Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
За рахунок добровільних грошових пожертв робітників більшовики почали видавати з 1 червня 1917 року в луганську газету «Донецкий пролетарий», організуюче значення якої вийшло далеко за межі Луганського району. На сторінках газети друкувалося багато кореспонденцій рядових робітників, передруковувалися найважливіші статті і виступи В. І. Леніна та інших видатних діячів більшовицької партії. Газета систематично викривала зрадницьку діяльність меншовиків, есерів, українських буржуазних націоналістів, активно виступала за припинення війни і передачу всієї влади Радам.
В ході класових битв більшовицький вплив швидко зростав не тільки серед робітників, але й серед селянства - основного союзника пролетаріату в революції. В Донбасі, як ніде, існував міцний традиційний зв'язок робітників з селянами. З ініціативи більшовицьких організацій при місцевих Радах було організовано спеціальні відділи по роботі серед селян. Луганський комітет РСДРП(б) виділив спеціальну групу більшовиків, яка активно працювала серед селян району. Величезною популярністю серед селянських мас користувалося обране 16 травня бюро Ради Луганського району. Селяни зверталися до нього з заявами, проханнями і скаргами. Підтримуючи постійний зв'язок з селянством, бюро Ради вирішувало аграрні конфлікти. 4 червня 1917 року районний з'їзд Рад селянських депутатів прийняв більшовицьку резолюцію, що вимагала конфіскації поміщицьких земель і передачі їх до рук селян.
У новій обстановці, що настала після липневих подій, трудящі Луганщини під керівництвом більшовиків ще тісніше згуртовували свої ряди для боротьби з контрреволюцією. На VI з'їзді РСДРП(б), який затвердив курс на збройне повстання, більшовицькі організації Луганського району були представлені трьома делегатами: К. Є. Ворошиловим, А. 3. Каменським і В. П. Лотиковим. К. Є. Ворошилова було обрано в мандатну комісію з'їзду. А. 3. Каменський, що був членом обласного комітету партії Донецько-Криворізького басейну, доповів з'їздові про готовність трудящих Донбасу дати найрішучішу відсіч контрреволюції.
Бойова енергія пролетаріату Донбасу з особливою силою виявилася в період боротьби з корніловщиною. В Луганську на об'єднаному засіданні комітету РСДРП(б) і більшовицької фракції міської Ради було обрано Комітет врятування революції (Революційний комітет) на чолі з О. Я. Пархоменком. Комітет вжив усіх заходів до того, щоб паралізувати контрреволюційні сили, що діяли в Луганському районі. Він заарештував офіцерів місцевого гарнізону, представників великої буржуазії і вищих чиновників. Багато Рад зосередило владу в своїх руках.
До всіх урядових установ - банку, пошти, телеграфу тощо - Комітет послав своїх комісарів, які дістали завдання наглядати за нормальною роботою їх і припиняти будь-які спроби саботажу. Червона гвардія взяла під охорону фабрики і заводи. ЗО серпня в усіх частинах Луганського4 гарнізону проводилися вибори командирів ЛІовий командний склад і солдати гарнізону одностайно стали на бік Рад і заявили, що вони на перший заклик революційного комітету виступлять проти корніловщини.
