Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Уже через рік після визволення селища стали до ладу п'ять шкіл, поліклініка і лікарня, було відремонтовано шахтні клуби, функціонували бібліотеки, червоні кутки. Працювали продовольчі і промтоварні магазини.
У вересні 1944 року шахтарське селище перетворено в Голубівський район м. Кадіївки. 27 вересня створюється Голубівський РК КП України. Під керівництвом райкому партії партійні організації розгорнули соціалістичне змагання між
шахтами, дільницями, бригадами і робітниками за прискорення відбудовних робіт і збільшення видобутку вугілля. Кожний день приносив нові трудові перемоги. Учасники 1-ї Голубівської районної наради гірничих майстрів і десятників 12 січня 1945 року у своєму зверненні до шахтарів області писали: «Ми все зробимо для того, щоб своєю невтомною працею допомогти героїчній Червоній Армії в 1945 році завоювати остаточну перемогу над ворогом і піднести прапор нашої перемоги над Берліном». Першими відгукнулися на цей заклик майстри вугілля К. П. Попов, X. В. Самойлов, В. К. Булінов, І. Й. Святуха та ін. Вони щодня виконували по дві норми.
Зросло технічне оснащення шахт. Для виїмки вугілля та його транспортування у 1945 році використовувалися З0 врубових машин, 17 конвейєрних установок, понад 20 скреперних лебідок і багато інших механізмів.
Великих виробничих успіхів у роки післявоєнної п'ятирічки добився колектив ордена Трудового Червоного Прапора шахти № 22 ім. С. М. Кірова, яким керував досвідчений гірник М. Д. Касауров. Відзначаючи великі заслуги М. Д. Касаурова у відбудові шахти і збільшенні видобутку вугілля, Президія Верховної Ради СРСР у вересні 1948 року присвоїла йому звання Героя Соціалістичної Праці.
У 1949 році вугільні підприємства району досягли довоєнного рівня видобутку палива.
У боротьбі за збільшення видобутку вугілля в післявоєнній п'ятирічці важливу роль відіграло розгорнуте під керівництвом партійної організації соціалістичне змагання. В Голубівському районі в останньому році п'ятирічки з 16 500 трудящих у змаганні за дострокове виконання четвертої п'ятирічки брали участь 15 тис. чоловік. Приклад у праці показували комуністи, комсомольці. В 1950 році в районі було 709 членів і 108 кандидатів партії, об'єднаних у 35 первинних партійних організаціях. В 39 первинних комсомольських організаціях району налічувалося 3702 члени ВЛКСМ.
Розв'язуючи завдання піднесення економіки району, трудящі приділяли велику увагу відбудові і будівництву житлового фонду, культурно-побутових об'єктів. Тільки в 1950 році було збудовано 15 610 кв. метрів житлової площі і близько 3 тис. кв. метрів для культурно-побутових установ.
Гірники одержали нову триповерхову поліклініку, 13 дитячих садків і ясел, дитячий будинок на 125 місць. Було збудовано і відбудовано 10 шкіл, в яких навчалося 5700 дітей, а також 7 гірничо-промислових шкіл. В районі діяли 5 клубів, 32 червоні кутки, 10 бібліотек, кінотеатр, два радіовузли.
Впровадження нової техніки і трудовий героїзм гірників привели до нових успіхів. Трудящі району виконали план п'ятої п'ятирічки (1951-1955 рр.) достроково, за 4 роки і 10 місяців. Продуктивність праці робітників вугільної промисловості зросла проти 1950 року на 26 процентів.
Комсомольсько-молодіжна бригада прохідників М. Климова (шахта № 100), уміло застосувавши гірничу техніку, в січні 1955 року добилася рекордного результату швидкісного проходження відкаточного штреку по тресту «Кіроввугілля», збільшивши в півтора раза продуктивність праці. Досвідом швидкісників зацікавився бригадир шахти № 1-2 «Нова Голубівка» С. Д. Найдьонов. Він не просто перейняв їх досвід, але пішов далі в організації праці. Його бригада розробила спеціальний графік робіт, який передбачав виконання двох норм. Бригада С. Д. Найдьонова за місяць почала проходити не менше 125 метрів гірничих виробок, замість 60 за нормою.
