Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
У 1935 році при шахті ім. Свердлова створено одне з найбільших вугільних об'єднань Донбасу - трест «Свердловвугілля». Наприкінці 30-х років на його шахтах працювало понад 12 тис. робітників, які добували щодоби 8 тис. т антрациту.
В зв'язку з розукрупненням Ровеньківського району Указом Президії Верховної Ради УРСР від 22 жовтня 1938 року селище Шарапкине, станцію Довжанську та інші населені пункти віднесено до молодого шахтарського селища шахти ім. Свердлова, яке виросло на пустирі за роки Радянської влади. Селище Свердловськ стало районним центром Свердловського району.
Велике будівництво культурно-побутових закладів проводилось тут. В 1939 році споруджено лікарню на 150 ліжок. У ній, а також у шести шахтних амбулаторіях працювало 17 лікарів і 152 фахівці з середньою медичною освітою. На території селища в 1938-1940 рр. працювало 7 середніх і 3 неповних середніх школи, розширилось відкрите 1936 року гірничопромислове училище. Населення обслуговували 24 клуби, 18 бібліотек. Тоді ж закладено селищний парк площею 5 гектарів.
На початку січня 1939 року створено райком партії, який об'єднав 37 первинних партійних організацій з 575 комуністами, а також райком комсомолу, що очолив 70 комсомольських організацій з 215 членами їх. Тоді ж вийшов перший номер районної газети «За стахановские темпы».
Зростали ряди ленінської партії, зростало трудове піднесення шахтарів селища. За 20 місяців (по лютий 1940 року) партійна організація Свердловська майже потроїлась. З квітня 1939 року на шахтах почало впроваджуватись металеве кріплення, яке разом з впровадженням циклічної роботи у вибоях і широким розмахом стахановського руху, дало чудові наслідки, різко піднесло видобуток вугілля по тресту.
За видатні успіхи у труді колектив шахти № 9 ім. В. І. Леніна - в 1939 році нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. Урядові нагороди одержала значна група шахтарів міста. Щодалі зростало місто. У 1939 році тут жило 37 тис. чол.
Почалась Вітчизняна війна. До лав Червоної Армії пішли тисячі шахтарів. У вересні 1941 року, коли ворог загрожував Донбасу, гірники Свердловська поповнювали лави 395 стрілецької шахтарської дивізії, яка формувалась у Луганську. Серед тисяч свердловчан, що йшли на фронт, було 788 комуністів. Понад 10 тис. чол. працювало на будівництві оборонних споруд. Незважаючи на те, що замість шахтарів, які пішли на фронт, у вибій спустились жінки, некваліфіковані робітники, яких тут же, по-фронтовому, швидко навчали гірницькій справі, видобуток вугілля не знизився. По тресту «Свердловвугілля» він зріс майже на 1000 т на добу.
Коли влітку 1942 року загроза захоплення окупантами Донбасу особливо стала відчутною, керівництво тресту і міста забезпечило евакуацію на схід майже 10 тис. мешканців та всього цінного шахтного обладнання, а також 92 тракторів, 27 комбайнів, деякі запаси вугілля та інше. Для боротьби з окупантами у порожому тилу було створено чотири підпільні групи.
Фашисти вступили у Свердловськ 20 липня 1942 року. З того дня тут почав діяти пресловутий «новий порядок». За появу на вулиці після 6 години вечора - розстріл, за невихід на роботу - розстріл, за переховування комуністів і євреїв - розстріл. Розстріл не загрожував лише тому, хто покірно вмирав з голоду. Примушуючи людей працювати по 15-16 годин на до%, окупанти не турбувались про їхнє харчування. Більше того, вони самі забирали у них все їстівне. Люди пухли з голоду, вмирали. Кого ж запідозрювали у нелояльності до фашистського режиму, в намірах чинити опір,- знищували. Та радянські патріоти вірили в перемогу, саботували розпорядження ворога, боролись з ним.
Активно діяла з перших днів окупації молодіжна група, яку очолював другий секретар райкому ЛКСМУ комуніст Г. І. Романченко. Народні месники зосереджували свою роботу на станції Довжанська. Вони руйнували ворожий телефонний зв'язок, підривали автотранспорт, спалювали фашистські склади. 6 грудня 1942 року між залізничними станціями
Свердловськ
Сторінка 6 з 13
Кравченко доводить місячний виробіток на агрегат до 9 тис. тонн. Вітчизняною машиною марки ДТК він нарубав за 1935 рік 95 тис. тонн. Передового механізатора було обрано депутатом Верховної Ради УРСР, а Народний Комісаріат важкої промисловості преміював легковим автомобілем.У 1935 році при шахті ім. Свердлова створено одне з найбільших вугільних об'єднань Донбасу - трест «Свердловвугілля». Наприкінці 30-х років на його шахтах працювало понад 12 тис. робітників, які добували щодоби 8 тис. т антрациту.
