Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Свято шанують трудящі міста пам'ять тих, хто віддав життя за владу Рад. Імена О. Я. Пархоменка, Д. Ф. Рудя, П. Й. Цупова та його синів, братів Махових і багатьох інших героїв вирізьблено на гранітних плитах пам'ятника Борцям революції, спорудженого в Луганську, їх іменами названо підприємства, площі, вулиці.
Безсмертний подвиг луганських робітників у роки громадянської війни - одна з яскравих сторінок історії Радянської держави. Йому присвячено багато творів радянської художньої літератури. Мужність і героїзм синів і дочок Луганська оспівали О. Толстой і В. Іванов, К. Симонов і М. Матусовський, М. Бажан і М. Упеник.
У грудні 1920 року постановою сесії Донгубвиконкому райони Донецької губернії було перейменовано у повіти. Луганськ стає центром великого повіту, який включав у себе 8 районів: Алчевський, Кадіївський, Луганський, Нижньотеплівський, Слов'яносербський, Миколаївський (пізніше Новосвітлівський), Сорокинський і Успенський.
Після вигнання інтервентів і білогвардійців з території України партійні організації міста, органи Радянської влади спрямовують свої зусилля на якнайшвидше подолання економічної розрухи. Місто все ще перебувало в тяжкому становищі. В червні 1921 року повітовий виконком доводив до відома губвиконкому, що в Луганську є лише 800 пудів хліба, якого вистачить для лікарень і дитячих будинків на шість днів. Тільки 60 проц. робітників патронного і паровозобудівного заводів вдалося забезпечити продовольством. Багато робітників пішли в села. Заводам і фабрикам не вистачало кваліфікованих кадрів. На початку 1921 року на паровозобудівному заводі працювало лише 2282 чоловіки, тобто майже в два рази менше, ніж напередодні першої світової війни.
Комуністична партія і Радянський уряд вживають надзвичайних заходів до якнайшвидшої відбудови Донецького басейну. В Донбас, в тому числі в Луганськ, направляють продовольство, технічне устаткування, командирують досвідчених спеціалістів.
Якнайшвидшій відбудові економіки міста сприяла нова економічна політика Радянської держави, схвалена в березні 1921 року X з'їздом РКП(б). Посилення особистої заінтересованості селян у розвитку свого господарства привело до піднесення сільськогосподарського виробництва в Луганському повіті. Це дозволило поліпшити
продовольче становище міста. Робітники почали повертатися на підприємства. Заводи посилюють допомогу селянству в соціалістичному перетворенні села. Тільки в одному механічному цеху паровозобудівного заводу в березні 1921 року було відремонтовано 7 тракторів, провадився ремонт плугів, сівалок, косарок та іншого сільськогосподарського реманенту.
Кожний новий трудовий успіх досягався колективами промислових підприємств ціною величезного напруження всіх сил. 20-і роки увійшли в історію Луганська як роки небувалого піднесення трудового ентузіазму і народної ініціативи. На заводах і фабриках міста множаться ряди героїв праці, раціоналізаторів і винахідників.
Звістка про смерть засновника партії і Радянської держави В. І. Леніна гострим болем відгукнулась у серцях луганчан. ЗО січня газета «Правда» повідомляла про великі траурні демонстрації, що відбулися в Луганську, ЇОзівці та інших містах Донбасу. Масовим вступом до Комуністичної партії відповіли робітники на ленінський призов. На заводі ім. Жовтневої революції, в лютому в ряди комуністів вступило 140 робітників, а всього по Луганському округу було подано понад 2 тис. заяв. Комуністи міста ще тісніше згуртувалися навколо ленінського ЦК, взяли активну участь у боротьбі з троцькістською опозицією. Так, збори активу Луганської партійної
Луганськ
Сторінка 16 з 36
Високо був оцінений подвиг синів і дочок Луганська в роки громадянської війни. 16 травня 1924 року Президія Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету ухвалила: «Беручи до уваги великі революційні заслуги перед Союзом РСР робітників міста Луганська, які виявилися в захисті Радянської влади і пролетарської революції від контрреволюційних наступів у 1917-1918-1919-1920 роках, нагородити луганських робітників орденом Червоного Прапора». 6 червня 1924 року Президія ЦВК Союзу РСР затвердила постанову про нагородження орденом Червоного Прапора міста Луганськa. Свято шанують трудящі міста пам'ять тих, хто віддав життя за владу Рад. Імена О. Я. Пархоменка, Д. Ф. Рудя, П. Й. Цупова та його синів, братів Махових і багатьох інших героїв вирізьблено на гранітних плитах пам'ятника Борцям революції, спорудженого в Луганську, їх іменами названо підприємства, площі, вулиці.
