Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
У 1912-1914 рр. Луганськ був одним з 100 населених пунктів Росії, з більшовицькими організаціями яких мав безпосередній зв'язок ЦК РСДРП(б).
Луганські більшовики борються за єдність партії робітничого класу, викривають ліквідаторів, розширюють свої зв'язки з масами, використовуючи всі легальні можливості для посилення більшовицької агітації і пропаганди. Для цього, зокрема, було використано вибори до IV Державної думи. Обраний депутатом Думи від робітників Катеринославської губернії соратник Леніна Г. І. Петровський систематично листувався з луганськими більшовиками, направляв їм політичну літературу, а також брошури з питань страхування робітників. Під керівництвом більшовиків робітники паровозобудівного заводу, залізничних майстерень виступили з протестом проти святкування 300-річчя монархії Романових. А 1 травня 1913 року робітники паровозобудівного заводу відзначили політичним страйком.
Могутнє піднесення революційного руху ненадовго зупинила перша світова війна. Вона з перших же днів наклала свій відбиток на діяльність промислових підприємств. Крім випуску основної продукції, вони почали виконувати військові замовлення. Паровозобудівний завод випускав чавунне і сталеве литво, корпуси турбін для суден, котли тощо. Емальзавод виробляв чайники, казанки, миски, чавуноливарні заводи - саперні лопатки, шрапнель, дротяно-цвяховий завод - колючий дріт для загороджень. У перший же рік війни число робітників на паровозобудівному заводі збільшилось до 5,5 тис., а на патронному заводі - до 13 тис. чоловік, причому жінок-робітниць налічувалось 10 тис. чоловік. Значно посилюється в цей час експлуатація трудящих, хазяї підприємств ще більше знижують і без того низькі заробітки.
Політичне безправ'я, посилення експлуатації, зниження життєвого рівня трудящих сприяли зростанню антивоєнних настроїв.
У роки першої світової війни більшовики Луганська ведуть серед трудящих велику політичну роботу: роз'яснюють їм розбійницький імперіалістичний характер війни, закликають боротися за перетворення війни імперіалістичної на війну громадянську. Незважаючи на надзвичайні закони воєнного часу, масові репресії, більшовики докладають усіх сил до того, щоб піднести політичну свідомість робітників, запобігти поширенню шовіністичного чаду.
В 1915 році були відновлені більшовицькі групи на ряді підприємств Луганська. З приїздом у Луганськ в кінці 1915 року представника ЦК Ю. X. Лутовинова була значно зміцнена міська партійна організація. Очолена О. Я. Пархоменком, вона стала центром і опорою революційного руху в Донбасі.
На початку 1916 року на ряді міських підприємств відбулися страйки, викликані зрослою дорожнечею і важкими умовами праці. Найбільшої гостроти невдоволення робітників досягає в липні. Більшовицька організація прагне надати цьому рухові яскраво вираженого політичного характеру, підняти робітників на антивоєнний страйк. До загальноміського страйкового комітету ввійшли представники робітників паровозобудівного заводу, залізничних майстерень, суконної фабрики та інших підприємств. Для охорони учасників страйку, мітингів і зборів було створено бойову дружину на чолі з М. Латишевим. В її складі було близько ста робітників.
5 липня 1916 року на паровозобудівному заводі робітники припинили роботу, 6 липня до них приєдналися робітники патронного заводу. Першими пішли до прохідної заводу жінки, а за ними й чоловіки. Начальник заводу генерал Петранді і військовий чиновник Травін марно умовляли їх негайно повернутися і приступити до роботи, погрожували репресіями. За ворітьми заводу їх зустріла кінна поліція, яка почала бити нагаями робітниць. Тоді вони почали кидати в поліцейських пляшки з молоком, каміння, помідори тощо. Багатьох з страйкуючих було заарештовано. Того ж дня застрайкували робітники суконної фабрики, залізничних майстерень та інших підприємств міста.
У страйку, який проходив під лозунгами «Геть війну!», «Геть самодержавство!»,. брало участь понад 15 тис. робітників.
