Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Вигідне географічне положення його на шляхах між центральними губерніями Росії і портовими містами Ростовом і Таганрогом сприяло розвиткові торгівлі. Щотижня тут проводилися ярмарки, на яких йшла жвава торгівля металевими, цегляно-черепичними виробами, вугіллям, будівельним камінням, медом, воском, худобою, хлібом, м'ясом, вовною, шкірою тощо.
На кінець 50-х років у селищі було 10 салотопних і 2 воскотопних заводи, 2 підприємства по виробництву сальних і воскових свічок, шкіряне, миловарне, 8 цегельних і черепичних, 2 вапняних, 3 олійниці, 17 млинів.
Напередодні реформи 1861 року в селищі Луганський завод, включаючи жителів Кам'яного Броду, проживало 9 тис. чоловік. Тут було вже 1558 кам'яних і 227 дерев'яних будинків.
Медичне обслуговування робітників було поставлено вкрай погано. Згідно з першими штатами 1798 року, в Луганському заводі і в усьому гірничому окрузі було лише два лікарі, які, звичайно, не могли обслужити всіх хворих. Тим більше, що через нестерпні умови праці, повну відсутність техніки безпеки, через злиденність життя були дуже поширеними серед трудящих травматизм і захворюваність. Дещо пізніше за наполяганням лікаря І. М. Даля в селищі було відкрито медичний лазарет, який утримувався в основному на кошти, що відраховувалися з заробітку робітників, але їх не вистачало навіть на найдешевші ліки.
Дещо краще стояла справа з навчанням дітей робітників. Потреба у кваліфікованих майстрових змушувала начальство гірничого округу і заводу брати на себе турботу про навчання частини дітей робітників. Так, у кінці 30-х років у селищі було дві початкові школи - одна при заводі на 200 учнів, друга в Кам'яному Броді на 100 учнів. Проте в них навчалося менше четвертої частини всіх дітей селища у віці 9-11 років. Відповідно до положення про учбові заклади Луганського гірничого округу школи повинні були «дати початкову освіту дітям нижніх і робітничих чинів заводського відомства». Після закінчення школи діти 12 років, а часто і раніше починали своє трудове життя. Найздібніших приймали до гірничозаводського училища, де вони здобували спеціальну технічну освіту і поповнювали ряди нижчого технічного персоналу.
На заводі працювали або були тісно зв'язані з ним відомі російські вчені: гірничий інженер, почесний член
Петербурзької Академії наук Є. П. Ковалевський (1790- 1867 рр.), який провів перше велике дослідження геологічної будови Донбасу, один з основоположників науки про різання металів, автор довідника для гірничих інженерів і техніків, багатьох праць з гідравліки, машинобудування, гірничозаводської механіки І. А. Тіме (1838-1930 рр.), лікар І. М. Даль (батько славетного російського письменника, вченого - діалектолога та етнографа, укладача «Голкового словаря живого великорусского язнка» В. І. Даля, який народився в Луганську в 1801 році), та багато інших.
З луганських майстрових вийшли такі умільці як В. Черепанцов, нагороджений у 1844 році за будівництво пароплава «Ростов» срібною медаллю, творець однієї з перших у Росії парових машин Л. Є. Із'юров, фурмовий майстер М. В. Бєлоусов, а також П. О. Кульшин, Я. Колесников, Є. С. Копанєв, які багато зробили у справі відкриття покладів корисних копалин на Україні.
Скасування кріпосного права в 1861 році сприяло швидкому розвиткові економіки Росії. В другій половині XIX століття, особливо в останній його чверті, в зв'язку з бурхливим розвитком капіталізму в Росії, і зокрема в Донбасі, селище Луганський завод стало значним промисловим центром. Тут було зосереджено дві третини всіх промислових підприємств і майже половина робітників Слов'яносербського повіту.
В міру розвитку селища Луганський завод все більше втрачає своє значення повітовий центр Слов'яносербськ, невелике місто, в якому в 1861 році було лише 2,5 тис. жителів. Це призвело до того, що у вересні 1882 року було видано положення, в якому вказувалось: «Луганський завод, разом з прилеглим до нього поселенням Кам'яний Брід, звести в ступінь повітового міста, з переведенням в нього за рахунок місцевих обивателів, згідно їх
Луганськ
Сторінка 2 з 36
Робітники заводу селилися в землянках, куренях, казармах, побудованих з хмизу, глини, очерету та місцевого каменю-мергелю. На початку 30-х років XIX століття в заводському селищі вже було 184 приватні будинки і 74 казенні казарми.Вигідне географічне положення його на шляхах між центральними губерніями Росії і портовими містами Ростовом і Таганрогом сприяло розвиткові торгівлі. Щотижня тут проводилися ярмарки, на яких йшла жвава торгівля металевими, цегляно-черепичними виробами, вугіллям, будівельним камінням, медом, воском, худобою, хлібом, м'ясом, вовною, шкірою тощо.
