Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Наступні роки боротьби за індустріалізацію, за здійснення ленінського плану побудови соціалізму докорінно змінили вигляд міста, стали роками швидкого піднесення його економіки і культури.
Прагнучи взяти активну участь у вишукуванні коштів для проведення індустріалізації, трудящі міста запроваджують суворий режим економії на виробництві, добиваються зниження браку, перевитрат палива, скорочення витрат сировини та матеріалів. На заводі ім. Жовтневої революції тільки завдяки зниженню транспортних витрат середньомісячна економія в 1926 році становила 1112 крб., більш як 2 тис. крб. було одержано від скорочення конторського штату. На заводі розгорнулась боротьба за ущільнення робочого дня, за зміцнення дисципліни. Сотні тисяч карбованців заощадили державі робітники заводів ім. Артема, ім. Рудя, міської електростанції та інших підприємств.
Трудящі Луганська вписали славні сторінки в героїчний літопис боротьби за виконання п'ятирічного плану, прийнятого в квітні 1929 року XVI конференцією ВКП(б). У відповідь на звернення XVI партійної конференції про розгортання соціалістичного змагання паровозобудівники створюють ударні бригади, першими в країні виступають із закликом достроково завершити виконання п'ятирічного плану. В листі до всіх трудящих вони заявили: «... Життя змінює плани... Те, що намічено на п'ять років, можна виконати за чотири...»
Заклик луганчан почула вся країна. Він прозвучав зі сторінок газети «Правда», яка 31 липня 1929 року повідомляла: «Робітники Луганська хочуть виконати п'ятирічний план раніше строку і закликають москвичів наслідувати їх приклад». А наступного дня в «Правде» з'явилися такі рядки: «Московські робітники підхопили лозунг луганчан про дострокове виконання п'ятирічного плану». Робітники заводу ім. Жовтневої революції запропонували послати в Москву делегацію, яка мала передати колективам московських заводів та науково-дослідних інститутів прохання подати луганчанам технічну допомогу в достроковому виконанні п'ятирічки. При цьому було вирішено повезти в подарунок москвичам ешелон вугілля, видобутого понад план. «Ми побудуємо надплановий паровоз,- заявили паровозобудівники,- нехай робітники вагоноремонтного заводу дадуть вагони, а шахтарі - вугілля».
5 жовтня «червоний ешелон» вирушив у Москву. По дорозі його виходили зустрічати представники робітників Харкова, Тули, Серпухова та інших міст. Разом з «червоним ешелоном» у Москву виїхала делегація ініціаторів і учасників змагання, до складу якої входили найстаріший робітник Бобров, який пропрацював на виробництві сорок чотири роки, слюсарі вагоноремонтних майстерень Васильченко і Кор- ніловський, токар Качура, коваль Гагач та інші.
10 жовтня ешелон прибув у Москву, а на другий день делегати вже виступали на мітингах і зборах трудящих столиці. В прийнятих резолюціях одностайно відмічалось, що самовіддана боротьба передовиків соціалістичного змагання знайде гідне наслідування не лише серед московських робітників, а й робітників усього Радянського Союзу.
Таким чином, заклик луганчан «П'ятирічка - за чотири роки!» знайшов живий відгук у трудящих усієї країни і незабаром став найважливішим політичним лозунгом тих років.
Соціалістичне змагання відіграло величезну роль у боротьбі трудящих Луганська за індустріалізацію. Одним з яскравих прикладів трудової доблесті і героїзму була реконструкція заводу ім. Жовтневої революції, створення яа базі старого паровозобудівного заводу по суті нового підприємства - велетня вітчизняного локомотивобудування.
Центральний Комітет партії і Радянський уряд надавали великого значення генеральній реконструкції підприємства, яка почалася ще в 1927 році, але повною мірою розгорнулась в роки п'ятирічки. В цей час на будівництві
Луганськ
Сторінка 19 з 36
20-і роки стали роками розквіту літератури Донбасу. Велику роль у вихованні робітників-літераторів відіграли газети «Всероссийская кочегарка», «Луганская правда». Редактор «Луганской правды» О. П. Селивановський очолив у 1924 році редколегію журналу «Забой», де друкували свої перші твори Б. Горбатов, П. Безпощадний, пізніше М. Матусовський, М. Упеник, Ю. Черкаський. Наступні роки боротьби за індустріалізацію, за здійснення ленінського плану побудови соціалізму докорінно змінили вигляд міста, стали роками швидкого піднесення його економіки і культури.
