Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Кіровськ

та пропаганда, яку від випадку до випадку ведуть революціонери Юзівки, Бахмута або Луганська, недостатня.
В. І. Ленін дуже чуйно реагував на листи робітників, що надходили до редакції «Искры». Так було і з проханням голубівських шахтарів. Уже 13 березня 1903 року на Голубівському руднику з'явилися гектографовані відозви соціал-демократів.

Поширювалася політична література і в наступні місяці. В ніч на 28 квітня 1903 року на шахті № 22 Голубівського рудника було розкидано прокламації, присвячені 1 Травню, що їх видав Луганський комітет Російської соціал-демократичної робітничої партії.
Для роботи серед шахтарів Голубівського рудника Алмазно-Юр'ївська група РСДРП посилає професіонального революціонера Г. І. Борисова. Він почав працювати слюсарем на руднику і відразу завоював авторитет у шахтарів. Спираючись на створений ним актив робітників, він виступав організатором маївок і мітингів. Під час революції 1905-1907 рр. Г. І. Борисов став на чолі страйкового комітету на Голубівському руднику.
До політичної пропаганди все активніше залучаються робітники рудника. Про це свідчить такий факт. 7 серпня 1905 року околодочний наглядач Голубівського рудника затримав слюсаря А. М. Свиридова, у якого було відібрано третій номер газети «Социал-демократ» і друковану прокламацію «Перший крок». Слідство пока
зало, що А. М. Свиридов зібрав у каменоломні робітників і читав та роз'яснював їм прокламації «До шахтарів», «Досить крові», «До робітників рудників», а потім передав їм літературу для поширення серед робітників.
На Голубівському руднику не згасає народний гнів. Увечері 12 жовтня 1905 року тут поширюються прокламації «Що потрібно робітникові» і «Російська соціал-демократична робітнича партія». Затриманого в цій справі шахтаря Д. Є. Погуляєва було взято під варту.
Царський уряд, наляканий революційними подіями, намагався якось послабити народний рух. Він вдавався до організації «патріотичних молебнів» і демонстрацій на захист царизму. Але робітники не піддалися на ці хитрощі. Виступи шахтарів Голубівки проти чорносотенців і лібералів набрали великого розмаху. У листі до гірничого департаменту, написаному 23 жовтня 1905 року, управитель повідомляв, що «патріотичні молебні і демонстрації», організовані поліцією з п'яних конторників і чорносотенців, викликають протест робітників.
Братерська солідарність шахтарів Голубівки з революційними робітниками країни вилилася у страйк, яким керував соціал-демократичний гурток на чолі з Г. І. Борисовим. Страйк тривав з 11 листопада по 4 грудня 1905 року. Царський уряд жорстоко розправився з активними учасниками страйку. Більшовик Г. І. Борисов був заарештований. Члени партії, які залишилися на волі, пішли в підпілля.
Після поразки революції 1905-1907 рр. боротьба шахтарів рудника не припинилася. Незважаючи на розгул столипінської реакції, більшовики вели активну роботу серед гірників. За рішенням Алмазно-Юр'ївської групи РСДРП у 1907 році на руднику організовано проводилися Першотравневі демонстрації і мітинги. 1 травня 1907 року всі робітники Голубівського рудника не вийшли на роботу. В роки реакції народжується нова форма класової боротьби - масовий відхід найманих робітників по домівках. Використовують цю форму і робітники селища. Тільки з 1 по 12 червня 1907 року з рудника пішло 150 шахтарів і стільки ж заявило про відхід.
Перебуваючи в підпіллі, більшовики готували шахтарів до нових боїв проти самодержавства. Під їх керівництвом 1 травня 1912 року застрайкувало близько 400 шахтарів, які виразили свій протест проти звірячої розправи з беззбройними робітниками Ленських приїсків. 25 квітня 1913 року на будинку лампової шахти № 22 з'явилася друкована прокламація, що закликала гірників до страйку в день солідарності трудящих - 1 Травня.
Непривітний вигляд мало селище Голубівський рудник. Тут було з десять вулиць, забудованих бараками і казармами, а навколо розкидані невеликі поселення «собачівки» і «шанхаї» - глиняні «каютки» для сімейних робітників та землянки. Увечері в приміщеннях було напівтемно - вони освітлювалися свічками або шахтарськими лампочками. Селище було брудне, незатишне, рідко де траплялося деревце або зелений кущ. Дуже важко було з питною водою. Її привозили в бочках з найближчих балок, де були джерела, і видавали на талони.



Дивиться також інші населені пункти району: