Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
В роки столипінської реакції промисловість перебувала в стані застою. Це особливо показово в Донбасі, де видобуток вугілля з 1907 по 1910 рік не тільки не збільшився, а навіть зменшився на 42 млн. пудів і становив 1018 млн. пудів на рік. Аналогічне становище було і в металургійній та машинобудівній промисловості. На заводі Гартмана в Луганську, наприклад, випуск паровозів зменшився більше ніж удвічі. На підприємствах відбувалося масове звільнення робітників. Так, тільки в Донбасі їх кількість за 1908-1909 рр. зменшилася на 26 410 чоловік.
Скориставшись поразкою революції, підприємці подовжили робочий день, знизили розцінки, знову запровадили грабіжницьку систему штрафів. У 1908 році на найбільших підприємствах Катеринославської губернії розцінки зменшилися на 20-30 проц., а на окремих підприємствах у 1909 році -на 50 проц.6. Річна заробітна плата шахтарів знизилася з 327 крб. 59 коп. у 1906 році до 266 крб. 76 коп. у 1908 році. Одночасно з різким зменшенням заробітної плати трудящих зростали прибутки капіталістів.
Економічна депресія і жорстокий поліцейський режим царського самодержавства після третьочервневого перевороту стримували революційні виступи робітників. За повідомленням газети «Пролетарий», у 1907 році на Луганщині на всі рудники і залізничні станції були введені війська, почалися арешти і поголовні обшуки, заарештовано половину Луганського комітету РСДРП. Проте ніякі репресії не могли спинити революційного руху. Під керівництвом РСДРП більшовики Луганщини
і в жорстоких умовах реакції не припинили своєї діяльності. На час V з'їзду РСДРП (квітень-травень 1907 року) Луганська організація РСДРП, що налічувала в своєму складі близько тисячі чоловік, була найбільш сильною і згуртованого організацією в Донбасі. Незважаючи на масові арешти і в 1908 році, не припиняла своєї діяльності підпільна друкарня, в роботі якої активну участь брали В. Є. Євтушенко, І. І. Іїїмиров. М. К. Афонін та інші.
Активну революційну роботу серед трудящих Алмазної, Кадіївки, Алчевська та інших місць вела Алмазно-Юр'ївськагрупа РСДРП, що налічувала в своєму складі 500 чоловік. Її вплігв поширювався на 25 рудників і заводів з кількістю робітників до 40 тис. чоловік. 1 травня 1907 року вона організувала страйк, що охопив увесь район. Активну роботу тут у роки реакції проводили більшовики- брати С. В. та Й. В. Косіори.
В тяжких умовах реакції більшовики Луганщини вели пропаганду в гуртках і на масовках, розповсюджували підпільну пресу, організовували страйки. 1 травня 1908 року на заводі Гартмана в Луганську на роботу не вийшло 500 чоловік. Потенціальні сили робітничого класу, придушені в тяжких умовах столипінської реакції, зростали, міцніли і при перших же сприятливих умовах могли перетворитися в могутню, нездоланну революційну силу.
В ці роки більшовики Луганщини велику уваїу приділяли роботі в профспілках. Найчислеиніша з них була створена на заводі Гартмана в Луганську. В 1907 році до неї входило понад 2 тис. робітників. Профспілка виписувала більшовицькі газети, мала свою бібліотеку, в якій налічувалося понад 300 назв книжок. Сотні робітників, читаючи газети і книжки, сприймали ленінські ідеї. Правління профспілки подавало допомогу безробітним, організовувало культурно-освітшо роботу, створило позичково-ощадну касу, споживче товариство. Активну роботу проводила і профспілка робітників Донецько-Юр'ївського заводу. Під керівництвом більшовиків вона вела революційну пропаганду серед робітників не тільки заводу, а й усього району. Правління організовувало масовки, мітинги, поширювало нелегальну літературу, діставало зброю.
Поєднуючи легальні і нелегальні можливості, більшовики Луганщини посилювали зв'язок з масами. В 1910 році вони налагодили зв'язок з більшовицьким Закордонним центром, на чолі якого стояв В. І. Ленін.
