Сторінка 4 з 16
та пропаганда, яку від випадку до випадку ведуть революціонери Юзівки, Бахмута або Луганська, недостатня.
В. І. Ленін дуже чуйно реагував на листи робітників, що надходили до редакції «Искры». Так було і з проханням голубівських шахтарів. Уже 13 березня 1903 року на Голубівському руднику з'явилися гектографовані відозви соціал-демократів.
Поширювалася політична література і в наступні місяці. В ніч на 28 квітня 1903 року на шахті № 22 Голубівського рудника було розкидано прокламації, присвячені 1 Травню, що їх видав Луганський комітет Російської соціал-демократичної робітничої партії.
Для роботи серед шахтарів Голубівського рудника Алмазно-Юр'ївська група РСДРП посилає професіонального революціонера Г. І. Борисова. Він почав працювати слюсарем на руднику і відразу завоював авторитет у шахтарів. Спираючись на створений ним актив робітників, він виступав організатором маївок і мітингів. Під час революції 1905-1907 рр. Г. І. Борисов став на чолі страйкового комітету на Голубівському руднику.
До політичної пропаганди все активніше залучаються робітники рудника. Про це свідчить такий факт. 7 серпня 1905 року околодочний наглядач Голубівського рудника затримав слюсаря А. М. Свиридова, у якого було відібрано третій номер газети «Социал-демократ» і друковану прокламацію «Перший крок». Слідство пока
зало, що А. М. Свиридов зібрав у каменоломні робітників і читав та роз'яснював їм прокламації «До шахтарів», «Досить крові», «До робітників рудників», а потім передав їм літературу для поширення серед робітників.
На Голубівському руднику не згасає народний гнів. Увечері 12 жовтня 1905 року тут поширюються прокламації «Що потрібно робітникові» і «Російська соціал-демократична робітнича партія». Затриманого в цій справі шахтаря Д. Є. Погуляєва було взято під варту.
Царський уряд, наляканий революційними подіями, намагався якось послабити народний рух. Він вдавався до організації «патріотичних молебнів» і демонстрацій на захист царизму. Але робітники не піддалися на ці хитрощі. Виступи шахтарів Голубівки проти чорносотенців і лібералів набрали великого розмаху. У листі до гірничого департаменту, написаному 23 жовтня 1905 року, управитель повідомляв, що «патріотичні молебні і демонстрації», організовані поліцією з п'яних конторників і чорносотенців, викликають протест робітників.
Братерська солідарність шахтарів Голубівки з революційними робітниками країни вилилася у страйк, яким керував соціал-демократичний гурток на чолі з Г. І. Борисовим. Страйк тривав з 11 листопада по 4 грудня 1905 року. Царський уряд жорстоко розправився з активними учасниками страйку. Більшовик Г. І. Борисов був заарештований. Члени партії, які залишилися на волі, пішли в підпілля.
Після поразки революції 1905-1907 рр. боротьба шахтарів рудника не припинилася. Незважаючи на розгул столипінської реакції, більшовики вели активну роботу серед гірників. За рішенням Алмазно-Юр'ївської групи РСДРП у 1907 році на руднику організовано проводилися Першотравневі демонстрації і мітинги. 1 травня 1907 року всі робітники Голубівського рудника не вийшли на роботу. В роки реакції народжується нова форма класової боротьби - масовий відхід найманих робітників по домівках. Використовують цю форму і робітники селища. Тільки з 1 по 12 червня 1907 року з рудника пішло 150 шахтарів і стільки ж заявило про відхід.
Перебуваючи в підпіллі, більшовики готували шахтарів до нових боїв проти самодержавства. Під їх керівництвом 1 травня 1912 року застрайкувало близько 400 шахтарів, які виразили свій протест проти звірячої розправи з беззбройними робітниками Ленських приїсків. 25 квітня 1913 року на будинку лампової шахти № 22 з'явилася друкована прокламація, що закликала гірників до страйку в день солідарності трудящих - 1 Травня.
Непривітний вигляд мало селище Голубівський рудник. Тут було з десять вулиць, забудованих бараками і казармами, а навколо розкидані невеликі поселення «собачівки» і «шанхаї» - глиняні «каютки» для сімейних робітників та землянки. Увечері в приміщеннях було напівтемно - вони освітлювалися свічками або шахтарськими лампочками. Селище було брудне, незатишне, рідко де траплялося деревце або зелений кущ. Дуже важко було з питною водою. Її привозили в бочках з найближчих балок, де були джерела, і видавали на талони.
Дивиться також інші населені пункти району: