Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Перший гурток лікнепу на паровозобудівному заводі створив у 1921 році інженер П. І. Манковський. Його приклад наслідували інженер О. Єременко, механік М. Лозовий, службовець В. Іванова, диспетчер М. Синицин, які з гордістю називали себе культармійцями. Діяльністю заводської школи
лікнепу зацікавилась Н. К. Крупська. В листах до керівників школи вона схвалювала їх прагнення поєднувати навчання робітників грамоті з їх політичним вихованням. За 20 з лишком років Манковський навчив грамоті 1059 чоловік.
Керуючись програмою партії, положеннями про єдину трудову школу, органи народної освіти перебудовують шкільну справу. Ця робота проходила в надзвичайно важких умовах, викликаних наслідками імперіалістичної і громадянської воєн та воєнної інтервенції. До початку 1921 року у місті було 12 шкіл, в яких навчалося близько 3 тис. учнів. Через нестачу коштів деякі школи утримувались промисловими підприємствами, профспілковими організаціями і навіть на кошти батьків. Не вистачало учителів, не було навчальних посібників і програм. Школи працювали в погано пристосованих для нормальних занять приміщеннях. Діти навчалися в три зміни. Зарплата вчителям видавалася з великим запізненням. Молода Радянська держава прагне знайти необхідні кошти для того, щоб поліпшити матеріальне становище народних учителів, відкрити шлях до знань усім дітям шкільного віку. В 1925/26 навчальному році в місті працювало 13 семирічних трудових шкіл і одна початкова. Всього навчалося 7 тис. дітей. Процес навчання і виховання здійснювали 263 педагоги.
Підприємства міста були зацікавлені в підготовці кадрів кваліфікованих, грамотних робітників. Створюються перші школи фабрично-заводського учнівства. Дві такі школи з чотирирічним строком навчання в 1923-1924 рр. працювали на заводі імені Жовтневої революції і на патронному заводі. В них навчалося 294 чоловіка, в основному діти робітників. У наступному році на підприємствах Луганська вже налічувалось 5 шкіл фабзавучу, де навчалося 683 чоловіка.
Перший робітничий факультет відкрився в Луганську в березні 1921 року. Спочатку він називався робітничим університетом. У телеграмі на ім'я В. І. Леніна шкільна рада так формулювала завдання учбового закладу: «Дати добре навчені кадри працівників Радянської республіки для відбудови зруйнованого народного
господарства, як запоруку економічного і культурного відродження соціалістичної держави».
В 1923 році в Луганську був створений Донецький інститут народної освіти (ДІЛО) - перший педагогічний вищий учбовий заклад у Донбасі.
До кінця відбудовного періоду (1925 р.) в місті був один інститут і 4 технікуми: індустріальний, сільськогосподарський, соціально-економічний і вечірній індустріальний, два робітфаки - індустріально-технічний і педагогічний, 4 профшколи - індустріальні, соціально-економічна і художня. В цих учбових закладах навчалось 1759 чоловік. Заняття вели 187 викладачів.
Все більше розгорталася і культурно-освітня робота. В Луганську вже працювало 5 клубів, 59 драматичних колективів, 7 бібліотек, в яких налічувалось 65 тис. книг, 4 кінотеатри і краєзнавчий музей.
Восени 1922 року в Народному будинку (колишній гірничо-комерційний клуб) на Пушкінській вулиці почалися спектаклі першого в Донбасі радянського професіонального театру. Цікава історія виникнення цього творчого колективу.
В 1921 році професіональний актор комуніст Г. С. Свободін був делегатом X з'їзду партії. Під час перерви між засіданнями В. І. Ленін завів розмову з Свободіним, запросив його до себе додому, познайомив з Н. К. Крупською. Ленін виявив великий інтерес до театрального мистецтва робітничих центрів, висловив ряд важливих думок про його дальший розвиток. Окрилений цією, зустріччю, з путівкою ЦК партії приїхав Свободін у Луганськ. Він став організатором, артистом і режисером театру «Шахтарка Донбасу», який знайомив робітників Луганська і Алчевська, шахтарів Брянки, Успенки, Красного Луча, Горлівки і Попасної з п'єсами радянських драматургів, з творами російських, українських та іноземних класиків.
