Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
У жовтні в країні були всі умови для успішного збройного повстання. Для організації його на місцях ЦК послав своїх уповноважених, членів ЦК і видатних працівників партії. По Донбасу уповноваженими ЦК затвердив Ф. А. Ар- тема, Г. І. Петровського і К. Є. Ворошилова. В основних промислових центрах Луганщини - Алчевську, Кадіївці, Голубівці та інших склалися міцні більшовицькі організації, які безроздільно керували робітниками. На момент Жовтневого збройного повстання число членів партії в Слов'яносербському повіті досягло 8000 чоловік. У містах і селищах формувалися загони Червоної гвардії.
На II Всеросійський з'їзд Рад у Петроград трудящі Луганщини послали своїх представників від 10 міських, районних і підрайонних Рад. Своїми делегатами на з'їзд вони обрали головним чином більшовиків. Серед них
були: А. М. Ананьєвський, М. К. Афонін, Н. В. Кравцов, В. П. Лотиков, С. А. Гецов, Ф. А. Хамов. Усі вони на з'їзді голосували за владу Рад і перші історичні декрети Радянського уряду. До складу ЦВК Рад увійшов К. Є. Воро- шилов.
Велика Жовтнева соціалістична революція стала поворотним пунктом в історичній долі українського народу. Робітники і селяни по всій країні почали встановлювати владу Рад. Однією з перших на Україні 25 жовтня 1917 року владу взяла в свої руки Луганська Рада. Протягом жовтня-грудня 1917 року владу Рад було встановлено у переважній більшості районів Луганщини.
Розбиті в ході Великої Жовтневої соціалістичної революції поміщики і капіталісти, білогвардійські генерали, партії кадетів, есерів, меншовики і націоналісти організували злочинний зговір проти молодої Радянської республіки. Підтримувані іноземними імперіалістами, вони вчиняли білогвардійські заколоти на окраїнах Росії з метою повалення Радянської влади. Донбас був дуже важливим економічним і політичним центром України, за який ішла особливо запекла боротьба між силами революції і контрреволюції.
Головну небезпеку для Донбасу становила каледінщина. Прагнучи оволодіти Донбасом, що був оплотом Радянської влади на Україні, Каледін і Центральна рада хотіли об'єднати свої збройні сили, щоб звідси завдати нищівного удару по молодій Радянській державі. Для боротьби з ними Луганщина виставила понад три тисячі червоногвардійців. Для створення загонів нової народної армії більшовики послали свої кращі партійні і військові кадри. Багато з них командувало черво- ногвардійцями в складі групи військ Г. Сабліна, яка розгорнула наступ на каледін- ців з району Луганська, Родакового і Дебальцевого. Чимало робітників входило також у зведені червоногвардійські загони Донбасу, що брали активну участь у розгромі буржуазно-націоналістичних сил на території Лівобережної України.
Керовані більшовиками, діяльність яких спрямовувалась ЦК РСДРП(б) і особисто В. І. Леніним, підтримані озброєними загонами братнього російського народу, пролетарі Донбасу успішно виконали покладену на них революційну місію. Вони на практиці показали силу Рад, забезпечили у найважчих умовах роботу промисловості, створили численні озброєні загони Червоної гвардії, зуміли розрубати фронт Каледіна і Центральної ради і перетворити Донецький басейн у потужну фортецю революції, об яку розбили собі голову українські буржуазні націоналісти і генерали
Каледіна. Цим визначним революційним подвигом трудящі Донбасу внесли неоцінимий вклад у справу перемоги Радянської влади на півдні Росії, в справу створення справді народної і незалежної Української Радянської Соціалістичної Республіки.
У тяжкі роки громадянської війни, як і в роки боротьби за завоювання влади Рад, трудящі краю під керівництвом більшовиків виявили виняткову мужність і героїзм, відстоюючи рідну їм Радянську владу. Уже весною 1918 року вони вели наполегливу боротьбу з австро-німецькими окупантами, що наступали на Україну. 27 березня 1918 року біля роз'їзду Дубов'язівка Перший Луганський соціалістичний загін, під командуванням К. 6. Ворошилова, припинив просування ворога до міста Конотопа.
