Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Кіровськ

Так жили шахтарі.
А за межами селища, куди не доходив ні дим від териконів що горять, ні шум, ні вугільний пил, розмістилися просторі впорядковані особняки адміністрації рудника.
На той час на руднику діяло п'ять шахт, електромеханічні майстерні, був кінний двір, що мав 51 коня. Кожна шахта давала в середньому близько 24 тис. пудів вугілля на добу. Технічне устаткування рудника складалося з п'яти підйомних машин загальною потужністю 725 кінських сил і трьох врубових машин іноземного

виробництва. Основними знаряддями праці шахтарів були кайло і обушок. На шахтах рудника працювало 3375 робітників.
Ніхто не дбав про здоров'я гірників. Лише в 1913 році в найближчому до робітничого селища селі Голубівці було відкрито амбулаторну дільницю. Медична допомога подавалася найпримітивнішим способом. Амбулаторну дільницю обслуговували один лікар, два фельдшери і аптекар. Серед населення часто спалахували інфекційні захворювання. Тяжкохворих на руднику госпіталізували в непристосованому для лікувальних цілей бараці на 20 ліжок.
Не краще стояла справа з освітою і культурою. На руднику в 1893 році було збудовано початкову школу, що мала дві класні кімнати. Тут у дві зміни вчилося 150 дітей. У 1910 році адміністрація рудника збудувала поблизу шахти № 22 невеликий клуб, але вхід робітникам туди був заборонений. У цей період на Голубівському руднику функціонувала одна бібліотека-читальня, в якій було 1488 книжок. Але читачів було лише 160 чоловік.
Тяжким і безрадісним було життя голубівських гірників. Майже поголовна неписьменність, хвороби, безпросвітні злидні - такою була доля кожної шахтарської сім'ї.
Перша світова імперіалістична війна ще погіршила становище шахтарів. Під керівництвом більшовиків гірники розширили страйкову боротьбу. 29 березня 1915 року на руднику застрайкувало 900 робітників. Вони вимагали підвищення заробітної плати, поліпшення умов праці. Гірники селища активно виступали проти імперіалістичної бойні, яка провадилася в інтересах царизму. На сходках і першотравневих демонстраціях все частіше лунали заклики до повалення самодержавства.
З новою силою сколихнула голубівських шахтарів Лютнева революція 1917 року. Коли сюди дійшли звістки про повалення царизму, гірники з ініціативи більшовиків на початку березня 1917 року утворили місцеву рудникову Раду, яка розгорнула підготовку до виборів у Кадіївську підрайонну Раду робітничих депутатів. У другій половині березня 1917 року рудникова Рада закликала робітників активно готуватися до виборів.
Наприкінці березня 1917 року було обрано Кадіївську підрайонну Раду, до якої ввійшли представники робітників селища.
Не відразу і не всі шахтарі рудника зрозуміли, що Тимчасовий уряд, який прийшов до влади після Лютневої революції, є буржуазним, що робочому людові від нього нічого чекати. До того ж Кадіївську Раду наводнювали меншовики і есери. Вони наполегливо закликали гірників у день 1 травня 1917 року вийти на роботу, щоб підтримати Тимчасовий уряд. Але робітники Голубівського рудника пішли за більшовицькими агітаторами. Зібравшись на першотравневий мітинг, вони висловили рішучість разом з партією більшовиків боротися за свої права, проти контрреволюційної політики Тимчасового уряду. За період з 20 по 23 червня до лав. РСДРП(б) на Голубівському руднику вступило близько ста шахтарів. Серед них були кадрові робітники Д. О. Бєлов, X. П. Агафонов, С. І. Смоляков, X. П. Бєлов, В. П. Волков та інші. Коли в другій половині вересня 1917 року відбулися перевибори Ради, більшовики зайняли в ній майже всі місця. В ці дні на руднику створюється бойова дружина, готова в усяку хвилину стати на захист робітників.
Напередодні пролетарської революції атмосфера в селищі, як і по всій Росії, особливо розпалилася. На руднику створюється більшовицький комітет, з допомогою якого 22 вересня (5 жовтня) 1917 року вся влада переходить до рудникової Ради робітничих депутатів. А коли в ніч на 27 жовтня 1917 року (за старим стилем) в селище прийшла звістка про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції, її зустріли з радістю. Вранці 27 жовтня протяжно гудів гудок шахти № 22, скликаючи трудящих на мітинг. Шахтарі з піснею «Сміливо, товариші, в ногу!»



Дивиться також інші населені пункти району: