьов, А. М. і В. М. Курасови, які стали згодом професійними акторами, удостоєними звання заслужених артистів УРСР.
З перших днів віроломного нападу німецько-фашистських загарбників на нашу країну шахтарі на чолі з комуністами піднялися на боротьбу проти ворога. Незважаючи на зменшення чисельності робітників, трест «Кіроввугілля» не скоротив видобування вугілля. Замість чоловіків, що йшли до лав Червоної Армії, у вибій спускалися жінки, юнаки і дівчата, пенсіонери. 3200 голубовчан утворили загін ополченців. Серед ополченців були учасники громадянської війни комуністи І. П. Рощин, І. В. Ручкін та інші.
З наближенням ворога шахтні партійні організації провели велику роботу по евакуації населення та устаткування підприємств.
12 липня 1942 року фашистам вдалося захопити селище Голубівський рудник. У перші ж дні свого хазяйнування окупанти по-звірячому вбили 82 передовиків виробництва, які не встигли евакуюватися, і серед них зачинателя багатоциклічних методів праці, комуніста-орденоносця, депутата Верховної Ради УРСР М. Є. Гвоздирькова. Фашисти під загрозою розстрілу зганяли на роботу шахтарів, які залишилися на тимчасово окупованій території. Проте гірники саботували накази німецького командування, затягували ремонт устаткування, неправильно ставили кріплення. Група старих робітників на чолі з І. Т. Шулікою близько року «працювала» над монтажем копра найменш зруйнованої шахти № 6, але так і не закінчила цю
роботу до визволення рудника радянськими військами.
Погрозами, катуванням і розстрілами фашисти намагалися примусити шахтарів працювати на них. Але ворог прорахувався. Гірники не здалися, і гітлерівці змушені були у вугільний Донбас привозити вугілля з Німеччини.
З вересня 1943 року об 11 годині дня частини 266-ї Артемівської Червонопрапорної дивізії під командуванням полковника К. Г. Ребрикова (тепер генерал-майор у відставці, Почесний громадянин м. Кіровська) визволили селище Голубівський рудник.
Перебуваючи на фронті, шахтарі хоробро билися з загарбниками. Близько трьох тисяч жителів Кіровська нагороджено бойовими орденами і медалями Радянського Союзу. Серед них почесне місце по праву належить