Коли для посилення дальшої боротьби з окупантами на Україні створювалася 5-а армія, луганчани стають її основним ядром. 25 квітня біля станції Родакове німцям було завдано сильного удару, що забезпечило успішну евакуацію підприємств Луганська і важливих народногосподарських
Луганськa область
Сторінка 15 з 37
підуть, не доведеться прислати в повіт цілий полк для встановлення порядку».У жовтні в країні були всі умови для успішного збройного повстання. Для організації його на місцях ЦК послав своїх уповноважених, членів ЦК і видатних працівників партії. По Донбасу уповноваженими ЦК затвердив Ф. А. Ар- тема, Г. І. Петровського і К. Є. Ворошилова. В основних промислових центрах Луганщини - Алчевську, Кадіївці, Голубівці та інших склалися міцні більшовицькі організації, які безроздільно керували робітниками. На момент Жовтневого збройного повстання число членів партії в Слов'яносербському повіті досягло 8000 чоловік. У містах і селищах формувалися загони Червоної гвардії.
були: А. М. Ананьєвський, М. К. Афонін, Н. В. Кравцов, В. П. Лотиков, С. А. Гецов, Ф. А. Хамов. Усі вони на з'їзді голосували за владу Рад і перші історичні декрети Радянського уряду. До складу ЦВК Рад увійшов К. Є. Воро- шилов.
Велика Жовтнева соціалістична революція стала поворотним пунктом в історичній долі українського народу. Робітники і селяни по всій країні почали встановлювати владу Рад. Однією з перших на Україні 25 жовтня 1917 року владу взяла в свої руки Луганська Рада. Протягом жовтня-грудня 1917 року владу Рад було встановлено у переважній більшості районів Луганщини.
Розбиті в ході Великої Жовтневої соціалістичної революції поміщики і капіталісти, білогвардійські генерали, партії кадетів, есерів, меншовики і націоналісти організували злочинний зговір проти молодої Радянської республіки. Підтримувані іноземними імперіалістами, вони вчиняли білогвардійські заколоти на окраїнах Росії з метою повалення Радянської влади. Донбас був дуже важливим економічним і політичним центром України, за який ішла особливо запекла боротьба між силами революції і контрреволюції.
Головну небезпеку для Донбасу становила каледінщина. Прагнучи оволодіти Донбасом, що був оплотом Радянської влади на Україні, Каледін і Центральна рада хотіли об'єднати свої збройні сили, щоб звідси завдати нищівного удару по молодій Радянській державі. Для боротьби з ними Луганщина виставила понад три тисячі червоногвардійців. Для створення загонів нової народної армії більшовики послали свої кращі партійні і військові кадри. Багато з них командувало черво- ногвардійцями в складі групи військ Г. Сабліна, яка розгорнула наступ на каледін- ців з району Луганська, Родакового і Дебальцевого. Чимало робітників входило також у зведені червоногвардійські загони Донбасу, що брали активну участь у розгромі буржуазно-націоналістичних сил на території Лівобережної України.
Керовані більшовиками, діяльність яких спрямовувалась ЦК РСДРП(б) і особисто В. І. Леніним, підтримані озброєними загонами братнього російського народу, пролетарі Донбасу успішно виконали покладену на них революційну місію. Вони на практиці показали силу Рад, забезпечили у найважчих умовах роботу промисловості, створили численні озброєні загони Червоної гвардії, зуміли розрубати фронт Каледіна і Центральної ради і перетворити Донецький басейн у потужну фортецю революції, об яку розбили собі голову українські буржуазні націоналісти і генерали
Каледіна. Цим визначним революційним подвигом трудящі Донбасу внесли неоцінимий вклад у справу перемоги Радянської влади на півдні Росії, в справу створення справді народної і незалежної Української Радянської Соціалістичної Республіки.
У тяжкі роки громадянської війни, як і в роки боротьби за завоювання влади Рад, трудящі краю під керівництвом більшовиків виявили виняткову мужність і героїзм, відстоюючи рідну їм Радянську владу. Уже весною 1918 року вони вели наполегливу боротьбу з австро-німецькими окупантами, що наступали на Україну. 27 березня 1918 року біля роз'їзду Дубов'язівка Перший Луганський соціалістичний загін, під командуванням К. 6. Ворошилова, припинив просування ворога до міста Конотопа.
Коли для посилення дальшої боротьби з окупантами на Україні створювалася 5-а армія, луганчани стають її основним ядром. 25 квітня біля станції Родакове німцям було завдано сильного удару, що забезпечило успішну евакуацію підприємств Луганська і важливих народногосподарських