Велике будівництво культурно-побутових закладів проводилось тут. В 1939 році споруджено лікарню на 150 ліжок. У ній, а також у шести шахтних амбулаторіях працювало 17 лікарів і 152 фахівці з середньою медичною освітою. На території селища в 1938-1940 рр. працювало 7 середніх і 3 неповних середніх школи, розширилось відкрите 1936 року гірничопромислове училище. Населення обслуговували 24 клуби, 18 бібліотек. Тоді ж закладено селищний парк площею 5 гектарів.
На початку січня 1939 року створено райком партії, який об'єднав 37 первинних партійних організацій з 575 комуністами, а також райком комсомолу, що очолив 70 комсомольських організацій з 215 членами їх. Тоді ж вийшов перший номер районної газети «За стахановские темпы».
Зростали ряди ленінської партії, зростало трудове піднесення шахтарів селища. За 20 місяців (по лютий 1940 року) партійна організація Свердловська майже потроїлась. З квітня 1939 року на шахтах почало впроваджуватись металеве кріплення, яке разом з впровадженням циклічної роботи у вибоях і широким розмахом стахановського руху, дало чудові наслідки, різко піднесло видобуток вугілля по тресту.
За видатні успіхи у труді колектив шахти № 9 ім. В. І. Леніна - в 1939 році нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. Урядові нагороди одержала значна група шахтарів міста. Щодалі зростало місто. У 1939 році тут жило 37 тис. чол.
Почалась Вітчизняна війна. До лав Червоної Армії пішли тисячі шахтарів. У вересні 1941 року, коли ворог загрожував Донбасу, гірники Свердловська поповнювали лави 395 стрілецької шахтарської дивізії, яка формувалась у Луганську. Серед тисяч свердловчан, що йшли на фронт, було 788 комуністів. Понад 10 тис. чол. працювало на будівництві оборонних споруд. Незважаючи на те, що замість шахтарів, які пішли на фронт, у вибій спустились жінки, некваліфіковані робітники, яких тут же, по-фронтовому, швидко навчали гірницькій справі, видобуток вугілля не знизився. По тресту «Свердловвугілля» він зріс майже на 1000 т на добу.
Коли влітку 1942 року загроза захоплення окупантами Донбасу особливо стала відчутною, керівництво тресту і міста забезпечило евакуацію на схід майже 10 тис. мешканців та всього цінного шахтного обладнання, а також 92 тракторів, 27 комбайнів, деякі запаси вугілля та інше. Для боротьби з окупантами у порожому тилу було створено чотири підпільні групи.
Фашисти вступили у Свердловськ 20 липня 1942 року. З того дня тут почав діяти пресловутий «новий порядок». За появу на вулиці після 6 години вечора - розстріл, за невихід на роботу - розстріл, за переховування комуністів і євреїв - розстріл. Розстріл не загрожував лише тому, хто покірно вмирав з голоду. Примушуючи людей працювати по 15-16 годин на до%, окупанти не турбувались про їхнє харчування. Більше того, вони самі забирали у них все їстівне. Люди пухли з голоду, вмирали. Кого ж запідозрювали у нелояльності до фашистського режиму, в намірах чинити опір,- знищували. Та радянські патріоти вірили в перемогу, саботували розпорядження ворога, боролись з ним.
Активно діяла з перших днів окупації молодіжна група, яку очолював другий секретар райкому ЛКСМУ комуніст Г. І. Романченко. Народні месники зосереджували свою роботу на станції Довжанська. Вони руйнували ворожий телефонний зв'язок, підривали автотранспорт, спалювали фашистські склади. 6 грудня 1942 року між залізничними станціями
Дивиться також інші населені пункти району:
- Провалля
- Олександрівка
- Новоборовиці
- Медвежанка
- Матвіївка
- Ленінське
- Комсомольський
- Калінінський
- Дар'їно-Єрмаківка
- Володарськ
- Благівка
- Бірюкове
- Червонопартизанськ