Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
20 грудня 1922 року жителі селища урочисто відзначили введення в дію першої водопровідної лінії. Розгорнулося житлове будівництво. Тільки за 1925/26 рік на Голубівському руднику було збудовано 34 двоквартирні будинки і кілька гуртожитків на 160 чоловік.
Особливо піклувалися радянські і партійні органи про поліпшення охорони здоров'я. Найкраще приміщення селища було відведено під рудникову лікарню, в якій у 1923 році працювали терапевтичне, хірургічне та інфекційне відділення.
Перші кроки в розвитку культурно-масової роботи на Голубівському руднику зв'язані з іменем І. С. Паторжинського - видатного радянського українського співака, народного артиста СРСР. У селище він прибув відразу після визволення України від полчищ Денікіна і почав працювати вчителем народної школи. У 1920 році І. С. Паторжинський організував тут хор, а згодом - театральний гурток. Постановка опери М. В. Лисенка «Наталка Полтавка» з участю Паторжинського викликала захоплення у всього населення рудника.
Душею і організатором усіх добрих справ на руднику був Голубівський кущовий партійний комітет, що входив до Лозово-Павлівського районного комітету КП(б)У. В 1922 році кущовий партійний комітет об'єднував три рудникові партійні осередки, в яких налічувалося 93 члени і 10 кандидатів партії. Партійні осередки особливу увагу приділяли роботі з молодими шахтарями, дбали про зміцнення комсомольських осередків, створених на трьох великих шахтах рудника в березні 1920 року.
Поліпшення життєвих умов трудящих, повсякденне піклування партійних організацій про політичне виховання гірників позначилися на результатах господарювання. Наприклад, якщо в жовтні 1923 року на шахтах Голубівського рудника було видобуто 760 тис. пудів вугілля, то вже в грудні того ж року видобуток перевищив один мільйон пудів.
Тяжким болем у серцях гірників відгукнулася звістка про смерть Володимира Ілліча Леніна. Всю ніч 21 січня 1924 року гуділи шахтні гудки. Нескінченним потоком ішли шахтарі в Народний будинок. На траурному мітингу трудящі одноголосно вирішили відрахувати дводенний заробіток на побудування пам'ятника Володимиру
Іллічу, який було споруджено в селищі того ж року. 187 шахтарів подали заяву з проханням прийняти їх до лав Комуністичної партії. Партійна організація рудника зросла вдвоє і в 1925 році налічувала 158 членів партії і 146 кандидатів.
Борючись за виконання ленінських заповітів, комуністи рудника розгорнули активну роботу по підготовці кадрів, організували школи і курси для підвищення професійних знань шахтарів. Велика увага приділялася технічному переозброєнню вріробництва. До 1926-1927 рр. вугільні підприємства було значно розширено і реконструйовано. В результаті механізації виробничих процесів продуктивність праці на вугільних підприємствах зросла на 28 проц. в порівнянні з 1925 роком. На початку першої п'ятирічки на шахтах Голубівського рудника відбулася дальша механізація гірничих робіт. На допомогу шахтарям в їх тяжкій праці прийшла техніка, з'явилися нові професії: машиністи врубових машин, машиністи електровозів. Уже в 1929 році Наркомат важкої промисловості СРСР за високі показники видобування вугілля включив у число кращих підприємств країни голубівську шахту № 22.
В роки боротьби за побудову фундаменту соціалістичної економіки багато передових робітників та інженерно-технічних працівників вугільних підприємств рудника виявляли невичерпну творчу ініціативу в боротьбі за поліпшення організації праці і виробництва на шахтах.
Так, на шахті № 22 Голубівського рудоуправління інженер-комуніст К. К. Карташов і робітник-висуванець завідуючий шахтою М. Д. Касауров уперше в країні застосували в кількох лавах метод безперервного видобування вугілля. Суть цього методу полягала в тому, що на протязі всіх трьох змін
Кіровськ
Сторінка 7 з 16
селища - про відбудову господарства, поліпшення побуту гірників, освіту, медичне обслуговування. 29 липня 1920 року за рішенням Ради відкрито дитячу їдальню. Учнів школи забезпечено одягом і взуттям. У селищі було відкрито притулок для дітей-сиріт. Сім'ям червоноармійців та інвалідам війни подано матеріальну допомогу. У вересні 1920 року гірники взяли участь у Вседонецькому недільнику, присвяченому пам'яті героїв громадянської війни. 20 грудня 1922 року жителі селища урочисто відзначили введення в дію першої водопровідної лінії. Розгорнулося житлове будівництво. Тільки за 1925/26 рік на Голубівському руднику було збудовано 34 двоквартирні будинки і кілька гуртожитків на 160 чоловік.