Прагнучи взяти активну участь у вишукуванні коштів для проведення індустріалізації, трудящі міста запроваджують суворий режим економії на виробництві, добиваються зниження браку, перевитрат палива, скорочення витрат сировини та матеріалів. На заводі ім. Жовтневої революції тільки завдяки зниженню транспортних витрат середньомісячна економія в 1926 році становила 1112 крб., більш як 2 тис. крб. було одержано від скорочення конторського штату. На заводі розгорнулась боротьба за ущільнення робочого дня, за зміцнення дисципліни. Сотні тисяч карбованців заощадили державі робітники заводів ім. Артема, ім. Рудя, міської електростанції та інших підприємств.
Трудящі Луганська вписали славні сторінки в героїчний літопис боротьби за виконання п'ятирічного плану, прийнятого в квітні 1929 року XVI конференцією ВКП(б). У відповідь на звернення XVI партійної конференції про розгортання соціалістичного змагання паровозобудівники створюють ударні бригади, першими в країні виступають із закликом достроково завершити виконання п'ятирічного плану. В листі до всіх трудящих вони заявили: «... Життя змінює плани... Те, що намічено на п'ять років, можна виконати за чотири...»
Заклик луганчан почула вся країна. Він прозвучав зі сторінок газети «Правда», яка 31 липня 1929 року повідомляла: «Робітники Луганська хочуть виконати п'ятирічний план раніше строку і закликають москвичів наслідувати їх приклад». А наступного дня в «Правде» з'явилися такі рядки: «Московські робітники підхопили лозунг луганчан про дострокове виконання п'ятирічного плану». Робітники заводу ім. Жовтневої революції запропонували послати в Москву делегацію, яка мала передати колективам московських заводів та науково-дослідних інститутів прохання подати луганчанам технічну допомогу в достроковому виконанні п'ятирічки. При цьому було вирішено повезти в подарунок москвичам ешелон вугілля, видобутого понад план. «Ми побудуємо надплановий паровоз,- заявили паровозобудівники,- нехай робітники вагоноремонтного заводу дадуть вагони, а шахтарі - вугілля».
5 жовтня «червоний ешелон» вирушив у Москву. По дорозі його виходили зустрічати представники робітників Харкова, Тули, Серпухова та інших міст. Разом з «червоним ешелоном» у Москву виїхала делегація ініціаторів і учасників змагання, до складу якої входили найстаріший робітник Бобров, який пропрацював на виробництві сорок чотири роки, слюсарі вагоноремонтних майстерень Васильченко і Кор- ніловський, токар Качура, коваль Гагач та інші.
10 жовтня ешелон прибув у Москву, а на другий день делегати вже виступали на мітингах і зборах трудящих столиці. В прийнятих резолюціях одностайно відмічалось, що самовіддана боротьба передовиків соціалістичного змагання знайде гідне наслідування не лише серед московських робітників, а й робітників усього Радянського Союзу.
Таким чином, заклик луганчан «П'ятирічка - за чотири роки!» знайшов живий відгук у трудящих усієї країни і незабаром став найважливішим політичним лозунгом тих років.
Соціалістичне змагання відіграло величезну роль у боротьбі трудящих Луганська за індустріалізацію. Одним з яскравих прикладів трудової доблесті і героїзму була реконструкція заводу ім. Жовтневої революції, створення яа базі старого паровозобудівного заводу по суті нового підприємства - велетня вітчизняного локомотивобудування.
Центральний Комітет партії і Радянський уряд надавали великого значення генеральній реконструкції підприємства, яка почалася ще в 1927 році, але повною мірою розгорнулась в роки п'ятирічки. В цей час на будівництві