Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Тяжкі умови праці, відсутність техніки безпеки призводили до зростання травматизму. Завод Гартмана взагалі відзначався найвищим рівнем травматизму. В 1898 році, наприклад, тут було 30,2 проц. всіх нещасних випадків, що трапилися на фабрично-заводських підприємствах Донбасу.
Жорстока експлуатація, тяжкі виробничі й побутові умови, політичне безправ'я, поліцейська сваволя - все це породжувало у передової частини робітників свідомість необхідності боротьби за поліпшення умов життя, за свої класові інтереси.
Робітничий рух у Луганську почався ще в 80-х роках XIX століття. Перші спроби створити тут робітничі гуртки зробили народники. У Луганську виник робітничий гурток, який об'єднував молодих робітників з казенного чавуно-ливарного заводу. Цей гурток, яким керував М. О. Ожигов, мав культурницький характер. Члени гуртка читали і обговорювали народницьку літературу, а також твори К. Маркса, Ф. Енгельса, М. Г. Чернишевського. Але скоро пропагандистська діяльність відсувається на другий план. Народовольці вдаються до індивідуального терору. Їх організації у Луганську починають виготовляти і випробувати динамітні бомби, які мали бути застосовані проти урядовців і членів царської фамілії. Але організацію було розгромлено, більшість членів заарештовано і ув'язнено.
В кінці XIX - на початку XX століття робітничий клас під керівництвом соціал-демократичних організацій починає організовану боротьбу. Центром робітничого руху на Луганщині стає паровозобудівний завод - найбільше тут на той час капіталістичне підприємство. Якщо до цього боротьба робітників мала економічний характер, виступи їх були стихійними, то в міру поширення соціалістичних ідей все частіше висуваються політичні лозунги.
Приїзд у Луганськ соратників В. І. Леніна по петербурзькому «Союзу боротьби за визволення робітничого класу» В. А. Шелгунова і К. М. Норинського сприяв розширенню роботи серед робітників Донбасу. Ці революціонери-професіонали на початку 1900 року, після відбуття заслання в Архангельській губернії, оселилися в Луганську і вже в травні організували на паровозобудівному заводі перший у місті соціал-демократичний гурток. Марксистські гуртки були створені також на емалювальному і патронному заводах, у залізничних майстернях. У цих гуртках читалась марксистська література, їх учасники поширювали революційні листівки, прокламації.
В 1901 році у містах Донбасу, в тому числі і в Луганську, поширювалася ленінська газета «Искра», яка доставлялася з Полтави, де був її нелегальний розподільний пункт. Газета мала дуже велику популярність серед робітників. У неї була не тільки велика кількість читачів, але й багато кореспондентів, які повідомляли про тяжке становище робітників про методи революційної боротьби, про діяльність соціал-демократів.
У листопаді 1902 року оформляється Луганський комітет РСДРП, який організовує випуск листівок і прокламацій. Так, за період з грудня 1902 року по квітень 1903 року було випущено 8 прокламацій, які закликали до політичної боротьби, і поширювались не тільки в місті, але й серед робітників і селян всього повіту.
Луганський комітет займав тверду ленінську іскрівську позицію. Газета «Искра» в травні 1903 року писала, що «Луганський комітет солідарний з РСДРП». Велику роботу по згуртуванню робітників міста навколо комітету РСДРП проводили більшовики К. Є. Ворошилов, О. Я. Пархоменко. І. І. Алексеев (Кум), П. І. Пузанов, І. І. Шмиров, І. Д. Литвинов, В. Є. Євтушенко, Ф. Р. Якубовський та інші.
Після II з'їзду партії керівництво Донецького соціал-демократичного робітничого союзу, до якого з квітня 1903 року входила і Луганська організація РСДРП, стало меншовицьким. Луганський комітет пориває з Донецьким союзом і зміцнює зв'язки з більшовицьким комітетом Катеринослава.
Активну роль відіграв луганський пролетаріат у революції 1905-1907 рр. Коли в січні і лютому 1905 року у відповідь на «криваву неділю» на боротьбу з самодержавством піднявся пролетаріат Донбасу, з усіх його виступів найбільш організованим і політично цілеспрямованим був загальний страйк луганських робітників, що відбувся 16-18 лютого 1905 року. Страйк був підготовлений і пройшов під керівництвом Луганського комітету РСДРП.