Луганськ
Сторінка 9 з 36
Велику роль в ідейно-політичному вихованні трудящих відіграла створена Леніним масова газета «Правда». В першому ж номері її було вміщено замітку про страйк протесту проти Ленського розстрілу, який відбувся на паровозобудівному та патронному заводах. «Правда» часто друкувала кореспонденції з Луганська, в яких розповідалось про становище робітників міста, про страйковий рух на підприємствах. У 1912-1914 рр. Луганськ був одним з 100 населених пунктів Росії, з більшовицькими організаціями яких мав безпосередній зв'язок ЦК РСДРП(б).
Луганські більшовики борються за єдність партії робітничого класу, викривають ліквідаторів, розширюють свої зв'язки з масами, використовуючи всі легальні можливості для посилення більшовицької агітації і пропаганди. Для цього, зокрема, було використано вибори до IV Державної думи. Обраний депутатом Думи від робітників Катеринославської губернії соратник Леніна Г. І. Петровський систематично листувався з луганськими більшовиками, направляв їм політичну літературу, а також брошури з питань страхування робітників. Під керівництвом більшовиків робітники паровозобудівного заводу, залізничних майстерень виступили з протестом проти святкування 300-річчя монархії Романових. А 1 травня 1913 року робітники паровозобудівного заводу відзначили політичним страйком.
Могутнє піднесення революційного руху ненадовго зупинила перша світова війна. Вона з перших же днів наклала свій відбиток на діяльність промислових підприємств. Крім випуску основної продукції, вони почали виконувати військові замовлення. Паровозобудівний завод випускав чавунне і сталеве литво, корпуси турбін для суден, котли тощо. Емальзавод виробляв чайники, казанки, миски, чавуноливарні заводи - саперні лопатки, шрапнель, дротяно-цвяховий завод - колючий дріт для загороджень. У перший же рік війни число робітників на паровозобудівному заводі збільшилось до 5,5 тис., а на патронному заводі - до 13 тис. чоловік, причому жінок-робітниць налічувалось 10 тис. чоловік. Значно посилюється в цей час експлуатація трудящих, хазяї підприємств ще більше знижують і без того низькі заробітки.
Політичне безправ'я, посилення експлуатації, зниження життєвого рівня трудящих сприяли зростанню антивоєнних настроїв.
У роки першої світової війни більшовики Луганська ведуть серед трудящих велику політичну роботу: роз'яснюють їм розбійницький імперіалістичний характер війни, закликають боротися за перетворення війни імперіалістичної на війну громадянську. Незважаючи на надзвичайні закони воєнного часу, масові репресії, більшовики докладають усіх сил до того, щоб піднести політичну свідомість робітників, запобігти поширенню шовіністичного чаду.
В 1915 році були відновлені більшовицькі групи на ряді підприємств Луганська. З приїздом у Луганськ в кінці 1915 року представника ЦК Ю. X. Лутовинова була значно зміцнена міська партійна організація. Очолена О. Я. Пархоменком, вона стала центром і опорою революційного руху в Донбасі.
На початку 1916 року на ряді міських підприємств відбулися страйки, викликані зрослою дорожнечею і важкими умовами праці. Найбільшої гостроти невдоволення робітників досягає в липні. Більшовицька організація прагне надати цьому рухові яскраво вираженого політичного характеру, підняти робітників на антивоєнний страйк. До загальноміського страйкового комітету ввійшли представники робітників паровозобудівного заводу, залізничних майстерень, суконної фабрики та інших підприємств. Для охорони учасників страйку, мітингів і зборів було створено бойову дружину на чолі з М. Латишевим. В її складі було близько ста робітників.
5 липня 1916 року на паровозобудівному заводі робітники припинили роботу, 6 липня до них приєдналися робітники патронного заводу. Першими пішли до прохідної заводу жінки, а за ними й чоловіки. Начальник заводу генерал Петранді і військовий чиновник Травін марно умовляли їх негайно повернутися і приступити до роботи, погрожували репресіями. За ворітьми заводу їх зустріла кінна поліція, яка почала бити нагаями робітниць. Тоді вони почали кидати в поліцейських пляшки з молоком, каміння, помідори тощо. Багатьох з страйкуючих було заарештовано. Того ж дня застрайкували робітники суконної фабрики, залізничних майстерень та інших підприємств міста.
У страйку, який проходив під лозунгами «Геть війну!», «Геть самодержавство!»,. брало участь понад 15 тис. робітників.