В період запеклої боротьби з силами контрреволюції більшовицькі організації Луганщини багато зробили для дальшого зміцнення союзу робітничого класу з трудящими масами селянства. У вересні-жовтні 1917 року селянський рух ще більше активізувався. Так, 7 жовтня старобільський повітовий комісар подав скаргу міністрові внутрішніх справ на дії начальника гарнізону, який наказав йому відкомандирувати п'ятдесят уланів 5-го кавалерійського запасного полку, що були в його розпорядженні. «Тільки завдяки їх присутності,- писав він,- вдалося запобігти кривавій сутичці між селянами і німцями-колоністами, між общинниками і відрубниками». Цинічно похвалившись перед міністром тим, як він нещадно
«розправляється з селянами нагаями улан», комісар далі пише: «В разі відкликання уланів я не ручуся, що через 2-3 тижні після того, як вони
Луганськa область
Сторінка 14 з 37
управи, міські думи, комісаріати та інше), майже скрізь ігнорувалися. Виконавчі комітети Рад нерідко скидали агентів і уповноважених центральної влади, самостійно призначали замість них інших, відбирали в своє розпорядження будинки, реквізували товари і засоби пересування, запроваджували нові ціни на товари, встановлювали контроль над виробництвом і стежили за нормальною роботою підприємств. В ході класових битв більшовицький вплив швидко зростав не тільки серед робітників, але й серед селянства - основного союзника пролетаріату в революції. В Донбасі, як ніде, існував міцний традиційний зв'язок робітників з селянами. З ініціативи більшовицьких організацій при місцевих Радах було організовано спеціальні відділи по роботі серед селян. Луганський комітет РСДРП(б) виділив спеціальну групу більшовиків, яка активно працювала серед селян району. Величезною популярністю серед селянських мас користувалося обране 16 травня бюро Ради Луганського району. Селяни зверталися до нього з заявами, проханнями і скаргами. Підтримуючи постійний зв'язок з селянством, бюро Ради вирішувало аграрні конфлікти. 4 червня 1917 року районний з'їзд Рад селянських депутатів прийняв більшовицьку резолюцію, що вимагала конфіскації поміщицьких земель і передачі їх до рук селян.
У новій обстановці, що настала після липневих подій, трудящі Луганщини під керівництвом більшовиків ще тісніше згуртовували свої ряди для боротьби з контрреволюцією. На VI з'їзді РСДРП(б), який затвердив курс на збройне повстання, більшовицькі організації Луганського району були представлені трьома делегатами: К. Є. Ворошиловим, А. 3. Каменським і В. П. Лотиковим. К. Є. Ворошилова було обрано в мандатну комісію з'їзду. А. 3. Каменський, що був членом обласного комітету партії Донецько-Криворізького басейну, доповів з'їздові про готовність трудящих Донбасу дати найрішучішу відсіч контрреволюції.
Бойова енергія пролетаріату Донбасу з особливою силою виявилася в період боротьби з корніловщиною. В Луганську на об'єднаному засіданні комітету РСДРП(б) і більшовицької фракції міської Ради було обрано Комітет врятування революції (Революційний комітет) на чолі з О. Я. Пархоменком. Комітет вжив усіх заходів до того, щоб паралізувати контрреволюційні сили, що діяли в Луганському районі. Він заарештував офіцерів місцевого гарнізону, представників великої буржуазії і вищих чиновників. Багато Рад зосередило владу в своїх руках.
До всіх урядових установ - банку, пошти, телеграфу тощо - Комітет послав своїх комісарів, які дістали завдання наглядати за нормальною роботою їх і припиняти будь-які спроби саботажу. Червона гвардія взяла під охорону фабрики і заводи. ЗО серпня в усіх частинах Луганського4 гарнізону проводилися вибори командирів ЛІовий командний склад і солдати гарнізону одностайно стали на бік Рад і заявили, що вони на перший заклик революційного комітету виступлять проти корніловщини.
В період запеклої боротьби з силами контрреволюції більшовицькі організації Луганщини багато зробили для дальшого зміцнення союзу робітничого класу з трудящими масами селянства. У вересні-жовтні 1917 року селянський рух ще більше активізувався. Так, 7 жовтня старобільський повітовий комісар подав скаргу міністрові внутрішніх справ на дії начальника гарнізону, який наказав йому відкомандирувати п'ятдесят уланів 5-го кавалерійського запасного полку, що були в його розпорядженні. «Тільки завдяки їх присутності,- писав він,- вдалося запобігти кривавій сутичці між селянами і німцями-колоністами, між общинниками і відрубниками». Цинічно похвалившись перед міністром тим, як він нещадно
«розправляється з селянами нагаями улан», комісар далі пише: «В разі відкликання уланів я не ручуся, що через 2-3 тижні після того, як вони