Особливо піклувалися радянські і партійні органи про поліпшення охорони здоров'я. Найкраще приміщення селища було відведено під рудникову лікарню, в якій у 1923 році працювали терапевтичне, хірургічне та інфекційне відділення.
Перші кроки в розвитку культурно-масової роботи на Голубівському руднику зв'язані з іменем І. С. Паторжинського - видатного радянського українського співака, народного артиста СРСР. У селище він прибув відразу після визволення України від полчищ Денікіна і почав працювати вчителем народної школи. У 1920 році І. С. Паторжинський організував тут хор, а згодом - театральний гурток. Постановка опери М. В. Лисенка «Наталка Полтавка» з участю Паторжинського викликала захоплення у всього населення рудника.
Душею і організатором усіх добрих справ на руднику був Голубівський кущовий партійний комітет, що входив до Лозово-Павлівського районного комітету КП(б)У. В 1922 році кущовий партійний комітет об'єднував три рудникові партійні осередки, в яких налічувалося 93 члени і 10 кандидатів партії. Партійні осередки особливу увагу приділяли роботі з молодими шахтарями, дбали про зміцнення комсомольських осередків, створених на трьох великих шахтах рудника в березні 1920 року.
Поліпшення життєвих умов трудящих, повсякденне піклування партійних організацій про політичне виховання гірників позначилися на результатах господарювання. Наприклад, якщо в жовтні 1923 року на шахтах Голубівського рудника було видобуто 760 тис. пудів вугілля, то вже в грудні того ж року видобуток перевищив один мільйон пудів.
Тяжким болем у серцях гірників відгукнулася звістка про смерть Володимира Ілліча Леніна. Всю ніч 21 січня 1924 року гуділи шахтні гудки. Нескінченним потоком ішли шахтарі в Народний будинок. На траурному мітингу трудящі одноголосно вирішили відрахувати дводенний заробіток на побудування пам'ятника Володимиру
Іллічу, який було споруджено в селищі того ж року. 187 шахтарів подали заяву з проханням прийняти їх до лав Комуністичної партії. Партійна організація рудника зросла вдвоє і в 1925 році налічувала 158 членів партії і 146 кандидатів.
Борючись за виконання ленінських заповітів, комуністи рудника розгорнули активну роботу по підготовці кадрів, організували школи і курси для підвищення професійних знань шахтарів. Велика увага приділялася технічному переозброєнню вріробництва. До 1926-1927 рр. вугільні підприємства було значно розширено і реконструйовано. В результаті механізації виробничих процесів продуктивність праці на вугільних підприємствах зросла на 28 проц. в порівнянні з 1925 роком. На початку першої п'ятирічки на шахтах Голубівського рудника відбулася дальша механізація гірничих робіт. На допомогу шахтарям в їх тяжкій праці прийшла техніка, з'явилися нові професії: машиністи врубових машин, машиністи електровозів. Уже в 1929 році Наркомат важкої промисловості СРСР за високі показники видобування вугілля включив у число кращих підприємств країни голубівську шахту № 22.
В роки боротьби за побудову фундаменту соціалістичної економіки багато передових робітників та інженерно-технічних працівників вугільних підприємств рудника виявляли невичерпну творчу ініціативу в боротьбі за поліпшення організації праці і виробництва на шахтах.
Так, на шахті № 22 Голубівського рудоуправління інженер-комуніст К. К. Карташов і робітник-висуванець завідуючий шахтою М. Д. Касауров уперше в країні застосували в кількох лавах метод безперервного видобування вугілля. Суть цього методу полягала в тому, що на протязі всіх трьох змін