Кривава розправа уряду над робітниками Ленських золотих приїсків у квітні 1912 року викликала гнівне обурення всього робітничого класу країни. На Луган- пщні, коли було одержано звістку про Ленський розстріл, на заводах і шахтах прокотилася хвиля зборів протесту і політичних страйків. 1 травня
Луганськa область
Сторінка 11 з 37
Це, природно, викликало незадоволення серед селян. «Потрави посівів, підпали, побиття управителів не припинялися»,- повідомлялося в одному з поліцейських донесень3 по Катеринославській губернії. У Воєводській волості Старобільського повіту в 1907 році були неодноразові випадки нападів селян на поміщицькі садиби. Скориставшись поразкою революції, підприємці подовжили робочий день, знизили розцінки, знову запровадили грабіжницьку систему штрафів. У 1908 році на найбільших підприємствах Катеринославської губернії розцінки зменшилися на 20-30 проц., а на окремих підприємствах у 1909 році -на 50 проц.6. Річна заробітна плата шахтарів знизилася з 327 крб. 59 коп. у 1906 році до 266 крб. 76 коп. у 1908 році. Одночасно з різким зменшенням заробітної плати трудящих зростали прибутки капіталістів.
Економічна депресія і жорстокий поліцейський режим царського самодержавства після третьочервневого перевороту стримували революційні виступи робітників. За повідомленням газети «Пролетарий», у 1907 році на Луганщині на всі рудники і залізничні станції були введені війська, почалися арешти і поголовні обшуки, заарештовано половину Луганського комітету РСДРП. Проте ніякі репресії не могли спинити революційного руху. Під керівництвом РСДРП більшовики Луганщини
і в жорстоких умовах реакції не припинили своєї діяльності. На час V з'їзду РСДРП (квітень-травень 1907 року) Луганська організація РСДРП, що налічувала в своєму складі близько тисячі чоловік, була найбільш сильною і згуртованого організацією в Донбасі. Незважаючи на масові арешти і в 1908 році, не припиняла своєї діяльності підпільна друкарня, в роботі якої активну участь брали В. Є. Євтушенко, І. І. Іїїмиров. М. К. Афонін та інші.
Активну революційну роботу серед трудящих Алмазної, Кадіївки, Алчевська та інших місць вела Алмазно-Юр'ївськагрупа РСДРП, що налічувала в своєму складі 500 чоловік. Її вплігв поширювався на 25 рудників і заводів з кількістю робітників до 40 тис. чоловік. 1 травня 1907 року вона організувала страйк, що охопив увесь район. Активну роботу тут у роки реакції проводили більшовики- брати С. В. та Й. В. Косіори.
В тяжких умовах реакції більшовики Луганщини вели пропаганду в гуртках і на масовках, розповсюджували підпільну пресу, організовували страйки. 1 травня 1908 року на заводі Гартмана в Луганську на роботу не вийшло 500 чоловік. Потенціальні сили робітничого класу, придушені в тяжких умовах столипінської реакції, зростали, міцніли і при перших же сприятливих умовах могли перетворитися в могутню, нездоланну революційну силу.
В ці роки більшовики Луганщини велику уваїу приділяли роботі в профспілках. Найчислеиніша з них була створена на заводі Гартмана в Луганську. В 1907 році до неї входило понад 2 тис. робітників. Профспілка виписувала більшовицькі газети, мала свою бібліотеку, в якій налічувалося понад 300 назв книжок. Сотні робітників, читаючи газети і книжки, сприймали ленінські ідеї. Правління профспілки подавало допомогу безробітним, організовувало культурно-освітшо роботу, створило позичково-ощадну касу, споживче товариство. Активну роботу проводила і профспілка робітників Донецько-Юр'ївського заводу. Під керівництвом більшовиків вона вела революційну пропаганду серед робітників не тільки заводу, а й усього району. Правління організовувало масовки, мітинги, поширювало нелегальну літературу, діставало зброю.
Поєднуючи легальні і нелегальні можливості, більшовики Луганщини посилювали зв'язок з масами. В 1910 році вони налагодили зв'язок з більшовицьким Закордонним центром, на чолі якого стояв В. І. Ленін.
Кривава розправа уряду над робітниками Ленських золотих приїсків у квітні 1912 року викликала гнівне обурення всього робітничого класу країни. На Луган- пщні, коли було одержано звістку про Ленський розстріл, на заводах і шахтах прокотилася хвиля зборів протесту і політичних страйків. 1 травня