Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Війна надзвичайно ускладнила умови роботи більшовицьких організацій, але вони продовжували її. Під їх керівництвом у липні-серпні 1915 року відбулися антивоєнні виступи робітників Донецько-Юр'ївського і заводу Гартмана. Робітники вимагали збільшення заробітної плати і припинення грабіжницької війни. В травні 1916 року знову страйкувало 4 тис. робітників Донецько- Юр'ївського металургійного заводу. 4 червня адміністрація була змушена частково збільшити заробітну плату. Майже одночасно, 26 травня, страйкували 3 тис. робітників заводу Гартмана в Луганську, вимагаючи підвищення заробітної плати. їх вимоги було частково задоволено.
Величезних розмірів набрав страйк луганських робітників 5-13 липня 1916 року. В ньому взяло участь близько 15 тис. чоловік. Активну участь у його підготовці і проведенні брали більшовики О. Я. Пар- хоменко, Ф. Р. Якубовський та інші. За участь у страйку 50 робітників-активістів
було заарештовано, а близько 600 чоловік (у тому числі О. Я. Пархоменка і Ф. Р. Яку- бовського) послано на фронт.
Проте ніякі репресії не могли спинити революційного руху мас. Разом з пролетаріатом усієї країни трудящі краю збирали сили для рішучої боротьби з царизмом.
Лютнева буржуазно-демократична революція поклала край багатовіковому пануванню царського самодержавства. За прикладом Петрограда і Москви тут почали створюватися Ради робітничих депутатів, професійні спілки, фабрично-заводські комітети, робітничі дружини. Активізували свою діяльність, вийшовши з підпілля, більшовицькі організації. З ініціативи Луганського комітету партії вже в перші дні революції було створено Центральне бюро спілки металургів на чолі з більшовиком І. Д. Литвиновим. У спілці налічувалося близько 12 тис. членів.
Палко схваливши Квітневі тези В. І. Леніна, більшовицькі організації, користуючись різними формами і методами політичної агітації, допомагали робітникам і селянам усвідомити цілі боротьби, знайти правильний шлях до перемоги пролетарської революції. Це зміцнювало авторитет більшовиків у масах і сприяло зростанню їх рядів. Так, тільки Луганська більшовицька організація, що налічувала в перші дні революції близько 100 чоловік, на кінець квітня зросла до 1500 членів і стала однією з найбільших організацій не тільки в Донбасі, а й на Україні.
Під впливом більшовиків швидко зростала класова свідомість робітників, активізувалася їх боротьба за владу Рад. Виступаючи на VII Квітневій конференції РСДРП(б), делегат від більшовиків Донбасу говорив: «Зараз фактично Луганськ в руках робітників. Якщо будуть ще працівники, то влада, безперечно, буде в руках більшовиків... Введено 8-годинний робочий день. Збільшено заробітну плату. Організуються продовольчий комітет і рада старост»3. В. І. Ленін високо оцінив самовіддану боротьбу робітників Донбасу за встановлення влади Рад на місцях і в своїй промові на Квітневій конференції захоплено сказав: «Ось це справжня програма революції, не з книжки вичитана. Ось це справжнє завоювання влади на місці».
15-16 травня 1917 року відбулася перша Луганська районна конференція Рад, в роботі якої брали участь делегати від семи підрайонів: Луганського, Кадіївського, Донецько-Юр'ївського, Мар'ївського, Лозово-Павлівського, Катеринодонського і Білянського. Конференція висловилася за передачу всієї повноти влади в руки Рад робітничих і солдатських депутатів. Було обрано Луганський районний комітет Рад і районне бюро Рад на чолі з К. Є. Ворошиловим.
Поступово Луганський районний комітет Рад поширив свій вплив ще на 4 підрайони і охопив своєю діяльністю 11 підрайонів з населенням близько 200 тис. чоловік.