Луганськ
Сторінка 4 з 36
липня 1903 року на заводі Гартмана було оштрафовано 3092 робітники, тобто 87 проц. всієї їх кількості.Тяжкі умови праці, відсутність техніки безпеки призводили до зростання травматизму. Завод Гартмана взагалі відзначався найвищим рівнем травматизму. В 1898 році, наприклад, тут було 30,2 проц. всіх нещасних випадків, що трапилися на фабрично-заводських підприємствах Донбасу.
Жорстока експлуатація, тяжкі виробничі й побутові умови, політичне безправ'я, поліцейська сваволя - все це породжувало у передової частини робітників свідомість необхідності боротьби за поліпшення умов життя, за свої класові інтереси.
Робітничий рух у Луганську почався ще в 80-х роках XIX століття. Перші спроби створити тут робітничі гуртки зробили народники. У Луганську виник робітничий гурток, який об'єднував молодих робітників з казенного чавуно-ливарного заводу. Цей гурток, яким керував М. О. Ожигов, мав культурницький характер. Члени гуртка читали і обговорювали народницьку літературу, а також твори К. Маркса, Ф. Енгельса, М. Г. Чернишевського. Але скоро пропагандистська діяльність відсувається на другий план. Народовольці вдаються до індивідуального терору. Їх організації у Луганську починають виготовляти і випробувати динамітні бомби, які мали бути застосовані проти урядовців і членів царської фамілії. Але організацію було розгромлено, більшість членів заарештовано і ув'язнено.
В кінці XIX - на початку XX століття робітничий клас під керівництвом соціал-демократичних організацій починає організовану боротьбу. Центром робітничого руху на Луганщині стає паровозобудівний завод - найбільше тут на той час капіталістичне підприємство. Якщо до цього боротьба робітників мала економічний характер, виступи їх були стихійними, то в міру поширення соціалістичних ідей все частіше висуваються політичні лозунги.
Приїзд у Луганськ соратників В. І. Леніна по петербурзькому «Союзу боротьби за визволення робітничого класу» В. А. Шелгунова і К. М. Норинського сприяв розширенню роботи серед робітників Донбасу. Ці революціонери-професіонали на початку 1900 року, після відбуття заслання в Архангельській губернії, оселилися в Луганську і вже в травні організували на паровозобудівному заводі перший у місті соціал-демократичний гурток. Марксистські гуртки були створені також на емалювальному і патронному заводах, у залізничних майстернях. У цих гуртках читалась марксистська література, їх учасники поширювали революційні листівки, прокламації.
В 1901 році у містах Донбасу, в тому числі і в Луганську, поширювалася ленінська газета «Искра», яка доставлялася з Полтави, де був її нелегальний розподільний пункт. Газета мала дуже велику популярність серед робітників. У неї була не тільки велика кількість читачів, але й багато кореспондентів, які повідомляли про тяжке становище робітників про методи революційної боротьби, про діяльність соціал-демократів.
У листопаді 1902 року оформляється Луганський комітет РСДРП, який організовує випуск листівок і прокламацій. Так, за період з грудня 1902 року по квітень 1903 року було випущено 8 прокламацій, які закликали до політичної боротьби, і поширювались не тільки в місті, але й серед робітників і селян всього повіту.
Луганський комітет займав тверду ленінську іскрівську позицію. Газета «Искра» в травні 1903 року писала, що «Луганський комітет солідарний з РСДРП». Велику роботу по згуртуванню робітників міста навколо комітету РСДРП проводили більшовики К. Є. Ворошилов, О. Я. Пархоменко. І. І. Алексеев (Кум), П. І. Пузанов, І. І. Шмиров, І. Д. Литвинов, В. Є. Євтушенко, Ф. Р. Якубовський та інші.
Після II з'їзду партії керівництво Донецького соціал-демократичного робітничого союзу, до якого з квітня 1903 року входила і Луганська організація РСДРП, стало меншовицьким. Луганський комітет пориває з Донецьким союзом і зміцнює зв'язки з більшовицьким комітетом Катеринослава.
Активну роль відіграв луганський пролетаріат у революції 1905-1907 рр. Коли в січні і лютому 1905 року у відповідь на «криваву неділю» на боротьбу з самодержавством піднявся пролетаріат Донбасу, з усіх його виступів найбільш організованим і політично цілеспрямованим був загальний страйк луганських робітників, що відбувся 16-18 лютого 1905 року. Страйк був підготовлений і пройшов під керівництвом Луганського комітету РСДРП.