Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Страйк, що тривав понад тиждень, було придушено. Але він ще раз продемонстрував зростаючу згуртованість і силу робітників Луганська напередодні вирішальних класових боїв.
Лютнева буржуазно-демократична революція поклала край багатовіковому пануванню царського самодержавства. В ході революційної боротьби проти царизму робітники і солдати приступили до створення Рад - органів революційно-демократичної диктатури пролетаріату і селянства.
На час Лютневої революції більшовицька організація Луганська налічувала в своїх рядах близько 100 чоловік. Вийшовши з підпілля, вона зразу ж розгорнула активну роботу в масах. 5 березня 1917 року на заклик більшовиків у місті відбулась багатотисячна демонстрація, в якій взяли участь робітники, солдати і селяни сусідніх сіл.
Налякана розмахом революційних подій у Луганську, буржуазія при сприянні есеро-меншовицьких угодовців поспішила створити громадський комітет «для підтримання порядку в місті». При сприянні меншовиків «громадському комітетові» вдалося взяти в свої руки керівництво виборами до міської Ради, під час яких не додержувався принцип пропорціонального представництва від великих і дрібних підприємств, що дало змогу представникам буржуазії дістати більшість у Раді. В Луганській Раді, яка почала свою діяльність 8 березня 1917 року, з 60 депутатських місць більшовики мали тільки 15, у виконкомі Ради - 11 місць з 352.
Проте, незважаючи на свою нечисленність, більшовики мали великий вплив у Раді, що значною мірою зумовлювало напрям її діяльності. Це пояснювалось, насамперед, тим, що збройні сили, на які спиралась Луганська Рада,- робітничі бойові дружини - очолювали переважно більшовики.
Під впливом революційної частини робітників і більшовицької фракції Луганської Ради діяльність міського «громадського комітету» спочатку була обмежена, а через деякий час він і зовсім був ліквідований.
На паровозобудівному і патронному заводах з ініціативи більшовиків були обрані робітничі комітети, які фактично взяли в свої руки все керівництво цими заводами.
26 березня 1917 року на спільному засіданні Луганської Ради, Ради виборних старост усіх підприємств міста та представників від повіту прийнято резолюцію про ставлення до війни. «Приєднуючись до голосу петроградських товаришів,- говорилося в резолюції,- ми звертаємось до демократії всього світу із закликом ліквідувати бойню народів, в якій російський пролетаріат і селянство проливають море крові». З ініціативи луганських більшовиків у місті було створено Центральне бюро спілки металістів, яке об'єднало профспілки металістів усього Слов'яносерб- ського повіту, в яких налічувалось близько 12 тис. членів.
10 квітня 1917 року Луганський комітет РСДРП (б) одностайно схвалив Квітневі тези В. І. Леніна і закликав усі партійні організації керуватися ними в своїй роботі.
Напередодні VII (Квітневої) Всеросійської конференції РСДРП (б) Луганська більшовицька організація була однією з найбільших організацій України. В її рядах налічувалося понад 1500 чоловік. Більшовицька фракція Луганської Ради, маючи підтримку основної маси робітників, добилася рішення Ради про впровадження на промислових підприємствах 8-го динного робочого дня, збільшення заробітної плати.
З ініціативи більшовиків у місті було проведено багатотисячну першотравневу демонстрацію, яка пройшла під лозунгами «Геть війну!», «Вся влада Радам!». Робітники Луганська бойкотували так звану «позику свободи», випущену Тимчасовим урядом для одержання коштів на продовження імперіалістичної війни.
15-16 травня в Луганську відбулась перша районна конференція Рад, яка висловилась за передачу всієї влади в руки Рад робітничих і солдатських депутатів.