Багато Рад Луганського району, керованих районним бюро, все сміливіше ставали на шлях революційних дій і розв'язання таких дуже важливих питань, як встановлення восьмигодинного робочого дня, регулювання заробітної плати робітників, забезпечення населення продовольством. Місцеві органи самоврядування, насаджені Тимчасовим урядом (земські
Луганськa область
Сторінка 13 з 37
Активно діяла в цей період Луганська більшовицька організація. В Старобіль- ському повіті велику роз'яснювальну роботу проводила група комуністів, очолювана Ф. Д. Панфіловим. 2 червня 1916 року вона організувала виступ жінок міста Ста- робільська, які вимагали повернути їхніх чоловіків і синів з окопів. Поліція придушила це заворушення, заарештувавши 85 його учасників. Величезних розмірів набрав страйк луганських робітників 5-13 липня 1916 року. В ньому взяло участь близько 15 тис. чоловік. Активну участь у його підготовці і проведенні брали більшовики О. Я. Пар- хоменко, Ф. Р. Якубовський та інші. За участь у страйку 50 робітників-активістів
було заарештовано, а близько 600 чоловік (у тому числі О. Я. Пархоменка і Ф. Р. Яку- бовського) послано на фронт.
Проте ніякі репресії не могли спинити революційного руху мас. Разом з пролетаріатом усієї країни трудящі краю збирали сили для рішучої боротьби з царизмом.
Лютнева буржуазно-демократична революція поклала край багатовіковому пануванню царського самодержавства. За прикладом Петрограда і Москви тут почали створюватися Ради робітничих депутатів, професійні спілки, фабрично-заводські комітети, робітничі дружини. Активізували свою діяльність, вийшовши з підпілля, більшовицькі організації. З ініціативи Луганського комітету партії вже в перші дні революції було створено Центральне бюро спілки металургів на чолі з більшовиком І. Д. Литвиновим. У спілці налічувалося близько 12 тис. членів.
Палко схваливши Квітневі тези В. І. Леніна, більшовицькі організації, користуючись різними формами і методами політичної агітації, допомагали робітникам і селянам усвідомити цілі боротьби, знайти правильний шлях до перемоги пролетарської революції. Це зміцнювало авторитет більшовиків у масах і сприяло зростанню їх рядів. Так, тільки Луганська більшовицька організація, що налічувала в перші дні революції близько 100 чоловік, на кінець квітня зросла до 1500 членів і стала однією з найбільших організацій не тільки в Донбасі, а й на Україні.
Під впливом більшовиків швидко зростала класова свідомість робітників, активізувалася їх боротьба за владу Рад. Виступаючи на VII Квітневій конференції РСДРП(б), делегат від більшовиків Донбасу говорив: «Зараз фактично Луганськ в руках робітників. Якщо будуть ще працівники, то влада, безперечно, буде в руках більшовиків... Введено 8-годинний робочий день. Збільшено заробітну плату. Організуються продовольчий комітет і рада старост»3. В. І. Ленін високо оцінив самовіддану боротьбу робітників Донбасу за встановлення влади Рад на місцях і в своїй промові на Квітневій конференції захоплено сказав: «Ось це справжня програма революції, не з книжки вичитана. Ось це справжнє завоювання влади на місці».
15-16 травня 1917 року відбулася перша Луганська районна конференція Рад, в роботі якої брали участь делегати від семи підрайонів: Луганського, Кадіївського, Донецько-Юр'ївського, Мар'ївського, Лозово-Павлівського, Катеринодонського і Білянського. Конференція висловилася за передачу всієї повноти влади в руки Рад робітничих і солдатських депутатів. Було обрано Луганський районний комітет Рад і районне бюро Рад на чолі з К. Є. Ворошиловим.
Поступово Луганський районний комітет Рад поширив свій вплив ще на 4 підрайони і охопив своєю діяльністю 11 підрайонів з населенням близько 200 тис. чоловік.
Багато Рад Луганського району, керованих районним бюро, все сміливіше ставали на шлях революційних дій і розв'язання таких дуже важливих питань, як встановлення восьмигодинного робочого дня, регулювання заробітної плати робітників, забезпечення населення продовольством. Місцеві органи самоврядування, насаджені Тимчасовим урядом (земські