Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Після економічної кризи 1900-1903 рр. і депресії 1908-1909 рр. у країні відбувається економічне піднесення. Воно було викликане рядом обставин: зростанням
сільськогосподарського виробництва, великим міським будівництвом, що почалося перед війною, оновленням технічного устаткування в промисловості і на транспорті. Піднесення промисловості було зв'язане також з підготовкою царського уряду до війни.
Промислове піднесення позначилося насамперед на економіці Донбасу, де видобуток вугілля зріс з 1018 млн. пудів у 1910 році до 1683 млн.пудів у 1914 році. В Сло- в'яносербському повіті в 1911 році діяло 765 промислових підприємств, на яких було зайнято 40 300 робітників. Столипінська аграрна реформа сприяла дальшій пролета- ризації селянства. Маса сільськогосподарських робітників, викинута з села, створювала великий резерв для поповнення промислового пролетаріату. Тільки на заводі Гартмана в Луганську кількість робітників зросла з 2852 в 1910 до 4352 чоловік у 1913 році. Значно зросла кількість робітників на Кадіївському, Вільхівському та інших заводах.
Проте і в умовах економічного піднесення становище робітничого класу лишалося винятково тяжким і трудящі не припиняли боротьби. По-бойовому було відзначено першотравневе свято в 1914 році. Робітники заводу Гартмана в Луганську внесли в фонд «Правди» половину свого денного заробітку.
Імперіалістична війна, що почалася в липні 1914 року, великим тягарем лягла на плечі робітничого класу. Значну частину робітників (близько ЗО проц.) було призвано в солдати. Місце мобілізованих зайняли пролетаризовані селяни, розорені ремісники і кустарі. На багатьох підприємствах Донбасу широко використовувалася праця мобілізованих на тилові роботи селян національних меншостей з Середньої Азії, найманих робітників з Китаю, Ірану та інших країн, а згодом - військовополонених і біженців. Останні дві категорії в 1916 році становили 66,5 проц. загального числа шахтарів Донбасу.
В роки війни значно зросла експлуатація робітничого класу. Скрізь було запроваджено 11-12-годинний робочий день, а заробітна плата в Донбасі становила 75 проц. рівня 1913 року, при одночасному зростанні цін на предмети першої необхідності в 2-3 рази. Країна переживала гостру продовольчу кризу. Навіть на сторінках буржуазних газет все частіше з'являлися повідомлення про нестачу продуктів харчування: «В місті Луганську нема цукру, борошна всіх сортів та інших продуктів, а масла і яєць на базарах не видно вже більше місяця, їх можна дістати тільки в знайомих або з-під поли»5.
У той час, як економічні умови трудящих гіршали, прибутки капіталістів безперервно зростали. Так, на заводі Гартмана в Луганську чистий прибуток у 1913- 1914 рр. становив 1,04 млн. крб., а в 1915-1916 рр.-близько 2,06 млн. карбованців.
Початок імперіалістичної війни ознаменувався заколотом 15 тис. запасних у Луганську. Заколот був результатом їх протесту проти напівголодного існування та відправки на фронт. До них приєдналося багато робітників. Загони стражників, підсилені кінною поліцією, були не спроможні придушити заколот. У Луганськ додатково було викликано роту 136-го Таганрозького полку, яка вчинила криваву розправу над беззбройними призовниками, троє з яких було вбито і 20 поранено, а 37 чоловік заарештовано і засуджено.
Виступ проти війни у липні 1914 року відбувся також і в Криндачівці (тепер місто Красний Луч). Об'єднавшись з робітниками, які не підлягали мобілізації,
запасні вступили в сутичку з поліцією і розгромили канцелярію поліцейського справника. В ході сутички два чоловіки було вбито і шість поранено. Антивоєнні виступи запасних і робітників Луганщини були складовою частиною того масового революційного протесту проти війни, який хвилею прокотився по всій країні. Вони були наслідком великої виховної роботи, проведеної більшовиками серед пролетарських мас по роз'ясненню імперіалістичної суті війни.
Луганськa область
Сторінка 12 з 37
великі страйки відбулися серед шахтарів Голубівського рудника. Трудящі Луганщини взяли активну участь у збиранні коштів на газету «Правда» та на її додаток «Шахтерский листок».Після економічної кризи 1900-1903 рр. і депресії 1908-1909 рр. у країні відбувається економічне піднесення. Воно було викликане рядом обставин: зростанням
Промислове піднесення позначилося насамперед на економіці Донбасу, де видобуток вугілля зріс з 1018 млн. пудів у 1910 році до 1683 млн.пудів у 1914 році. В Сло- в'яносербському повіті в 1911 році діяло 765 промислових підприємств, на яких було зайнято 40 300 робітників. Столипінська аграрна реформа сприяла дальшій пролета- ризації селянства. Маса сільськогосподарських робітників, викинута з села, створювала великий резерв для поповнення промислового пролетаріату. Тільки на заводі Гартмана в Луганську кількість робітників зросла з 2852 в 1910 до 4352 чоловік у 1913 році. Значно зросла кількість робітників на Кадіївському, Вільхівському та інших заводах.
Проте і в умовах економічного піднесення становище робітничого класу лишалося винятково тяжким і трудящі не припиняли боротьби. По-бойовому було відзначено першотравневе свято в 1914 році. Робітники заводу Гартмана в Луганську внесли в фонд «Правди» половину свого денного заробітку.
Імперіалістична війна, що почалася в липні 1914 року, великим тягарем лягла на плечі робітничого класу. Значну частину робітників (близько ЗО проц.) було призвано в солдати. Місце мобілізованих зайняли пролетаризовані селяни, розорені ремісники і кустарі. На багатьох підприємствах Донбасу широко використовувалася праця мобілізованих на тилові роботи селян національних меншостей з Середньої Азії, найманих робітників з Китаю, Ірану та інших країн, а згодом - військовополонених і біженців. Останні дві категорії в 1916 році становили 66,5 проц. загального числа шахтарів Донбасу.
В роки війни значно зросла експлуатація робітничого класу. Скрізь було запроваджено 11-12-годинний робочий день, а заробітна плата в Донбасі становила 75 проц. рівня 1913 року, при одночасному зростанні цін на предмети першої необхідності в 2-3 рази. Країна переживала гостру продовольчу кризу. Навіть на сторінках буржуазних газет все частіше з'являлися повідомлення про нестачу продуктів харчування: «В місті Луганську нема цукру, борошна всіх сортів та інших продуктів, а масла і яєць на базарах не видно вже більше місяця, їх можна дістати тільки в знайомих або з-під поли»5.
У той час, як економічні умови трудящих гіршали, прибутки капіталістів безперервно зростали. Так, на заводі Гартмана в Луганську чистий прибуток у 1913- 1914 рр. становив 1,04 млн. крб., а в 1915-1916 рр.-близько 2,06 млн. карбованців.
Початок імперіалістичної війни ознаменувався заколотом 15 тис. запасних у Луганську. Заколот був результатом їх протесту проти напівголодного існування та відправки на фронт. До них приєдналося багато робітників. Загони стражників, підсилені кінною поліцією, були не спроможні придушити заколот. У Луганськ додатково було викликано роту 136-го Таганрозького полку, яка вчинила криваву розправу над беззбройними призовниками, троє з яких було вбито і 20 поранено, а 37 чоловік заарештовано і засуджено.
Виступ проти війни у липні 1914 року відбувся також і в Криндачівці (тепер місто Красний Луч). Об'єднавшись з робітниками, які не підлягали мобілізації,
запасні вступили в сутичку з поліцією і розгромили канцелярію поліцейського справника. В ході сутички два чоловіки було вбито і шість поранено. Антивоєнні виступи запасних і робітників Луганщини були складовою частиною того масового революційного протесту проти війни, який хвилею прокотився по всій країні. Вони були наслідком великої виховної роботи, проведеної більшовиками серед пролетарських мас по роз'ясненню імперіалістичної суті війни.