Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Луганськ у ці роки посідає все більш значне місце в економіці Донбасу. Але за своїм благоустроєм і рівнем культури він залишався глухим
провінціальним містом. З 1904 по 1914 рік населення Луганська зросло з 34 до 68,5 тис. чоловік. Однак житловий фонд зростав дуже повільно. У 1914 році в Луганську було 7993 домоволодіння, більшість з яких - одноповерхові будівлі з місцевого каменю-мергелю. Більш як тисяча з них була вкрита соломою і землею. У місті налічувалось 190 вулиць і провулків загальною протяжністю 31 кілометр, але тільки 14 вулиць мали тверде покриття. Під час весняних і осінніх дощів на більшості вулиць міста було непролазне болото. Берег ріки Лугані недалеко від центру міста служив місцем звалювання сміття. На все місто, площа якого становила 2500 га, було лише 518 гасових ліхтарів, в основному в центральній частині.
В місті не було каналізації, водопроводу. Намір місцевих властей зв'язати віддалені частини міста трамваєм так і не здійснився. Основним видом міського транспорту залишались візники.
Слабо була розвинута охорона здоров'я. Як і в усій Росії, в Луганську не вистачало лікарів і лікарняних ліжок. У 1914 році в місті була лише одна невелика і погано обладнана земська лікарня, побудована ще в 1894 році. Один лікар припадав на три з лишком тисячі чоловік, а одне лікарняне місце - на 1369 жителів. Медична допомога була платною і тому малодоступною трудовому народові. Внаслідок антисанітарних умов праці і побуту в місті часто спалахували епідемії (1908, 1909, 1910 роки).
Перед першою світовою війною в місті було 4 гімназії, семикласне комерційне училище, прогімназія, залізничне училище, реальне училище, 11 різних нижчих міських та парафіальних училищ і шкіл і 20 початкових училищ. Переважна більшість шкіл були невеликими (в них працювали один - два вчителі). Всього напередодні війни в Луганську було 155 викладачів. Навчання було платним, і вчитися в середніх учбових закладах могли лише діти заможних верств населення. Тільки нижчі і початкові школи були доступні дітям робітників. Так, в одній з гімназій в 1915/16 навчальному році навчалося 98 проц. дітей заможних класів і лише 2 проц. дітей робітників та інших незаможних верств населення.
Місто одинадцяти церков - так можна було охарактеризувати Луганськ напередодні першої світової війни. Культурне життя міста ледве підтримували два клуби, три невеликі кінотеатри, міська бібліотека, заснована в 1898 році на кошти громадськості. В Луганську було одне зимове театральне приміщення і літній театр у міському саду, які здебільшого пустували. В 1909-1910 рр. в Луганську жив артист імператорських театрів Д. В. Гарін-Віндінг. Він організував гурток любителів драматичного мистецтва, був режисером і актором самодіяльної трупи, яка ставила «На бойком месте» О. М. Островського та деякі інші класичні твори, а також п'єси самого Гаріна-Віндінга.
Бюджет міста зростав повільно, витрати на культурні потреби і благоустрій були незначними. Затрати на одного жителя з міського бюджету знизились з 5,5 крб. у 1904 році до 3,15 крб. у 1911 році. За розмірами доходів з місцевого бюджету на одного жителя Луганськ посідав останнє місце серед міст Катеринославської губернії.
Розвиток промисловості міста, зростання чисельності робітників, їх концентрація на великих підприємствах сприяли згуртуванню пролетарів і активізації революційної боротьби.
Про зростання більшовицького впливу, стійкість і організованість робітників Луганська в роки революційного піднесення свідчив травневий політичний страйк 1912 року, проведений під керівництвом більшовиків на знак протесту проти Ленського розстрілу. В страйку взяли участь робітники паровозобудівного, патронного та інших заводів містa. Поліція жорстоко розправилась з організаторами і учасниками страйку. Багато членів міського партійного комітету та робітників паровозобудівного і патронного заводів було заарештовано і в адміністративному порядку вислано з Луганськa. Але ця поліцейська розправа не залякала свідомих робітників, вони і далі продовжували боротьбу проти царизму.