Луганськ
Сторінка 18 з 36
відкриваються пункти лікнепу, був організований запис бажаючих вчитися. В 1925 році в Луганську вже налічувалось 33 школи по ліквідації неписьменності, в яких навчалось 1467 чоловік.Перший гурток лікнепу на паровозобудівному заводі створив у 1921 році інженер П. І. Манковський. Його приклад наслідували інженер О. Єременко, механік М. Лозовий, службовець В. Іванова, диспетчер М. Синицин, які з гордістю називали себе культармійцями. Діяльністю заводської школи
Керуючись програмою партії, положеннями про єдину трудову школу, органи народної освіти перебудовують шкільну справу. Ця робота проходила в надзвичайно важких умовах, викликаних наслідками імперіалістичної і громадянської воєн та воєнної інтервенції. До початку 1921 року у місті було 12 шкіл, в яких навчалося близько 3 тис. учнів. Через нестачу коштів деякі школи утримувались промисловими підприємствами, профспілковими організаціями і навіть на кошти батьків. Не вистачало учителів, не було навчальних посібників і програм. Школи працювали в погано пристосованих для нормальних занять приміщеннях. Діти навчалися в три зміни. Зарплата вчителям видавалася з великим запізненням. Молода Радянська держава прагне знайти необхідні кошти для того, щоб поліпшити матеріальне становище народних учителів, відкрити шлях до знань усім дітям шкільного віку. В 1925/26 навчальному році в місті працювало 13 семирічних трудових шкіл і одна початкова. Всього навчалося 7 тис. дітей. Процес навчання і виховання здійснювали 263 педагоги.
Підприємства міста були зацікавлені в підготовці кадрів кваліфікованих, грамотних робітників. Створюються перші школи фабрично-заводського учнівства. Дві такі школи з чотирирічним строком навчання в 1923-1924 рр. працювали на заводі імені Жовтневої революції і на патронному заводі. В них навчалося 294 чоловіка, в основному діти робітників. У наступному році на підприємствах Луганська вже налічувалось 5 шкіл фабзавучу, де навчалося 683 чоловіка.
Перший робітничий факультет відкрився в Луганську в березні 1921 року. Спочатку він називався робітничим університетом. У телеграмі на ім'я В. І. Леніна шкільна рада так формулювала завдання учбового закладу: «Дати добре навчені кадри працівників Радянської республіки для відбудови зруйнованого народного
господарства, як запоруку економічного і культурного відродження соціалістичної держави».
В 1923 році в Луганську був створений Донецький інститут народної освіти (ДІЛО) - перший педагогічний вищий учбовий заклад у Донбасі.
До кінця відбудовного періоду (1925 р.) в місті був один інститут і 4 технікуми: індустріальний, сільськогосподарський, соціально-економічний і вечірній індустріальний, два робітфаки - індустріально-технічний і педагогічний, 4 профшколи - індустріальні, соціально-економічна і художня. В цих учбових закладах навчалось 1759 чоловік. Заняття вели 187 викладачів.
Все більше розгорталася і культурно-освітня робота. В Луганську вже працювало 5 клубів, 59 драматичних колективів, 7 бібліотек, в яких налічувалось 65 тис. книг, 4 кінотеатри і краєзнавчий музей.
Восени 1922 року в Народному будинку (колишній гірничо-комерційний клуб) на Пушкінській вулиці почалися спектаклі першого в Донбасі радянського професіонального театру. Цікава історія виникнення цього творчого колективу.
В 1921 році професіональний актор комуніст Г. С. Свободін був делегатом X з'їзду партії. Під час перерви між засіданнями В. І. Ленін завів розмову з Свободіним, запросив його до себе додому, познайомив з Н. К. Крупською. Ленін виявив великий інтерес до театрального мистецтва робітничих центрів, висловив ряд важливих думок про його дальший розвиток. Окрилений цією, зустріччю, з путівкою ЦК партії приїхав Свободін у Луганськ. Він став організатором, артистом і режисером театру «Шахтарка Донбасу», який знайомив робітників Луганська і Алчевська, шахтарів Брянки, Успенки, Красного Луча, Горлівки і Попасної з п'єсами радянських драматургів, з творами російських, українських та іноземних класиків.