Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Посилюється вплив комуністів у профспілках, провадиться велика робота по залученню робітників і службовців до профспілок, діяльність яких перебудовується відповідно до нових господарських проблем.
Багато уваги приділяють партійні органи роботі з молоддю, створенню комсомольських організацій. Численні групи і об'єднання молоді виникали стихійно. Необхідно було спрямувати їх у русло молодіжного комуністичного руху. Райпартком виділяє організаторів комсомолу, допомагає ініціативній молодіжній групі провести необхідну підготовчу роботу.
Важливу роль відіграло рішення І губернської партійної конференції про направлення всіх членів партії віком до 23 років на роботу в комсомол.
Величезне значення для партійного, радянського будівництва в Луганську, виховання кадрів партійних, радянських, господарських, профспілкових, комсомольських працівників, розгортання організаторської і політичної роботи в масах мало те, що Луганськ у 1920 році був центром Донецької губернії. Тут діяло з 13 січня 1920 року губернське бюро КП(б)У, а після першої губернської партійної конференції, яка відбулася 22-23 лютого, - губернський комітет КП(б)У. Перші заходи Радянської влади в Донецькій губернії проводились в життя під керівництвом губревкому (голова - В. П. Антонов-Саратовський). З 21 по 25 квітня в Луганську проходив губернський з'їзд Рад, на якому головою Донецького губвиконкому був обраний Ф. А. Сергєєв (Артем), направлений у Донбас Центральним Комітетом РКП(б). Губернський з'їзд комсомолу, що відбувся 16 квітня, завершив оформлення Донецької комсомольської організації.
Відповідальні працівники губернських організацій і установ були прикріплені до комосередків підприємств, брали діяльну участь у партійній, радянській, комсомольській роботі.
Губернським центром Луганськ залишався майже до кінця 1920 року. З 27 листопада всі губернські установи були переведені у Бахмут (нині Артемівськ).
Партійним організаціям Луганська, місцевим органам Радянської влади в 1920 році доводилось діяти у винятково складних умовах громадянської війни і господарської розрухи. Багато заводів і фабрик було закрито через відсутність необхідних коштів, сировини, палива, кваліфікованої робочої сили. На паровозобудівному заводі в січні 1920 року відновили роботу тільки три цехи. Устаткування вимагало серйозного ремонту.
Зазнаючи величезних труднощів, трудящі Луганська віддавали всі сили справі розгрому ворога, героїчно працювали над відбудовою народного господарства.
На заклик губвиконкому, губкому партії і губернської ради професійних спілок у Луганську проводяться тижні допомоги фронту, під час яких було організовано збирання теплих речей, білизни і взуття для воїнів Червоної Армії. На заводах і фабриках було подовжено робочий день для випуску більшої кількості зброї, боєприпасів тощо, організовано суботники по розчищенню територій заводів, навантажуванню і розвантажуванню вагонів і т. д. Тільки в червні 1920 року в комуністичних суботниках взяло участь 2586 чоловік (1336 комуністів і 1250 безпартійних).
Ціною величезного напруження сил луганчани вводять до ладу діючих заводи і фабрики, добиваються підвищення продуктивності праці. Патронний завод уже в травні 1920 року давав таку ж кількість продукції, як і в 1916 році. Паровозобудівний завод через місяць після визволення міста від денікінців почав ремонт бронепоїздів і паровозів. За рік після визволення робітники заводу, показуючи зразки трудової доблесті, збудували 9 паровозів і капітально відремонтували ЗІ. Відбудовувалися й інші підприємства міста.
Голова ВЦВК М. І. Калінін, який прибув у Луганськ 27 серпня 1920 року з агітпоїздом «Октябрьская революция», у своїх виступах перед робітниками паровозобудівного заводу, а також на об'єднаних засіданнях губернського та районних виконкомів, правлінь профспілок і фабзавкомів характеризував Луганськ як одну з фортець Радянської влади.
На кінець 1920 року основні сили інтервентів і білогвардійців було розбито. Країна приступила до мирного соціалістичного будівництва.
