Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
На кінець відбудовного періоду (1925 рік) в Луганську було 12 великих державних підприємств, у тому числі паровозобудівний, емалювальний, пилонасікальний, ливарно-механічний заводи, текстильна фабрика
приводних пасів, швейна фабрика, друкарня, електростанція та інші, де було зайнято більше як 13 тис. трудящих; 6 кооперативних підприємств: цегельно-черепичний завод, макаронна фабрика, хлібопекарня та інші, а також 6 приватних підприємств. Якщо державні підприємства випустили за рік продукції на суму понад 21 млн. крб., то обсяг виробництва промислових підприємств приватного сектора становив лише 745 тис. карбованців.
Успішно проходив процес витіснення приватного капіталу і в галузі торгівлі. Ленінський лозунг «вчитися торгувати» наполегливо перетворювався в життя. У звіті Луганського окрвиконкому за 1924 рік відмічалось, що встановлення твердого курсу карбованця вибило грунт з-під ніг приватних торговців. Оптова торгівля перебувала в руках державних органів і кооперації.
В підриві дрібної приватної торгівлі велику роль відіграв єдиний робітничий багатолавковий кооператив. У 1923 році його пайовиками було 60 проц. робітників Луганська.
В цей період у Луганську виникають різні кооперативні товариства, які були одним з важливих засобів боротьби з безробіттям, викликаним напливом у місто сільської бідноти, сприяли розвиткові багатьох галузей економіки, поліпшенню побутового обслуговування населення, витісненню приватних підприємців. 43 кооперативних товариства було в місті в 1925 році, в тому числі споживчі, житлово-орендні, житлово-кооперативні, кустарно-промислові, кооперативи по збуту праці тощо.
Діяльність житлових кооперативів мала велике значення в умовах гострої житлової кризи. Вони починають будівництво дво- і триповерхових будинків для робітників. Держава всемірно сприяє розвиткові кооперативного та індивідуального житлового будівництва.
Місто все ще залишалося невпорядкованим. Не було водопроводу і каналізації. Побудована в 1913 році малопотужна електростанція могла освітити лише третину міста. З усіх вулиць замощено було ледве сьому частину їх. Зелених насаджень було дуже мало.
Хоч масштаби міського будівництва були поки що мізерними, місто починає поступово змінювати свій вигляд: у центрі міста з'являються перші заасфальтовані дороги і тротуари, споруджуються мости через річку Лугань. Активну участь у благоустрої, озелененні міста бере громадськість.
Трудящі Луганська все ширше користуються плодами соціальних перетворень. На підприємствах поліпшується техніка безпеки, видається спецодяг і спецхарчування, система колективних договорів дає можливість профспілковим організаціям добиватися поліпшення умов праці і побуту робітників, розвивається соціальне страхування, запроваджуються відпустки для трудящих, скорочується робочий тиждень, особливу турботу проявляє Радянська держава про жінку-робітницю.
Ще в 1920 році будинок поміщика Голуба в селі Весела Гора на Сіверському Дінці був переобладнаний під будинок відпочинку для робітників луганських під
приємств. Організовується будинок відпочинку «Лиса Гора», відкриваються нічні санаторії, профілакторії. В 1923 році близько 500 робітників лікувалися і відпочивали в санаторіях і будинках відпочинку.
Розширюється мережа медичних закладів. У 1925 році в Луганську було вже 5 амбулаторій, поліклінік, медпунктів, 4 аптеки, 5 лікарень і родильний будинок, в яких працювали 31 лікар і більш як 100 чоловік середнього медичного персоналу. Відкриваються дитячі поліклініки, жіночі консультації, ясла, дитячі садки і будинки дитини. Народжувалась нова, радянська система охорони здоров'я, відмітною рисою якої була широка профілактична діяльність, боротьба з соціальними захворюваннями, впровадження санітарії і гігієни в побут трудящих.