На кінець 50-х років у селищі було 10 салотопних і 2 воскотопних заводи, 2 підприємства по виробництву сальних і воскових свічок, шкіряне, миловарне, 8 цегельних і черепичних, 2 вапняних, 3 олійниці, 17 млинів.
Напередодні реформи 1861 року в селищі Луганський завод, включаючи жителів Кам'яного Броду, проживало 9 тис. чоловік. Тут було вже 1558 кам'яних і 227 дерев'яних будинків.
Медичне обслуговування робітників було поставлено вкрай погано. Згідно з першими штатами 1798 року, в Луганському заводі і в усьому гірничому окрузі було лише два лікарі, які, звичайно, не могли обслужити всіх хворих. Тим більше, що через нестерпні умови праці, повну відсутність техніки безпеки, через злиденність життя були дуже поширеними серед трудящих травматизм і захворюваність. Дещо пізніше за наполяганням лікаря І. М. Даля в селищі було відкрито медичний лазарет, який утримувався в основному на кошти, що відраховувалися з заробітку робітників, але їх не вистачало навіть на найдешевші ліки.
Дещо краще стояла справа з навчанням дітей робітників. Потреба у кваліфікованих майстрових змушувала начальство гірничого округу і заводу брати на себе турботу про навчання частини дітей робітників. Так, у кінці 30-х років у селищі було дві початкові школи - одна при заводі на 200 учнів, друга в Кам'яному Броді на 100 учнів. Проте в них навчалося менше четвертої частини всіх дітей селища у віці 9-11 років. Відповідно до положення про учбові заклади Луганського гірничого округу школи повинні були «дати початкову освіту дітям нижніх і робітничих чинів заводського відомства». Після закінчення школи діти 12 років, а часто і раніше починали своє трудове життя. Найздібніших приймали до гірничозаводського училища, де вони здобували спеціальну технічну освіту і поповнювали ряди нижчого технічного персоналу.
На заводі працювали або були тісно зв'язані з ним відомі російські вчені: гірничий інженер, почесний член
Петербурзької Академії наук Є. П. Ковалевський (1790- 1867 рр.), який провів перше велике дослідження геологічної будови Донбасу, один з основоположників науки про різання металів, автор довідника для гірничих інженерів і техніків, багатьох праць з гідравліки, машинобудування, гірничозаводської механіки І. А. Тіме (1838-1930 рр.), лікар І. М. Даль (батько славетного російського письменника, вченого - діалектолога та етнографа, укладача «Голкового словаря живого великорусского язнка» В. І. Даля, який народився в Луганську в 1801 році), та багато інших.
З луганських майстрових вийшли такі умільці як В. Черепанцов, нагороджений у 1844 році за будівництво пароплава «Ростов» срібною медаллю, творець однієї з перших у Росії парових машин Л. Є. Із'юров, фурмовий майстер М. В. Бєлоусов, а також П. О. Кульшин, Я. Колесников, Є. С. Копанєв, які багато зробили у справі відкриття покладів корисних копалин на Україні.
Скасування кріпосного права в 1861 році сприяло швидкому розвиткові економіки Росії. В другій половині XIX століття, особливо в останній його чверті, в зв'язку з бурхливим розвитком капіталізму в Росії, і зокрема в Донбасі, селище Луганський завод стало значним промисловим центром. Тут було зосереджено дві третини всіх промислових підприємств і майже половина робітників Слов'яносербського повіту.
В міру розвитку селища Луганський завод все більше втрачає своє значення повітовий центр Слов'яносербськ, невелике місто, в якому в 1861 році було лише 2,5 тис. жителів. Це призвело до того, що у вересні 1882 року було видано положення, в якому вказувалось: «Луганський завод, разом з прилеглим до нього поселенням Кам'яний Брід, звести в ступінь повітового міста, з переведенням в нього за рахунок місцевих обивателів, згідно їх