Луганськ
Сторінка 15 з 36
виходила в Луганську, повідомляла про те, що під час виборів до Луганської Ради обрано 93 комуністи, 11 безпартійних, 1 меншовик, 1 есер.Посилюється вплив комуністів у профспілках, провадиться велика робота по залученню робітників і службовців до профспілок, діяльність яких перебудовується відповідно до нових господарських проблем.
Багато уваги приділяють партійні органи роботі з молоддю, створенню комсомольських організацій. Численні групи і об'єднання молоді виникали стихійно. Необхідно було спрямувати їх у русло молодіжного комуністичного руху. Райпартком виділяє організаторів комсомолу, допомагає ініціативній молодіжній групі провести необхідну підготовчу роботу.
Важливу роль відіграло рішення І губернської партійної конференції про направлення всіх членів партії віком до 23 років на роботу в комсомол.
Величезне значення для партійного, радянського будівництва в Луганську, виховання кадрів партійних, радянських, господарських, профспілкових, комсомольських працівників, розгортання організаторської і політичної роботи в масах мало те, що Луганськ у 1920 році був центром Донецької губернії. Тут діяло з 13 січня 1920 року губернське бюро КП(б)У, а після першої губернської партійної конференції, яка відбулася 22-23 лютого, - губернський комітет КП(б)У. Перші заходи Радянської влади в Донецькій губернії проводились в життя під керівництвом губревкому (голова - В. П. Антонов-Саратовський). З 21 по 25 квітня в Луганську проходив губернський з'їзд Рад, на якому головою Донецького губвиконкому був обраний Ф. А. Сергєєв (Артем), направлений у Донбас Центральним Комітетом РКП(б). Губернський з'їзд комсомолу, що відбувся 16 квітня, завершив оформлення Донецької комсомольської організації.
Відповідальні працівники губернських організацій і установ були прикріплені до комосередків підприємств, брали діяльну участь у партійній, радянській, комсомольській роботі.
Губернським центром Луганськ залишався майже до кінця 1920 року. З 27 листопада всі губернські установи були переведені у Бахмут (нині Артемівськ).
Партійним організаціям Луганська, місцевим органам Радянської влади в 1920 році доводилось діяти у винятково складних умовах громадянської війни і господарської розрухи. Багато заводів і фабрик було закрито через відсутність необхідних коштів, сировини, палива, кваліфікованої робочої сили. На паровозобудівному заводі в січні 1920 року відновили роботу тільки три цехи. Устаткування вимагало серйозного ремонту.
Зазнаючи величезних труднощів, трудящі Луганська віддавали всі сили справі розгрому ворога, героїчно працювали над відбудовою народного господарства.
На заклик губвиконкому, губкому партії і губернської ради професійних спілок у Луганську проводяться тижні допомоги фронту, під час яких було організовано збирання теплих речей, білизни і взуття для воїнів Червоної Армії. На заводах і фабриках було подовжено робочий день для випуску більшої кількості зброї, боєприпасів тощо, організовано суботники по розчищенню територій заводів, навантажуванню і розвантажуванню вагонів і т. д. Тільки в червні 1920 року в комуністичних суботниках взяло участь 2586 чоловік (1336 комуністів і 1250 безпартійних).
Ціною величезного напруження сил луганчани вводять до ладу діючих заводи і фабрики, добиваються підвищення продуктивності праці. Патронний завод уже в травні 1920 року давав таку ж кількість продукції, як і в 1916 році. Паровозобудівний завод через місяць після визволення міста від денікінців почав ремонт бронепоїздів і паровозів. За рік після визволення робітники заводу, показуючи зразки трудової доблесті, збудували 9 паровозів і капітально відремонтували ЗІ. Відбудовувалися й інші підприємства міста.
Голова ВЦВК М. І. Калінін, який прибув у Луганськ 27 серпня 1920 року з агітпоїздом «Октябрьская революция», у своїх виступах перед робітниками паровозобудівного заводу, а також на об'єднаних засіданнях губернського та районних виконкомів, правлінь профспілок і фабзавкомів характеризував Луганськ як одну з фортець Радянської влади.
На кінець 1920 року основні сили інтервентів і білогвардійців було розбито. Країна приступила до мирного соціалістичного будівництва.