Відповідно до ленінського плану побудови соціалізму в країні послідовно здійснюється культурна революція. Величезна робота по ліквідації неписьменності серед населення лягла на плечі професійних спілок, органів народної освіти. В Луганську проводиться широка агітаційна кампанія,
Луганськ
Сторінка 17 з 36
організації, що відбулися 26 листопада 1924 року, в одностайно прийнятій резолюції різко засудили будь-які спроби ревізії основ ленінізму.На кінець відбудовного періоду (1925 рік) в Луганську було 12 великих державних підприємств, у тому числі паровозобудівний, емалювальний, пилонасікальний, ливарно-механічний заводи, текстильна фабрика
Успішно проходив процес витіснення приватного капіталу і в галузі торгівлі. Ленінський лозунг «вчитися торгувати» наполегливо перетворювався в життя. У звіті Луганського окрвиконкому за 1924 рік відмічалось, що встановлення твердого курсу карбованця вибило грунт з-під ніг приватних торговців. Оптова торгівля перебувала в руках державних органів і кооперації.
В підриві дрібної приватної торгівлі велику роль відіграв єдиний робітничий багатолавковий кооператив. У 1923 році його пайовиками було 60 проц. робітників Луганська.
В цей період у Луганську виникають різні кооперативні товариства, які були одним з важливих засобів боротьби з безробіттям, викликаним напливом у місто сільської бідноти, сприяли розвиткові багатьох галузей економіки, поліпшенню побутового обслуговування населення, витісненню приватних підприємців. 43 кооперативних товариства було в місті в 1925 році, в тому числі споживчі, житлово-орендні, житлово-кооперативні, кустарно-промислові, кооперативи по збуту праці тощо.
Діяльність житлових кооперативів мала велике значення в умовах гострої житлової кризи. Вони починають будівництво дво- і триповерхових будинків для робітників. Держава всемірно сприяє розвиткові кооперативного та індивідуального житлового будівництва.
Місто все ще залишалося невпорядкованим. Не було водопроводу і каналізації. Побудована в 1913 році малопотужна електростанція могла освітити лише третину міста. З усіх вулиць замощено було ледве сьому частину їх. Зелених насаджень було дуже мало.
Хоч масштаби міського будівництва були поки що мізерними, місто починає поступово змінювати свій вигляд: у центрі міста з'являються перші заасфальтовані дороги і тротуари, споруджуються мости через річку Лугань. Активну участь у благоустрої, озелененні міста бере громадськість.
Трудящі Луганська все ширше користуються плодами соціальних перетворень. На підприємствах поліпшується техніка безпеки, видається спецодяг і спецхарчування, система колективних договорів дає можливість профспілковим організаціям добиватися поліпшення умов праці і побуту робітників, розвивається соціальне страхування, запроваджуються відпустки для трудящих, скорочується робочий тиждень, особливу турботу проявляє Радянська держава про жінку-робітницю.
Ще в 1920 році будинок поміщика Голуба в селі Весела Гора на Сіверському Дінці був переобладнаний під будинок відпочинку для робітників луганських під
приємств. Організовується будинок відпочинку «Лиса Гора», відкриваються нічні санаторії, профілакторії. В 1923 році близько 500 робітників лікувалися і відпочивали в санаторіях і будинках відпочинку.
Розширюється мережа медичних закладів. У 1925 році в Луганську було вже 5 амбулаторій, поліклінік, медпунктів, 4 аптеки, 5 лікарень і родильний будинок, в яких працювали 31 лікар і більш як 100 чоловік середнього медичного персоналу. Відкриваються дитячі поліклініки, жіночі консультації, ясла, дитячі садки і будинки дитини. Народжувалась нова, радянська система охорони здоров'я, відмітною рисою якої була широка профілактична діяльність, боротьба з соціальними захворюваннями, впровадження санітарії і гігієни в побут трудящих.
Відповідно до ленінського плану побудови соціалізму в країні послідовно здійснюється культурна революція. Величезна робота по ліквідації неписьменності серед населення лягла на плечі професійних спілок, органів народної освіти. В Луганську проводиться широка агітаційна кампанія,