Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Свердловськ

вугілля, то на початок 1925 року видобуток майже подвоївся. На шахті ім. Свердлова (кол. рудні кн. Юсупової) у 1925 році 29 проц. антрациту підрубувалось за допомогою врубових машин. До шахт підводився електрострум від державної мережі, прокладались залізничні шляхи, на 5 підприємствах будувались механічні сортувалки.
З перших років мирного будівництва соціалізму довжанські гірники виявили себе ініціаторами впровадження нового і передового. Вони не тільки успішно освоювали техніку вуглевидобутку важкими врубовими машинами американських заводів «Суліван», але й першими в Донбасі у 1925 році механізували доставку вугілля вздовж очисного вибою, використовуючи для цього металеві листи. Було покладено початок ліквідації пекельної професії, породженої капіталізмом,- професії «саночника». Ця новина швидко облетіла Донбас, підштовхнула інженерно-технічну думку радянських конструкторів на створення конвейєрів, які згодом повністю ліквідували ручну працю на цій важкій і трудомісткій операції.
Зростали свідомість, ініціатива й активність робітничих мас. Ще в 1922 році в Шарапкиному та на станції Довжанська створено партійні осередки. Їхні лави поповнювали колишні фронтовики, кращі робітники.
Першим активним помічником комуністів і Рад у ті роки була молодь. Наприкінці 1922 року з найбільш активних представників її створюється комсомольська організація, яку очолив Олександр Дерев'янко.
Серед перших комсомольців були Катерина Бізина, Павло Соловйов, Роман Меделянов, Оксана Дерев'янко та ін. На початку наступного року осередок мав уже 30 юнаків і дівчат.
Для відродження шахт ще не вистачало робочих рук. Комуністи й комсомольці організовували масові суботники, в яких брали активну участь члени профспілки. Вони ремонтували і прокладали залізничні колії до шахт, навантажували вугілля, відбудовували підприємства, паровози.
Водночас з відбудовою народного господарства приділялась значна увага налагодженню роботи медичних, навчальних і культурно-освітніх закладів. Замість одного
приймального покою на 15 ліжок до революції, де лікувало лише два фельдшери, у 1923 році в Шарапкинському районі діяли три лікарні на 90 ліжок. При кожній з них були лікар, фельдшер і акушерка. Широко практикувалось відвідування лікарями хворих вдома. Наприклад, за 1926/27 господарський рік тільки по Довжанській поліклініці зареєстровано 1014 таких відвідувань.
У перебудованому приміщенні колишньої церковнопарафіяльної школи в Шарапкиному у 1922/23 навчальному році відкрито трудову семирічну школу, крім того, діяло на шахтах ще 9 початкових шкіл. Того ж року навчалось у школах 2100 дітей, працювало 25 вчителів.
З кінця 1924 року розгорнувся похід за ліквідацію неписьменності серед населення. Вже в лютому наступного року за парти сіло 715 неписьменних і 218 малописьменних громадян. Та державі, народному господарству дуже потрібні були і спеціалісти з вищою освітою. Чимало молодих гірників з Довжанки пішли вчитись на робітфаки, вступали до інститутів.
Створювались клуби, народні будинки, бібліотеки, читальні, самодіяльні театри, ленінські куточки тощо. Уже в 1922 році в Довжанці і Шарапкиному працювало 9 читалень і 3 робітничих клуби.
У 1926 році, наприклад, до членів клубу залучено 1301 чол., тобто 25,7 проц. трудящих. У клубах за рік було прочитано 220 лекцій, працювало 34 самодіяльних гуртки.
В розгортанні культурно-освітньої роботи на шахтах активну участь брали комсомол, профспілки. В 1927 році профспілковим членством охоплено тут 91,6 проц. шахтарів.
У 1926-1929 роках шахти Довжанського управління по механізації зарубки вугілля займали одне з перших місць у Донбасі. На кінець того періоду механічна зарубка вугілля на шахтах досягла 80 проц. На шахтах працювало 36 врубових
машин, 5 конвейєрів, 5 бурильних верстатів. Продуктивність праці зарубщика зросла з 2,5 до 42 т за зміну.
На початку 30-х рр. у Донбасі з'являється вітчизняна важка гірнича техніка. Одержала врубові машини і шахта ім. Войкова (кол. шахта Отто). Йдучи за прикладом Олексія Стаханова та Микити Ізотова, врубмашиніст шахти А. В.