Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Луганськ

року на заводах Гартмана, патронному та інших. Головою Луганської Ради в грудні був обраний К. Є. Ворошилов.
Луганській Раді, керованій більшовиками і яка мала вплив на життя всього повіту, всебічну підтримку подавали робітники. Використовуючи її як масову політичну організацію, луганські більшовики організовували мітинги і демонстрації, пред'являли політичні та економічні вимоги міській думі, адміністрації підприємств, добивалися звільнення з тюрем політичних в'язнів. Рада дедалі більше перетворювалась в орган революційної влади.
Кульмінаційним пунктом революційних подій у Донбасі були загальний страйк на Катерининській залізниці і збройне повстання в Горлівці. Луганчани подавали повсталим велику допомогу продовольством і боєприпасами.

16 грудня 1905 року, одержавши телеграму Горлівського бойового страйкового комітету з проханням про негайну допомогу, Луганська Рада відправила в Горлівку ешелон із зброєю, продовольством і медикаментами в супроводі бойової дружини.
Повстання у Горлівці було жорстоко придушене. Сотні його учасників було заарештовано, заслано і відправлено на каторгу. Та робота більшовицьких організацій, незважаючи ні на що, продовжувалася. Так, Луганський комітет РСДРП і Рада посилено формували бойові дружини, у яких на початок 1906 року було близько 200 чоловік. Зброя нелегально доставлялася з Севастополя, Ростова, а також Фінляндії.
Події цього періоду свідчать про високу політичну активність луганських робітників. 1 травня 1906 року в місті були проведені загальний політичний страйк і демонстрація. На початку червня на заводі Гартмана проходять тритисячний мітинг протесту проти єврейського погрому, що готувався чорносотенцями, а також мітинги робітників патронного заводу, залізничних майстерень та інших підприємств міста. 20 червня, в день суду над депутатами Петербурзької Ради, луганські робітники провели загальний страйк солідарності, на всіх підприємствах міста пройшли мітинги. Розпуск царським самодержавством І Державної думи був також використаний більшовиками Луганська для проведення в липні політичних мітингів і страйків.
У складних політичних умовах того часу луганським більшовикам доводилось постійно міняти тактику, вчитися поєднувати нелегальні і легальні форми боротьби. Восени 1906 року вони провели велику роботу по створенню профспілок. Так, 1 жовтня відбулись організаційні збори членів профтовариства (профспілки металістів) робітників заводу Гартмана, на яких були присутні понад 800 чоловік на зборах було обрано правління, головою якого став К. Є. Ворошилов, один із засновників товариства.
Профспілка, як писав один з членів правління її більшовик І. Д. Литвинов, що існувала «з дозволу начальства», була дуже хорошим прикриттям для підпільної роботи більшовицької партійної організації, а її приміщення - явочною квартирою.
Скоро ця профспілка стала справжнім господарем становища на заводі. Жодний захід адміністрації не проводився без її відома і згоди. Вона добивалася задоволення економічних вимог робітників, успішно вела боротьбу за припинення суду над керівниками липневого політичного страйку в Луганську, обвинуваченими в організації збройного опору поліції.
На початок січня 1907 року з 3800 робітників заводу Гартмана в профспілку вступило 2137 чоловік, тобто 56 проц. Це був на той час найвищий у Росії процент охоплення робітників одного підприємства членством у профспілковій організації. На кінець 1906 року профспілки були створені і на інших підприємствах Луганська.
Дійовою зброєю партійної організації була більшовицька газета «Донецкий колокол», орган Луганського комітету РСДРП, яка легально видавалася з 17 жовтня 1906 по 19 січня 1907 року. Редактором її був активний учасник революційного руху в Луганську більшовик Д. М. Розловський.
Численні робітничі кореспонденції в газету допомагали їй на конкретних прикладах з місцевого життя викривати брехливість і лицемірство царського маніфесту від 17 жовтня 1905 року, зрадницьку політику буржуазних партій, шкоду, якої завдавали робітничому рухові опортуністи. Систематично і широко висвітлювались у «Донецком колоколе» питання партійного життя, програми і тактики РСДРП, профспілкового життя тощо.