Луганськ
Сторінка 8 з 36
паровозобудівному заводі було введено в дію чавуноливарний цех, механічну майстерню, розширено прокатний відділ, збудовано мартенівську піч. З 1907 по 1914 рік число робітників на заводі зросло з 3800 до 43003. Збільшується обсяг виробництва. В 1914 році завод випустив 150 паровозів.Луганськ у ці роки посідає все більш значне місце в економіці Донбасу. Але за своїм благоустроєм і рівнем культури він залишався глухим
В місті не було каналізації, водопроводу. Намір місцевих властей зв'язати віддалені частини міста трамваєм так і не здійснився. Основним видом міського транспорту залишались візники.
Слабо була розвинута охорона здоров'я. Як і в усій Росії, в Луганську не вистачало лікарів і лікарняних ліжок. У 1914 році в місті була лише одна невелика і погано обладнана земська лікарня, побудована ще в 1894 році. Один лікар припадав на три з лишком тисячі чоловік, а одне лікарняне місце - на 1369 жителів. Медична допомога була платною і тому малодоступною трудовому народові. Внаслідок антисанітарних умов праці і побуту в місті часто спалахували епідемії (1908, 1909, 1910 роки).
Перед першою світовою війною в місті було 4 гімназії, семикласне комерційне училище, прогімназія, залізничне училище, реальне училище, 11 різних нижчих міських та парафіальних училищ і шкіл і 20 початкових училищ. Переважна більшість шкіл були невеликими (в них працювали один - два вчителі). Всього напередодні війни в Луганську було 155 викладачів. Навчання було платним, і вчитися в середніх учбових закладах могли лише діти заможних верств населення. Тільки нижчі і початкові школи були доступні дітям робітників. Так, в одній з гімназій в 1915/16 навчальному році навчалося 98 проц. дітей заможних класів і лише 2 проц. дітей робітників та інших незаможних верств населення.
Місто одинадцяти церков - так можна було охарактеризувати Луганськ напередодні першої світової війни. Культурне життя міста ледве підтримували два клуби, три невеликі кінотеатри, міська бібліотека, заснована в 1898 році на кошти громадськості. В Луганську було одне зимове театральне приміщення і літній театр у міському саду, які здебільшого пустували. В 1909-1910 рр. в Луганську жив артист імператорських театрів Д. В. Гарін-Віндінг. Він організував гурток любителів драматичного мистецтва, був режисером і актором самодіяльної трупи, яка ставила «На бойком месте» О. М. Островського та деякі інші класичні твори, а також п'єси самого Гаріна-Віндінга.
Бюджет міста зростав повільно, витрати на культурні потреби і благоустрій були незначними. Затрати на одного жителя з міського бюджету знизились з 5,5 крб. у 1904 році до 3,15 крб. у 1911 році. За розмірами доходів з місцевого бюджету на одного жителя Луганськ посідав останнє місце серед міст Катеринославської губернії.
Розвиток промисловості міста, зростання чисельності робітників, їх концентрація на великих підприємствах сприяли згуртуванню пролетарів і активізації революційної боротьби.
Про зростання більшовицького впливу, стійкість і організованість робітників Луганська в роки революційного піднесення свідчив травневий політичний страйк 1912 року, проведений під керівництвом більшовиків на знак протесту проти Ленського розстрілу. В страйку взяли участь робітники паровозобудівного, патронного та інших заводів містa. Поліція жорстоко розправилась з організаторами і учасниками страйку. Багато членів міського партійного комітету та робітників паровозобудівного і патронного заводів було заарештовано і в адміністративному порядку вислано з Луганськa. Але ця поліцейська розправа не залякала свідомих робітників, вони і далі продовжували боротьбу проти царизму.