Безсмертний подвиг луганських робітників у роки громадянської війни - одна з яскравих сторінок історії Радянської держави. Йому присвячено багато творів радянської художньої літератури. Мужність і героїзм синів і дочок Луганська оспівали О. Толстой і В. Іванов, К. Симонов і М. Матусовський, М. Бажан і М. Упеник.
У грудні 1920 року постановою сесії Донгубвиконкому райони Донецької губернії було перейменовано у повіти. Луганськ стає центром великого повіту, який включав у себе 8 районів: Алчевський, Кадіївський, Луганський, Нижньотеплівський, Слов'яносербський, Миколаївський (пізніше Новосвітлівський), Сорокинський і Успенський.
Після вигнання інтервентів і білогвардійців з території України партійні організації міста, органи Радянської влади спрямовують свої зусилля на якнайшвидше подолання економічної розрухи. Місто все ще перебувало в тяжкому становищі. В червні 1921 року повітовий виконком доводив до відома губвиконкому, що в Луганську є лише 800 пудів хліба, якого вистачить для лікарень і дитячих будинків на шість днів. Тільки 60 проц. робітників патронного і паровозобудівного заводів вдалося забезпечити продовольством. Багато робітників пішли в села. Заводам і фабрикам не вистачало кваліфікованих кадрів. На початку 1921 року на паровозобудівному заводі працювало лише 2282 чоловіки, тобто майже в два рази менше, ніж напередодні першої світової війни.
Комуністична партія і Радянський уряд вживають надзвичайних заходів до якнайшвидшої відбудови Донецького басейну. В Донбас, в тому числі в Луганськ, направляють продовольство, технічне устаткування, командирують досвідчених спеціалістів.
Якнайшвидшій відбудові економіки міста сприяла нова економічна політика Радянської держави, схвалена в березні 1921 року X з'їздом РКП(б). Посилення особистої заінтересованості селян у розвитку свого господарства привело до піднесення сільськогосподарського виробництва в Луганському повіті. Це дозволило поліпшити
продовольче становище міста. Робітники почали повертатися на підприємства. Заводи посилюють допомогу селянству в соціалістичному перетворенні села. Тільки в одному механічному цеху паровозобудівного заводу в березні 1921 року було відремонтовано 7 тракторів, провадився ремонт плугів, сівалок, косарок та іншого сільськогосподарського реманенту.
Кожний новий трудовий успіх досягався колективами промислових підприємств ціною величезного напруження всіх сил. 20-і роки увійшли в історію Луганська як роки небувалого піднесення трудового ентузіазму і народної ініціативи. На заводах і фабриках міста множаться ряди героїв праці, раціоналізаторів і винахідників.
Звістка про смерть засновника партії і Радянської держави В. І. Леніна гострим болем відгукнулась у серцях луганчан. ЗО січня газета «Правда» повідомляла про великі траурні демонстрації, що відбулися в Луганську, ЇОзівці та інших містах Донбасу. Масовим вступом до Комуністичної партії відповіли робітники на ленінський призов. На заводі ім. Жовтневої революції, в лютому в ряди комуністів вступило 140 робітників, а всього по Луганському округу було подано понад 2 тис. заяв. Комуністи міста ще тісніше згуртувалися навколо ленінського ЦК, взяли активну участь у боротьбі з троцькістською опозицією. Так, збори активу Луганської партійної