Луганськ
Сторінка 10 з 36
Становище в Луганську було настільки загрозливим, що в місто негайно прибув катеринославський губернатор. За його розпорядженням близько 600 чоловік, у тому числі О. Я. Пархоменко, було відразу ж відправлено на фронт, багатьох заарештовано і ув'язнено в тюрму. Професійне товариство паровозобудівного заводу було закрито. Адміністрації паровозобудівного і патронного заводів почали масове звільнення робітників. Страйк, що тривав понад тиждень, було придушено. Але він ще раз продемонстрував зростаючу згуртованість і силу робітників Луганська напередодні вирішальних класових боїв.
Лютнева буржуазно-демократична революція поклала край багатовіковому пануванню царського самодержавства. В ході революційної боротьби проти царизму робітники і солдати приступили до створення Рад - органів революційно-демократичної диктатури пролетаріату і селянства.
На час Лютневої революції більшовицька організація Луганська налічувала в своїх рядах близько 100 чоловік. Вийшовши з підпілля, вона зразу ж розгорнула активну роботу в масах. 5 березня 1917 року на заклик більшовиків у місті відбулась багатотисячна демонстрація, в якій взяли участь робітники, солдати і селяни сусідніх сіл.
Налякана розмахом революційних подій у Луганську, буржуазія при сприянні есеро-меншовицьких угодовців поспішила створити громадський комітет «для підтримання порядку в місті». При сприянні меншовиків «громадському комітетові» вдалося взяти в свої руки керівництво виборами до міської Ради, під час яких не додержувався принцип пропорціонального представництва від великих і дрібних підприємств, що дало змогу представникам буржуазії дістати більшість у Раді. В Луганській Раді, яка почала свою діяльність 8 березня 1917 року, з 60 депутатських місць більшовики мали тільки 15, у виконкомі Ради - 11 місць з 352.
Проте, незважаючи на свою нечисленність, більшовики мали великий вплив у Раді, що значною мірою зумовлювало напрям її діяльності. Це пояснювалось, насамперед, тим, що збройні сили, на які спиралась Луганська Рада,- робітничі бойові дружини - очолювали переважно більшовики.
Під впливом революційної частини робітників і більшовицької фракції Луганської Ради діяльність міського «громадського комітету» спочатку була обмежена, а через деякий час він і зовсім був ліквідований.
На паровозобудівному і патронному заводах з ініціативи більшовиків були обрані робітничі комітети, які фактично взяли в свої руки все керівництво цими заводами.
26 березня 1917 року на спільному засіданні Луганської Ради, Ради виборних старост усіх підприємств міста та представників від повіту прийнято резолюцію про ставлення до війни. «Приєднуючись до голосу петроградських товаришів,- говорилося в резолюції,- ми звертаємось до демократії всього світу із закликом ліквідувати бойню народів, в якій російський пролетаріат і селянство проливають море крові». З ініціативи луганських більшовиків у місті було створено Центральне бюро спілки металістів, яке об'єднало профспілки металістів усього Слов'яносерб- ського повіту, в яких налічувалось близько 12 тис. членів.
10 квітня 1917 року Луганський комітет РСДРП (б) одностайно схвалив Квітневі тези В. І. Леніна і закликав усі партійні організації керуватися ними в своїй роботі.
Напередодні VII (Квітневої) Всеросійської конференції РСДРП (б) Луганська більшовицька організація була однією з найбільших організацій України. В її рядах налічувалося понад 1500 чоловік. Більшовицька фракція Луганської Ради, маючи підтримку основної маси робітників, добилася рішення Ради про впровадження на промислових підприємствах 8-го динного робочого дня, збільшення заробітної плати.
З ініціативи більшовиків у місті було проведено багатотисячну першотравневу демонстрацію, яка пройшла під лозунгами «Геть війну!», «Вся влада Радам!». Робітники Луганська бойкотували так звану «позику свободи», випущену Тимчасовим урядом для одержання коштів на продовження імперіалістичної війни.
15-16 травня в Луганську відбулась перша районна конференція Рад, яка висловилась за передачу всієї влади в руки Рад робітничих і солдатських депутатів.