Кіровськ
Сторінка 11 з 16
Усе населення Кіровська, від малого до великого, брало участь у відродженні шахт, шкіл, культурно-побутових закладів. Шістдесятирічні жінки М. Я. Степанова і В. А. Крамич організували бригади з домашніх господарок, які працювали на різних роботах. Вони розчищали шахтні двори, відновлювали роботу магазинів, їдалень, дитячих ясел. Школярі після навчання працювали на шахтах, вантажили вугілля в машини, розвантажували ліс з залізничних вагонів. Уже через рік після визволення селища стали до ладу п'ять шкіл, поліклініка і лікарня, було відремонтовано шахтні клуби, функціонували бібліотеки, червоні кутки. Працювали продовольчі і промтоварні магазини.
У вересні 1944 року шахтарське селище перетворено в Голубівський район м. Кадіївки. 27 вересня створюється Голубівський РК КП України. Під керівництвом райкому партії партійні організації розгорнули соціалістичне змагання між
шахтами, дільницями, бригадами і робітниками за прискорення відбудовних робіт і збільшення видобутку вугілля. Кожний день приносив нові трудові перемоги. Учасники 1-ї Голубівської районної наради гірничих майстрів і десятників 12 січня 1945 року у своєму зверненні до шахтарів області писали: «Ми все зробимо для того, щоб своєю невтомною працею допомогти героїчній Червоній Армії в 1945 році завоювати остаточну перемогу над ворогом і піднести прапор нашої перемоги над Берліном». Першими відгукнулися на цей заклик майстри вугілля К. П. Попов, X. В. Самойлов, В. К. Булінов, І. Й. Святуха та ін. Вони щодня виконували по дві норми.
Зросло технічне оснащення шахт. Для виїмки вугілля та його транспортування у 1945 році використовувалися З0 врубових машин, 17 конвейєрних установок, понад 20 скреперних лебідок і багато інших механізмів.
Великих виробничих успіхів у роки післявоєнної п'ятирічки добився колектив ордена Трудового Червоного Прапора шахти № 22 ім. С. М. Кірова, яким керував досвідчений гірник М. Д. Касауров. Відзначаючи великі заслуги М. Д. Касаурова у відбудові шахти і збільшенні видобутку вугілля, Президія Верховної Ради СРСР у вересні 1948 року присвоїла йому звання Героя Соціалістичної Праці.
У 1949 році вугільні підприємства району досягли довоєнного рівня видобутку палива.
У боротьбі за збільшення видобутку вугілля в післявоєнній п'ятирічці важливу роль відіграло розгорнуте під керівництвом партійної організації соціалістичне змагання. В Голубівському районі в останньому році п'ятирічки з 16 500 трудящих у змаганні за дострокове виконання четвертої п'ятирічки брали участь 15 тис. чоловік. Приклад у праці показували комуністи, комсомольці. В 1950 році в районі було 709 членів і 108 кандидатів партії, об'єднаних у 35 первинних партійних організаціях. В 39 первинних комсомольських організаціях району налічувалося 3702 члени ВЛКСМ.
Розв'язуючи завдання піднесення економіки району, трудящі приділяли велику увагу відбудові і будівництву житлового фонду, культурно-побутових об'єктів. Тільки в 1950 році було збудовано 15 610 кв. метрів житлової площі і близько 3 тис. кв. метрів для культурно-побутових установ.
Гірники одержали нову триповерхову поліклініку, 13 дитячих садків і ясел, дитячий будинок на 125 місць. Було збудовано і відбудовано 10 шкіл, в яких навчалося 5700 дітей, а також 7 гірничо-промислових шкіл. В районі діяли 5 клубів, 32 червоні кутки, 10 бібліотек, кінотеатр, два радіовузли.
Впровадження нової техніки і трудовий героїзм гірників привели до нових успіхів. Трудящі району виконали план п'ятої п'ятирічки (1951-1955 рр.) достроково, за 4 роки і 10 місяців. Продуктивність праці робітників вугільної промисловості зросла проти 1950 року на 26 процентів.
Комсомольсько-молодіжна бригада прохідників М. Климова (шахта № 100), уміло застосувавши гірничу техніку, в січні 1955 року добилася рекордного результату швидкісного проходження відкаточного штреку по тресту «Кіроввугілля», збільшивши в півтора раза продуктивність праці. Досвідом швидкісників зацікавився бригадир шахти № 1-2 «Нова Голубівка» С. Д. Найдьонов. Він не просто перейняв їх досвід, але пішов далі в організації праці. Його бригада розробила спеціальний графік робіт, який передбачав виконання двох норм. Бригада С. Д. Найдьонова за місяць почала проходити не менше 125 метрів гірничих виробок, замість 60 за нормою.