Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Свердловськ

Сторінка 7 з 13
Вальянове і Дар'ївка иідірвали залізничний ешелон з продовольством для окупаційних військ.
Через вчительку Лідію Бабарицьку, яка зуміла влаштуватись у госпіталі при таборі військовополонених, підпільники встановили зв'язок з в'язнями табору, розробили разом з ними план захоплення табору і створення з військовополонених бойового партизанського загону. Водночас вони збирали по селах зброю, переправили комсомолку О. Череповську-Пономарьову через лінію фронту, щоб встановити зв'язок з діючою
Червоною Армією та координувати свої бойові операції. Однак гестапівцям вдалось викрити і заарештувати більшість підпільників - учасників молодіжної та інших груп. На квартирі Г. І. Романченка було схоплено комуністів В. Буханька, Ф. Багнюка. В гестапо попав і М. Григор'єв, який, влаштувавшись поліцаєм, здійснював зв'язок «Молодої гвардії» Краснодона з підпільниками Свердловська.
Та ніякі тортури й катування не зломили волю народних месників. До останнього
подиху були вірні вони Батьківщині, Комуністичній партії, що виховала їх. Слюсар Григорій Бережний, танкіст, якому на допитах фашисти відбили легені, на стіні камери намалював танк і написав своєю кров'ю: «Смерть німецьким окупантам!» Вчителька Лідія Бабарицька 26 січня 1943 року цвяхом на стіні камери викарбувала: «Сьогоднішній день - день мого 20-ліття відзначається тим, що я йду вмирати за Батьківщину».
Відступаючи під разючими ударами славної Червоної Армії на захід, окупанти поспішали чинити свої мерзенні діла. Вони вивезли на каторгу до Німеччини понад 4,5 тис. чол., спалили 7 шкіл, 3 лікарні, Палац культури, 3 клуби. Зруйнували маслозавод, 2 млини, вагонне депо, залізничну станцію і багато житлових будинків. Загальна сума шкоди, заподіяної окупантами Свердловську, становила в старому обчисленні близько мільярда карбованців. За 30 тижнів «нового порядку» фашисти замучили і розстріляли 377 патріотів.
17 лютого 1943 року частини 5-ї танкової армії визволили Свердловськ від окупантів. З шурфа шахти № 3 вийнято 62 тіла замучених фашистами патріотів і з належними почестями поховано в братській могилі в центральному парку міста.
Багато воїнів із Свердловська героїчно боролися з ворогом на різних фронтах Вітчизняної війни. Так, наприклад, в складі 395 стрілецької шахтарської дивізії прославився в боях під Маріуполем колишній начальник дільниці шахти 23-річний командир стрілецького підрозділу Анатолій Хібало. Разом з своїми бійцями він стояв до останнього, фашистські танки не пройшли. Мужнього командира посмертно нагороджено орденом Леніна. По всьому Міуському фронту у 1943 році йшла слава і про Максима Бриксіна. Свердловський шахтар змінив відбійний молоток на гвинтівку снайпера і вже в травні 1943 року мав на особистому рахунку 163 знищених гітлерівці.
Багато славних імен воїнів з Свердловська вписано в історію Великої Вітчизняної війни 1941 - 1945 років. Серед сотень нагороджених орденами і медалями патріотів фронту 165 комуністів. Звання двічі Героя Радянського Союзу удостоєний колишній машиніст врубової машини шахти ім. Свердлова гвардії майор М. І. Горюшкін. Першу Золоту Зірку він одержав у січні 1944 року за форсування Дніпра й утримання зайнятого плацдарму, другу - у квітні 1945 року за сміливий маневр танковим підрозділом на річці Одер, що забезпечив швидку переправу й успішне просування підрозділів Червоної Армії вглиб німецької оборони. Загинув двічі Герой Радянського Союзу М. І. Горюшкін після закінчення війни, внаслідок нещасного випадку. Бронзовий бюст його у 1950 році встановлено тут біля входу до майдану Миру, його ім'я присвоєно школі, де він навчався, та одній з вулиць Свердловська.
Населення міста глибоко шанує пам'ять й інших воїнів-гвардійців: старшого лейтенанта В. Л. Арістова, майорів П. Н. Решетіна і С. Д. Фокіна, підполковників П. Ф. Балакирєва та П. А. Ларіонова. В центрі міста, на майдані Миру височить пам'ятник-обеліск Слави, споруджений до 20-ліття Перемоги над фашистськими загарбниками.
Після визволення в місті не вистачало продуктів харчування й одягу, не було води, електроенергії. Гриміли вибухи фашистських мін і фугасів, закладених ворогом у найнесподіваніших місцях. Та ніщо не могло зломити волю шахтарів до повної перемоги над фашизмом, до боротьби за відродження шахтарської слави Донбасу. Відновили свою діяльність райком